New American Standard Bible

Переклад Турконяка

Paul Reveals His Heart

Therefore, having these promises, beloved, let us cleanse ourselves from all defilement of flesh and spirit, perfecting holiness in the fear of God.

1

Отже, маючи такі обітниці, улюблені, очистьмо себе від усякої нечистоти тіла та духа, звершуючи святі справи в Божому страху.

2

Make room for us in your hearts; we wronged no one, we corrupted no one, we took advantage of no one.

2

Зробіть місце для нас. Ми нікого не скривдили, нікому не нашкодили, нікого не використали.

3

I do not speak to condemn you, for I have said before that you are in our hearts to die together and to live together.

3

Не на осуд кажу, бо раніше сказав я, що ви в наших серцях, так щоб нам разом померти або ж разом жити.

4

Great is my confidence in you; great is my boasting on your behalf. I am filled with comfort; I am overflowing with joy in all our affliction.

4

Маю велику впевненість щодо вас, дуже пишаюся вами; при всій нашій журбі я сповнився втіхою і переповнився радістю.

5

For even when we came into Macedonia our flesh had no rest, but we were afflicted on every side: conflicts without, fears within.

5

Бо коли ми прийшли до Македонії, наше тіло не мало жодного спочинку, ми в усьому бідували: зовні — боротьба, усередині — страх.

6

But God, who comforts the depressed, comforted us by the coming of Titus;

6

Але Бог — Той, Хто втішає покірних, — потішив нас приходом Тита,

7

and not only by his coming, but also by the comfort with which he was comforted in you, as he reported to us your longing, your mourning, your zeal for me; so that I rejoiced even more.

7

і не лише його приходом, а й утіхою, коли, розповідаючи нам про вашу журбу, ваш смуток, вашу ревність за мене, радів за вас; тому я ще більше зрадів.

8

For though I caused you sorrow by my letter, I do not regret it; though I did regret it — for I see that that letter caused you sorrow, though only for a while —

8

Бо хоч і засмутив я вас посланням, та не каюся, хоч і каявся, оскільки бачу, що послання, хоч і тимчасово, засмутило вас;

9

I now rejoice, not that you were made sorrowful, but that you were made sorrowful to the point of repentance; for you were made sorrowful according to the will of God, so that you might not suffer loss in anything through us.

9

тепер я радію не тому, що ви були засмучені, а тому, що засмутилися на покаяння. Бо ви по-Божому засмутилися, щоб ні в чому не зазнати втрати через нас.

10

For the sorrow that is according to the will of God produces a repentance without regret, leading to salvation, but the sorrow of the world produces death.

10

Адже смуток, що по-Божому, приносить покаяння на спасіння, — ним не слід журитися, а смуток світу спричиняє смерть.

11

For behold what earnestness this very thing, this godly sorrow, has produced in you: what vindication of yourselves, what indignation, what fear, what longing, what zeal, what avenging of wrong! In everything you demonstrated yourselves to be innocent in the matter.

11

Саме це засмучення по-Божому, — дивіться, яку старанність у вас викликало, яке виправдання, яке обурення, який страх, яке бажання, яку ревність, яку відплату! У всьому ви показали себе чистими в справі.

12

So although I wrote to you, it was not for the sake of the offender nor for the sake of the one offended, but that your earnestness on our behalf might be made known to you in the sight of God.

12

А коли я і написав вам, то не через того, хто скривдив, і не задля скривдженого, а щоб ваша турбота про нас виявилася для вас перед Богом.

13

For this reason we have been comforted.
And besides our comfort, we rejoiced even much more for the joy of Titus, because his spirit has been refreshed by you all.

13

Тому ми втішилися. При нашій радості ми ще значно більше втішилися радістю Тита, що ви всі заспокоїли його дух.

14

For if in anything I have boasted to him about you, I was not put to shame; but as we spoke all things to you in truth, so also our boasting before Titus proved to be the truth.

14

Тож коли я перед ним чимось похвалився вами, то не був засоромлений, але оскільки все, про що ми говорили, є правдою, то й те, чим ми хвалилися перед Титом, виявилося правдою.

15

His affection abounds all the more toward you, as he remembers the obedience of you all, how you received him with fear and trembling.

15

А його серце дуже прихильне до вас, коли згадує про послух усіх вас, як ви зі страхом і трепетом прийняли його.

16

I rejoice that in everything I have confidence in you.

16

Радію, що в усьому можу покластися на вас.

Parallel

New American Standard Bible

Переклад Турконяка

2 Corinthians 7

2 Коринтян 7