New American Standard Bible

Переклад Хоменка

Paul’s Ministry

For you yourselves know, brethren, that our coming to you was not in vain,

Самі ж ви знаєте, брати, що наш прихід до вас не був даремний;

but after we had already suffered and been mistreated in Philippi, as you know, we had the boldness in our God to speak to you the gospel of God amid much opposition.

2

але хоч ми перед тим зазнали страждань та зневаг, як вам відомо, у Филиппах, Бог наш дав нам сміливість проповідувати вам Божу Євангелію з великою запопадливістю.

3

For our exhortation does not come from error or impurity or by way of deceit;

3

Бо наша заохота не має в собі ні облуда, ні нечистоти, ані підступу.

4

but just as we have been approved by God to be entrusted with the gospel, so we speak, not as pleasing men, but God who examines our hearts.

4

Але, як Бог, визнавши нас гідними, доручив нам Євангелію, так ми й говоримо, стараючись подобатися не людям, а Богові, який випробовує серця наші.

5

For we never came with flattering speech, as you know, nor with a pretext for greed — God is witness —

5

Та й не було в нас ніколи лестивого слова, як знаєте, ані таємної зажерливої думки. Бог тому свідок!

6

nor did we seek glory from men, either from you or from others, even though as apostles of Christ we might have asserted our authority.

6

Ми не шукали від людей слави, ні від вас, ані від інших,

7

But we proved to be gentle among you, as a nursing mother tenderly cares for her own children.

7

хоч і могли, як апостоли Христові, бути тягарем вам. Ми, навпаки, були лагідні між вами. Як годувальниця піклується про своїх дітей,

8

Having so fond an affection for you, we were well-pleased to impart to you not only the gospel of God but also our own lives, because you had become very dear to us.

8

так і ми, з палкого до вас почуття, раді були передати вам не лише Божу Євангелію, а й власні душі; такими дорогими ви нам стали.

9

For you recall, brethren, our labor and hardship, how working night and day so as not to be a burden to any of you, we proclaimed to you the gospel of God.

9

Ви пам'ятаєте, брати, про наш труд та про працю: вночі і вдень ми працювали, щоб з вас когось не обтяжити, та проповідували вам Божу Євангелію.

10

You are witnesses, and so is God, how devoutly and uprightly and blamelessly we behaved toward you believers;

10

Ви й Бог свідки, як свято, справедливо й бездоганно ми поводилися між вами, віруючими.

11

just as you know how we were exhorting and encouraging and imploring each one of you as a father would his own children,

11

Самі знаєте, як ми кожного з вас, мов батько своїх дітей,

12

so that you would walk in a manner worthy of the God who calls you into His own kingdom and glory.

12

просили, умовляли й заклинали жити достойно перед Богом, який вас кличе до свого Царства і слави.

13

For this reason we also constantly thank God that when you received the word of God which you heard from us, you accepted it not as the word of men, but for what it really is, the word of God, which also performs its work in you who believe.

13

І тому ми також дякуємо Богові безперестанку за те, що ви, ледве почувши від нас слово Боже, прийняли його не як слово людське, а як воно є справді — як Боже слово, що й діє у вас, віруючих.

14

For you, brethren, became imitators of the churches of God in Christ Jesus that are in Judea, for you also endured the same sufferings at the hands of your own countrymen, even as they did from the Jews,

14

Ви бо, брати, почали наслідувати Божі Церкви, що в Юдеї у Христі Ісусі, бо й ви терпіли те саме від ваших земляків, як і вони від юдеїв,

15

who both killed the Lord Jesus and the prophets, and drove us out. They are not pleasing to God, but hostile to all men,

15

які і Господа Ісуса вбили, і пророків, і нас переслідували, чим вони й Богові не подобалися, і усім людям супротивні.

16

hindering us from speaking to the Gentiles so that they may be saved; with the result that they always fill up the measure of their sins. But wrath has come upon them to the utmost.

16

Вони забороняють нам до поган говорити, щоб ті спаслися, тож повсякчасно доповнюють свої провини. Врешті спіткав їх гнів.

17

But we, brethren, having been taken away from you for a short while — in person, not in spirit — were all the more eager with great desire to see your face.

17

А ми, брати, розлучені з вами на коротку хвилину обличчям, не серцем, старалися щоскоріш побачити ваше обличчя: така наша туга за вами.

18

For we wanted to come to you — I, Paul, more than once — and yet Satan hindered us.

18

Тому хотіли прийти до вас, таки я, Павло, — раз і вдруге, та сатана перешкодив нам.

19

For who is our hope or joy or crown of exultation? Is it not even you, in the presence of our Lord Jesus at His coming?

19

Яка бо наша надія або радість, або вінець слави, як не ви, перед Господом нашим Ісусом, у день його приходу?

20

For you are our glory and joy.

20

Так! Ви — наша слава й наша радість.

Parallel

New American Standard Bible

Переклад Хоменка

1 Thessalonians 2

Солунян 2