New American Standard Bible

Переклад Куліша та Пулюя

Jonah’s Disobedience

The word of the LORD came to Jonah the son of Amittai saying,

1

І надійшло слово Господнє до Йони Аматієнка, таке:

2

“Arise, go to Nineveh the great city and cry against it, for their wickedness has come up before Me.”

2

Устань, подайсь у Ниневію, в город великий, і проповідуй проти його, бо ледарства його дойшли до мене.

3

But Jonah rose up to flee to Tarshish from the presence of the LORD. So he went down to Joppa, found a ship which was going to Tarshish, paid the fare and went down into it to go with them to Tarshish from the presence of the LORD.

3

Йона ж устав, щоб утїкати від Господа в Тарсис, і, дойшовши до Яфи, знайшов корабель, що йшов у Тарсис, заплатив гроші за переправу, й вступив на нього, щоб на ньому одплисти в Тарсис перед лицем Господнїм.

4

The LORD hurled a great wind on the sea and there was a great storm on the sea so that the ship was about to break up.

4

Господь же послав на море велику бурю, і постала на морі лиха хуртовина, так що караблеві приходилось розбитись.

5

Then the sailors became afraid and every man cried to his god, and they threw the cargo which was in the ship into the sea to lighten it for them. But Jonah had gone below into the hold of the ship, lain down and fallen sound asleep.

5

І полякались моряки, й почали взивати кожен до свого бога. І викидали в море склад із корабля, щоб його полегчити; Йона ж зійшов у середину на дно, лїг та й заснув твердим сном.

6

So the captain approached him and said, “How is it that you are sleeping? Get up, call on your god. Perhaps your god will be concerned about us so that we will not perish.”

6

І прийшов до його керманич корабельний та й каже: Як тобі спати? вставай, покликни до твого Бога; може сей Бог зглянеться на нас, і ми не погинемо.

7

Each man said to his mate, “Come, let us cast lots so we may learn on whose account this calamity has struck us.” So they cast lots and the lot fell on Jonah.

7

І говорили вони один одному: Ось, киньмо лишень жереб, щоб довідатись, за чию провину сталась нам ся пригода. Як же кинули вони жереб, упав він на Йону.

8

Then they said to him, “Tell us, now! On whose account has this calamity struck us? What is your occupation? And where do you come from? What is your country? From what people are you?”

8

І кажуть вони йому: Скажи же нам, за яку провину сталась нам ся пригода? Яке твоє дїло й звідки ти йдеш? де твій край, і з якого ти народу?

9

He said to them, “I am a Hebrew, and I fear the LORD God of heaven who made the sea and the dry land.”

9

І відказав їм: Я Єврей і почитаю Господа, Бога небесного, що сотворив море й увесь суходіл.

10

Then the men became extremely frightened and they said to him, “How could you do this?” For the men knew that he was fleeing from the presence of the LORD, because he had told them.

10

І полякались вельми люде й сказали йому: Що се ти зробив? бо довідались, що він утїкав од Господа, він бо їм признався.

11

So they said to him, “What should we do to you that the sea may become calm for us?” — for the sea was becoming increasingly stormy.

11

Питають його тодї: Що нам з тобою почати, щоб море втихло про нас? бо море не переставало яритись.

12

He said to them, “Pick me up and throw me into the sea. Then the sea will become calm for you, for I know that on account of me this great storm has come upon you.”

12

Тодї він сказав їм: Возьміте мене та й вкиньте мене в море; тодї воно втихне про вас; я бо добре знаю, що ся страшенна хуртовина прийшла на вас через мене.

13

However, the men rowed desperately to return to land but they could not, for the sea was becoming even stormier against them.

13

Але ті люде силкувалися добитись до берега, та се їм не вдалось, бо море не переставало яритись проти них.

14

Then they called on the LORD and said, “We earnestly pray, O LORD, do not let us perish on account of this man’s life and do not put innocent blood on us; for You, O LORD, have done as You have pleased.”

14

Тодї покликнули вони до Господа й мовляли: Просимо тебе, Господи! не дай нам згинути за життє сього чоловіка, й не винуй нас, наче б ми безвинну кров пролили; ти бо, Господи, вчинив, що тобі сподобалось.

15

So they picked up Jonah, threw him into the sea, and the sea stopped its raging.

15

Тодї взяли вони Йону та й вкинули в море; і перестало море яритись.

16

Then the men feared the LORD greatly, and they offered a sacrifice to the LORD and made vows.

16

І полякались ті люде вельми перед Господом, принесли Господеві жертву й обреклись обітами.

Parallel

New American Standard Bible

Переклад Куліша та Пулюя

Jonah 1

Йони 1