New American Standard Bible

Переклад Куліша та Пулюя

Daniel Serves Darius

It seemed good to Darius to appoint 120 satraps over the kingdom, that they would be in charge of the whole kingdom,

1

Дарій задумав настановити над царством сто двайцять сатрапів, щоб були по всьому царстві,

2

and over them three commissioners (of whom Daniel was one), that these satraps might be accountable to them, and that the king might not suffer loss.

2

А над ними трьох князїв, між котрими був і Даниїл, — щоб сатрапи здавали їм облїч, та й щоб царь не був надто обтяжений.

3

Then this Daniel began distinguishing himself among the commissioners and satraps because he possessed an extraordinary spirit, and the king planned to appoint him over the entire kingdom.

3

Даниїл перевисшував всїх других князїв і сатрапів, бо в ньому був високий дух, і царь мав уже на думцї настановити його над усїм царством.

4

Then the commissioners and satraps began trying to find a ground of accusation against Daniel in regard to government affairs; but they could find no ground of accusation or evidence of corruption, inasmuch as he was faithful, and no negligence or corruption was to be found in him.

4

Тодї князї й сатрапи почали шукати приключки, щоб Даниїла в управі царством обвинуватити, але не могли знайти нїякої причини анї промаху, бо він був вірний, і не знаходилось на ньому нїякої провини або промаху,

5

Then these men said, “We will not find any ground of accusation against this Daniel unless we find it against him with regard to the law of his God.”

5

І сказали сї люде: Не знайти нам приключки на Даниїла, коли не знайдемо її проти нього в законї Бога його.

6

Then these commissioners and satraps came by agreement to the king and spoke to him as follows: “King Darius, live forever!

6

Тодї прийшли сї князї та сатрапи перед царя і сказали так до нього: Царю Дарію, жий нам на віки!

7

“All the commissioners of the kingdom, the prefects and the satraps, the high officials and the governors have consulted together that the king should establish a statute and enforce an injunction that anyone who makes a petition to any god or man besides you, O king, for thirty days, shall be cast into the lions’ den.

7

Усї князї з царства, намїсники, сатрапи, радники й отамани врадили між собою, щоб вийшла така царська постанова й оповіщено приказ, щоб того, хто в трийцятьох днях засилати ме будь-яку просьбу до котрого бога або до чоловіка, окрім тебе, царю, вкинути в яму поміж левів.

8

“Now, O king, establish the injunction and sign the document so that it may not be changed, according to the law of the Medes and Persians, which may not be revoked.”

8

Так стверди ж, царю, сю постанову й підпиши приказ, щоб він був незмінний, як закон у Мидиї та в Персиї, та й щоб нїхто його не нарушував.

9

Therefore King Darius signed the document, that is, the injunction.

9

Царь Дарій підписав ту постанову й той приказ.

10

Now when Daniel knew that the document was signed, he entered his house (now in his roof chamber he had windows open toward Jerusalem); and he continued kneeling on his knees three times a day, praying and giving thanks before his God, as he had been doing previously.

10

Даниїл же, — хоч довідався, що підписаний такий приказ, пійшов до свого дому. А тут він, відчинивши в горницї вікна навпроти Ерусалиму, припадав тричі на день навколїшки й молився свойму Богові й славив його, як се він робив і навперед сього.

11

Then these men came by agreement and found Daniel making petition and supplication before his God.

11

Тодї сї люде підглядїли й знайшли Даниїла, що молився й просив милостї в свого Бога.

12

Then they approached and spoke before the king about the king’s injunction, “Did you not sign an injunction that any man who makes a petition to any god or man besides you, O king, for thirty days, is to be cast into the lions’ den?” The king replied, “The statement is true, according to the law of the Medes and Persians, which may not be revoked.”

12

І прийшли вони до царя та й почали говорити про царський приказ: Чи ж ти не підписав приказ, щоб кожну людину, котра в трийцятьох днях просити ме будь-якого бога або чоловіка, окрім тебе, царю, вкинути в яму між леви? Царь відповів і сказав: Се слово незмінне, як закон у Мидиї й Персиї, його не можна нарушувати.

13

Then they answered and spoke before the king, “Daniel, who is one of the exiles from Judah, pays no attention to you, O king, or to the injunction which you signed, but keeps making his petition three times a day.”

13

Тодї відповіли й сказали вони цареві: Даниїл, що з полонених синів Юдейських, не вважає нї на тебе, царю, нї на приказ, тобою підписаний, але тричі на день молиться своїми молитвами.

14

Then, as soon as the king heard this statement, he was deeply distressed and set his mind on delivering Daniel; and even until sunset he kept exerting himself to rescue him.

14

Царь, почувши се, засмутився дуже й задумав в серцї свойму спасти Даниїла, й аж до заходу сонця намагався його визволити.

15

Then these men came by agreement to the king and said to the king, “Recognize, O king, that it is a law of the Medes and Persians that no injunction or statute which the king establishes may be changed.”

15

Але ті люде прийшли до царя й сказали йому: Знай, царю, що по закону мидийському та перському нїякий закон і приказ, стверджений царем, не може бути змінений.

16

Daniel in the Lions’ Den

Then the king gave orders, and Daniel was brought in and cast into the lions’ den. The king spoke and said to Daniel, “Your God whom you constantly serve will Himself deliver you.”

16

Тодї звелїв царь привести Даниїла та й вкинути в яму між левів, та при тім сказав царь Даниїлові: Бог твій, що ти йому вірно служиш, він тебе вибавить.

17

A stone was brought and laid over the mouth of the den; and the king sealed it with his own signet ring and with the signet rings of his nobles, so that nothing would be changed in regard to Daniel.

17

І принесено плиту та й покладено на отвір ями, й запечатав її царь своїм перстнем та перстнями своїх дуків, щоб нїчого не змінено в приказї про Даниїла.

18

Then the king went off to his palace and spent the night fasting, and no entertainment was brought before him; and his sleep fled from him.

18

Потім пійшов царь у свій двір, лїг спати, не вечерявши, ба й не велїв приносити собі страви, та й сон не брався його.

19

Then the king arose at dawn, at the break of day, and went in haste to the lions’ den.

19

А вранцї встав царь, як розвиднювалось, і пійшов сквапно до левиної ями,

20

When he had come near the den to Daniel, he cried out with a troubled voice. The king spoke and said to Daniel, “Daniel, servant of the living God, has your God, whom you constantly serve, been able to deliver you from the lions?”

20

І, як лиш наближився 'д ямі, кликнув жалісним голосом до Даниїла, й промовив царь до Даниїла: Даниїле, слуго Бога живого! чи зміг Бог твій, що ти йому так вірно служиш, спасти тебе від левів?

21

Then Daniel spoke to the king, “O king, live forever!

21

Тодї відказав Даниїл цареві: Царю, жий на віки!

22

“My God sent His angel and shut the lions’ mouths and they have not harmed me, inasmuch as I was found innocent before Him; and also toward you, O king, I have committed no crime.”

22

Бог мій послав ангела свого й затулив він пащеки левам, і вони не пошкодили менї, бо він знайшов мене безвинним перед собою, та й перед тобою, царю, я нї в чому не проступився.

23

Then the king was very pleased and gave orders for Daniel to be taken up out of the den. So Daniel was taken up out of the den and no injury whatever was found on him, because he had trusted in his God.

23

Тодї зрадїв царь тим незвичайно і приказав витягти Даниїла з ями; і витягли Даниїла з ями й не знайшли жадньої ушкоди на ньому, він бо вірував в Бога свого.

24

The king then gave orders, and they brought those men who had maliciously accused Daniel, and they cast them, their children and their wives into the lions’ den; and they had not reached the bottom of the den before the lions overpowered them and crushed all their bones.

24

І приведено на приказ царя тих людей, що обвинуватили Даниїла, й вкинено їх в левину яму, — так їх самих, як і дїтей їх і жінок їх; та ледви вони долетїли до дна ями, а вже леви похапали їх і поторощили їм усї костї.

25

Then Darius the king wrote to all the peoples, nations and men of every language who were living in all the land: “May your peace abound!

25

Після того написав царь Дарій до всїх народів, племен та язиків, що жили по всїй землї його: Мир вам нехай множиться!

26

“I make a decree that in all the dominion of my kingdom men are to fear and tremble before the God of Daniel;
For He is the living God and enduring forever,
And His kingdom is one which will not be destroyed,
And His dominion will be forever.

26

Оце дається від мене наказ, щоб в кожній областї мого царства боялись і шанували Бога Даниїлового, він бо — Бог живий і вічний, і царство його неминаюче, а властї його нема гряниць.

27

“He delivers and rescues and performs signs and wonders
In heaven and on earth,
Who has also delivered Daniel from the power of the lions.”

27

Він визволяє й спасає, і творить чуда та знамена на небі й на землї; він спас Даниїла від сили левів.

28

So this Daniel enjoyed success in the reign of Darius and in the reign of Cyrus the Persian.

28

І добре дїялось Даниїлові так за царювання Дарія як і за царя Кира Перського.

Parallel

New American Standard Bible

Переклад Куліша та Пулюя

Daniel 6

Даниїла 6