New American Standard Bible

Переклад Куліша та Пулюя

Paul’s Ministry

For you yourselves know, brethren, that our coming to you was not in vain,

Самі бо знаєте, браттє, про вхід наш між вас, що не марно він став ся;

but after we had already suffered and been mistreated in Philippi, as you know, we had the boldness in our God to speak to you the gospel of God amid much opposition.

2

нї, пострадавши перед тим і дознавши зневаги, як знаєте, в Филипах, зосьмілились ми в Бозї нашому глаголати до вас благовістє Боже з великою боротьбою.

3

For our exhortation does not come from error or impurity or by way of deceit;

3

Утїшеннє бо наше (було) не від лукавства, анї від нечистоти, анї в підступі,

4

but just as we have been approved by God to be entrusted with the gospel, so we speak, not as pleasing men, but God who examines our hearts.

4

а яко ж ми вибрані від Бога, щоб повірити нам благовістє, так ми й глаголемо, не як ті, що людям догоджують, а Богу, що розвідує серця наші.

5

For we never came with flattering speech, as you know, nor with a pretext for greed — God is witness —

5

Нїколи бо не було в нас лестивого слова до вас, яко ж знаєте, анї думки зажерливої: Бог сьвідок.

6

nor did we seek glory from men, either from you or from others, even though as apostles of Christ we might have asserted our authority.

6

Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли.

7

But we proved to be gentle among you, as a nursing mother tenderly cares for her own children.

7

Нї, ми були тихі серед вас. Як мамка гріє дїток своїх,

8

Having so fond an affection for you, we were well-pleased to impart to you not only the gospel of God but also our own lives, because you had become very dear to us.

8

оттак, бажаючи вас, мали ми щиру волю, передати вам не тілько благовістє Боже, та ще й свої душі, тим що ви були нам любі.

9

For you recall, brethren, our labor and hardship, how working night and day so as not to be a burden to any of you, we proclaimed to you the gospel of God.

9

Згадайте бо, браттє, труд наш і працю: ніч бо і день роблячи, щоб нїкого з вас не отяготити, проповідували ми вам благовістє Боже.

10

You are witnesses, and so is God, how devoutly and uprightly and blamelessly we behaved toward you believers;

10

Ви сьвідки і Бог, як преподобно, і праведно, і непорочно ми обертались між вами віруючими,

11

just as you know how we were exhorting and encouraging and imploring each one of you as a father would his own children,

11

яко ж знаєте, що ми кожного з вас, як батько дїток своїх, утїшали і розважали, і сьвідкували;

12

so that you would walk in a manner worthy of the God who calls you into His own kingdom and glory.

12

щоб ви ходили достойно перед Богом, що покликав вас у своє царство і славу.

13

For this reason we also constantly thank God that when you received the word of God which you heard from us, you accepted it not as the word of men, but for what it really is, the word of God, which also performs its work in you who believe.

13

Того ж то й дякуємо Богові без перестану, що ви, прийнявши слово проповідї Божої від нас, прийняли не яко слово чоловіче, а (яко ж справдї є,) слово Боже, котре й орудує в вас віруючих.

14

For you, brethren, became imitators of the churches of God in Christ Jesus that are in Judea, for you also endured the same sufferings at the hands of your own countrymen, even as they did from the Jews,

14

Ви бо, браттє, стали послїдувателями церквам Божим, що в Юдеї в Христї Ісусї, тим що й ви пострадали від своїх земляків, як і вони від Жидів,

15

who both killed the Lord Jesus and the prophets, and drove us out. They are not pleasing to God, but hostile to all men,

15

що вбили й Господа Ісуса і своїх пророків, і нас вигнали, й Богу не вгодили, і всїм людям противні,

16

hindering us from speaking to the Gentiles so that they may be saved; with the result that they always fill up the measure of their sins. But wrath has come upon them to the utmost.

16

що забороняють нам глаголати поганам, щоб спасли ся, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же їх на конець гнїв (Божий).

17

But we, brethren, having been taken away from you for a short while — in person, not in spirit — were all the more eager with great desire to see your face.

17

Ми ж, браттє, осиротївши без вас на час-годину, лицем, а не серцем, ще більш старались з великим бажаннєм бачити лице ваше.

18

For we wanted to come to you — I, Paul, more than once — and yet Satan hindered us.

18

Тим же хотїли ми йти до вас, я таки Павел раз і вдруге, та й заборонив нам сатана.

19

For who is our hope or joy or crown of exultation? Is it not even you, in the presence of our Lord Jesus at His coming?

19

Яка бо нам надїя, або радість, або вінець похвали? чи й не ви ж перед Господом нашим Ісусом Христом у приходї Його?

20

For you are our glory and joy.

20

Ви бо слава наша і радість.

Parallel

New American Standard Bible

Переклад Куліша та Пулюя

1 Thessalonians 2

Солунян 2