Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New American Standard Bible
Переклад Хоменка
The Peril of Falling Away
Therefore leaving the elementary teaching about the Christ, let us press on to maturity, not laying again a foundation of repentance from dead works and of faith toward God,
Therefore leaving the elementary teaching about the Christ, let us press on to maturity, not laying again a foundation of repentance from dead works and of faith toward God,
Тому, лишивши початкове вчення про Христа, звернімся до досконалішого, не закладаючи знову підвалин, — тобто про покаяння в ділах мертвих та про віру в Бога,
of instruction about washings and laying on of hands, and the resurrection of the dead and eternal judgment.
про навчання хрищення та про рукоположення, про воскресіння мертвих та суд вічний.
For in the case of those who have once been enlightened and have tasted of the heavenly gift and have been made partakers of the Holy Spirit,
Воно бо неможливо тих, — які раз просвітились були, що скуштували небесного дару й стали учасниками Святого Духа,
and have tasted the good word of God and the powers of the age to come,
скуштували доброго Божого слова й сил майбутнього віку,
and then have fallen away, it is impossible to renew them again to repentance, since they again crucify to themselves the Son of God and put Him to open shame.
та й відпали! — знов оновлювати до покаяння, тих, які знову собі самим розпинають Божого Сина і прилюдно зневажають.
For ground that drinks the rain which often falls on it and brings forth vegetation useful to those for whose sake it is also tilled, receives a blessing from God;
Земля бо, що п'є дощ, який падає на неї часто, та родить зілля добре для тих, що її обробляють, приймає від Бога благословення;
but if it yields thorns and thistles, it is worthless and close to being cursed, and it ends up being burned.
а та, що приносить терня і будяки, непотрібна, близька до прокляття: кінчається тим, що її спалять.
Better Things for You
But, beloved, we are convinced of better things concerning you, and things that accompany salvation, though we are speaking in this way.
Однак, любі, дарма що так говоримо, ми переконані про вас краще та про те, що торкається спасіння.
For God is not unjust so as to forget your work and the love which you have shown toward His name, in having ministered and in still ministering to the saints.
Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваші діла й любов, яку ви виявили до його імени, і послуги, що ви святим робите понині.
And we desire that each one of you show the same diligence so as to realize the full assurance of hope until the end,
Ми лиш бажаємо, щоб кожний з вас являв таку саму старанність для повного осягнення надії аж до кінця,
so that you will not be sluggish, but imitators of those who through faith and patience inherit the promises.
щоб ви не стали недбайливі, а, навпаки, наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці.
For when God made the promise to Abraham, since He could swear by no one greater, He swore by Himself,
І справді, коли Бог учиняв Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, то поклявся самим собою,
saying, “I WILL SURELY BLESS YOU AND I WILL SURELY MULTIPLY YOU.”
кажучи: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми.»
And so, having patiently waited, he obtained the promise.
І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю:
For men swear by one greater than themselves, and with them an oath given as confirmation is an end of every dispute.
люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою на ствердження.
In the same way God, desiring even more to show to the heirs of the promise the unchangeableness of His purpose, interposed with an oath,
Тому й Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що його рішення непорушне, вжив клятви,
so that by two unchangeable things in which it is impossible for God to lie, we who have taken refuge would have strong encouragement to take hold of the hope set before us.
щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту — ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам.
This hope we have as an anchor of the soul, a hope both sure and steadfast and one which enters within the veil,
В ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу,