New American Standard Bible

Переклад Куліша та Пулюя

Paul Reveals His Heart

Therefore, having these promises, beloved, let us cleanse ourselves from all defilement of flesh and spirit, perfecting holiness in the fear of God.

1

Мавши оце сї обітування, любі (мої), очищуймо себе від усякої нечистї тїла і духа, звершуючи сьвятість у страсї Божому.

2

Make room for us in your hearts; we wronged no one, we corrupted no one, we took advantage of no one.

2

Зрозумійте нас: ми нїкого не скривдили, нїкого не зопсували, нї з кого не здирали.

3

I do not speak to condemn you, for I have said before that you are in our hearts to die together and to live together.

3

Не на осуд глаголю; бо попереду сказав я, що в серцях наших ви (такі), щоб умирати з вами і жити.

4

Great is my confidence in you; great is my boasting on your behalf. I am filled with comfort; I am overflowing with joy in all our affliction.

4

Велика сьмілость моя до вас, велика похвала менї за вас; сповнив ся я утїхою; надто багатий я радощами у всякому горю нашому.

5

For even when we came into Macedonia our flesh had no rest, but we were afflicted on every side: conflicts without, fears within.

5

Бо, й як прийшли ми в Македонию, нїякого впокою не мало тїло наше, у всьому бідуючи: осторонь боротьби, в серединї страхи.

6

But God, who comforts the depressed, comforted us by the coming of Titus;

6

Та Бог, що втїшає смиренних, утїшив нас приходом Титовим,

7

and not only by his coming, but also by the comfort with which he was comforted in you, as he reported to us your longing, your mourning, your zeal for me; so that I rejoiced even more.

7

не тільки ж приходом його, та й утїшеннєм, котрим утїшив ся про вас, оповідуючи ваше бажаннє, ваше риданнє, вашу прихильність до мене, так що я вельми зрадував ся.

8

For though I caused you sorrow by my letter, I do not regret it; though I did regret it — for I see that that letter caused you sorrow, though only for a while —

8

Бо хоч я й засмутив вас посланнєм, не каюсь, хоч і каяв ся; бачу бо, що те посланнє, хоч і на час, засмутило вас.

9

I now rejoice, not that you were made sorrowful, but that you were made sorrowful to the point of repentance; for you were made sorrowful according to the will of God, so that you might not suffer loss in anything through us.

9

Тепер я радуюсь, не тому, що ви засмутились були, а тому, що смуткували на покаяннє; засмутились бо ви по Бозї, щоб нї в чому не було вам шкоди від нас.

10

For the sorrow that is according to the will of God produces a repentance without regret, leading to salvation, but the sorrow of the world produces death.

10

Бо смуток по Бозї нерозкаяне покаяннє на спасеннє робить; смуток же сьвіта сього смерть робить.

11

For behold what earnestness this very thing, this godly sorrow, has produced in you: what vindication of yourselves, what indignation, what fear, what longing, what zeal, what avenging of wrong! In everything you demonstrated yourselves to be innocent in the matter.

11

Ось бо се саме, що по Бозї смуткували, яке велике зробило в вас дбаннє, а (яке) оправданнє, а жаль, а страх, а бажаннє, а ревність, яке (відомщеннє)! У всьому показали ви, що чисті в сьому дїлї.

12

So although I wrote to you, it was not for the sake of the offender nor for the sake of the one offended, but that your earnestness on our behalf might be made known to you in the sight of God.

12

А хоч і писав я вам, то не задля того, хто скривдив, і не задля того, хто скривджений, а щоб явилось у вас дбаннє наше про вас, перед Богом.

13

For this reason we have been comforted.
And besides our comfort, we rejoiced even much more for the joy of Titus, because his spirit has been refreshed by you all.

13

Того ж то втїшились ми втїшеннєм вашим; а й надто більш зрадїли радістю Титовою, що заспокоїв ся дух його від усїх вас.

14

For if in anything I have boasted to him about you, I was not put to shame; but as we spoke all things to you in truth, so also our boasting before Titus proved to be the truth.

14

Бо коли я хваливсь йому чим про вас, то не осоромив ся; а, як усе по правдї говорили ми вам, так і хвала наша перед Титом правдивою була.

15

His affection abounds all the more toward you, as he remembers the obedience of you all, how you received him with fear and trembling.

15

Серце ж його ще більш до вас (прихиляєть ся), згадуючи послух усїх вас, з яким страхом і трепетом прийняли його.

16

I rejoice that in everything I have confidence in you.

16

Радуюсь оце, що у всьому можу звіритись вам.

Parallel

New American Standard Bible

Переклад Куліша та Пулюя

2 Corinthians 7

2 Коринтян 7