New American Standard Bible

Переклад Турконяка

Paul’s Ministry

For you yourselves know, brethren, that our coming to you was not in vain,

Адже ви самі знаєте, брати, що наш прихід до вас не був даремним.

but after we had already suffered and been mistreated in Philippi, as you know, we had the boldness in our God to speak to you the gospel of God amid much opposition.

2

Хоч ми раніше натерпілися і зазнали зневаг, та у Филипах, як вам відомо, ми з великими труднощами наважилися в нашому Бозі проповідувати вам Боже Євангеліє.

3

For our exhortation does not come from error or impurity or by way of deceit;

3

Адже наш заклик не від омани, ні через нечистоту, ні від лукавства.

4

but just as we have been approved by God to be entrusted with the gospel, so we speak, not as pleasing men, but God who examines our hearts.

4

Але, як Бог знайшов нас гідними, щоби довірити Євангеліє, ми так і говоримо, догоджаючи не людям, але Богові, Який випробовує наші серця.

5

For we never came with flattering speech, as you know, nor with a pretext for greed — God is witness —

5

Бо ніколи, як вам відомо, у нас не було ні підлесливих слів, ні корисливих мотивів, — Бог свідок.

6

nor did we seek glory from men, either from you or from others, even though as apostles of Christ we might have asserted our authority.

6

Ми не шукали слави в людей, ані у вас, ані в інших,

7

But we proved to be gentle among you, as a nursing mother tenderly cares for her own children.

7

хоч ми, як Христові апостоли, могли бути вимогливими. Але ми були тихими серед вас, немов та годувальниця, яка доглядає своїх дітей.

8

Having so fond an affection for you, we were well-pleased to impart to you not only the gospel of God but also our own lives, because you had become very dear to us.

8

Ми так прив’язалися до вас, що бажали передати вам не лише Боже Євангеліє, але й свої душі, бо ви стали для нас любими.

9

For you recall, brethren, our labor and hardship, how working night and day so as not to be a burden to any of you, we proclaimed to you the gospel of God.

9

Тож згадайте, брати, нашу працю та труднощі: ніч і день ми працювали, щоб не обтяжити когось із вас, і проповідували вам Боже Євангеліє.

10

You are witnesses, and so is God, how devoutly and uprightly and blamelessly we behaved toward you believers;

10

Ви та Бог — свідки, які святі, праведні та непорочні були ми для вас, котрі повірили.

11

just as you know how we were exhorting and encouraging and imploring each one of you as a father would his own children,

11

Ви знаєте, як кожного з вас, немов батько своїх дітей,

12

so that you would walk in a manner worthy of the God who calls you into His own kingdom and glory.

12

ми просили, вмовляли і свідчили вам, щоб ви гідно ходили перед Богом, Який покликав вас у Своє Царство і славу.

13

For this reason we also constantly thank God that when you received the word of God which you heard from us, you accepted it not as the word of men, but for what it really is, the word of God, which also performs its work in you who believe.

13

Тому ми постійно дякуємо Богові за те, що ви, прийнявши почуте від нас Слово Боже, сприйняли його не як людське слово, а як істинно Боже Слово, яке й діє у вас, віруючих.

14

For you, brethren, became imitators of the churches of God in Christ Jesus that are in Judea, for you also endured the same sufferings at the hands of your own countrymen, even as they did from the Jews,

14

Адже ви, брати, стали наслідувати Божі Церкви, які в Ісусі Христі є в Юдеї, бо і ви так само потерпіли від своїх земляків, як і вони від юдеїв,

15

who both killed the Lord Jesus and the prophets, and drove us out. They are not pleasing to God, but hostile to all men,

15

які вбили й Господа Ісуса та [Його] пророків, та й нас переслідували; і Богові не догодили, і ворожо настроєні до всіх людей,

16

hindering us from speaking to the Gentiles so that they may be saved; with the result that they always fill up the measure of their sins. But wrath has come upon them to the utmost.

16

перешкоджають нам говорити язичникам, аби спаслися, і тим самим вони постійно доповнюють свої гріхи. Зрештою, спіткав же їх гнів.

17

But we, brethren, having been taken away from you for a short while — in person, not in spirit — were all the more eager with great desire to see your face.

17

А ми, брати, були розлучені з вами на короткий час, — особисто, але не серцем, — та з великим бажанням намагалися побачити ваші обличчя.

18

For we wanted to come to you — I, Paul, more than once — and yet Satan hindered us.

18

Тому ми хотіли прийти до вас, — я, Павло, і один раз, і другий, — але перешкодив нам сатана.

19

For who is our hope or joy or crown of exultation? Is it not even you, in the presence of our Lord Jesus at His coming?

19

Бо хто є нашою надією, радістю чи вінцем похвали, якщо не ви перед нашим Господом Ісусом під час Його приходу?

20

For you are our glory and joy.

20

Адже ви — наша слава і радість!

Parallel

New American Standard Bible

Переклад Турконяка

1 Thessalonians 2

Солунян 2