New American Standard Bible

Переклад Куліша та Пулюя

Jephthah the Ninth Judge

Now Jephthah the Gileadite was a valiant warrior, but he was the son of a harlot. And Gilead was the father of Jephthah.

1

Галаадїй Ефтай був чоловік хоробрий; він родився од блудницї; в Галаадї родився Ефтай.

2

Gilead’s wife bore him sons; and when his wife’s sons grew up, they drove Jephthah out and said to him, “You shall not have an inheritance in our father’s house, for you are the son of another woman.”

2

І як жона Галаадова народила йому сини, а сини її повиростали, прогнали вони Ефтая і сказали йому: Тобі в нашій родинї нема наслїддя з нами: бо ти син другої жінки.

3

So Jephthah fled from his brothers and lived in the land of Tob; and worthless fellows gathered themselves about Jephthah, and they went out with him.

3

От і зник Ефтай од братів своїх, і пробував у землї Тоб: і зібрались там круг Ефтая волокити та й ходили за ним.

4

It came about after a while that the sons of Ammon fought against Israel.

4

Після якогось часу розпочали Аммонїї війну з Ізраїлем.

5

When the sons of Ammon fought against Israel, the elders of Gilead went to get Jephthah from the land of Tob;

5

Як же розпочали Аммонїї з Ізраїлем війну, пійшла старшина Галаадська, щоб узяти Ефтая з Тоб-землї.

6

and they said to Jephthah, “Come and be our chief that we may fight against the sons of Ammon.”

6

І мовляли вони до Ефтая: Іди до нас та й гетьмануй над нами, й будемо воювати з Аммонїями.

7

Then Jephthah said to the elders of Gilead, “Did you not hate me and drive me from my father’s house? So why have you come to me now when you are in trouble?”

7

Відказує Ефтай начальникам Галаадським: Хиба ж то не ви зворогували на мене і прогнали з моєї родини?

8

The elders of Gilead said to Jephthah, “For this reason we have now returned to you, that you may go with us and fight with the sons of Ammon and become head over all the inhabitants of Gilead.”

8

Старшина ж Галаадська промовила до Ефтая: Тому ж то тепер ми й прийшли до тебе, й коли пійдеш з нами та воювати меш із Аммонїями, так будеш головою над нами, над усїма осадниками Галаадськими.

9

So Jephthah said to the elders of Gilead, “If you take me back to fight against the sons of Ammon and the LORD gives them up to me, will I become your head?”

9

І відказав Ефтай старшинї Галаадській: Коли мене вернете, щоб воював я Аммонїїв і Господь віддасть їх у мої руки, то чи справдї буду я в вас головою?

10

The elders of Gilead said to Jephthah, “The LORD is witness between us; surely we will do as you have said.”

10

І відказали Галаадські начальники Ефтайові: Нехай буде Господь сьвідком між нами, що ми так вчинимо, як ти оце сказав.

11

Then Jephthah went with the elders of Gilead, and the people made him head and chief over them; and Jephthah spoke all his words before the LORD at Mizpah.

11

Пійшов тодї Ефтай з старшиною Галаадською, і настановив його народ головою й гетьманом над собою, й принїс Ефтай усї свої бажання перед Господа в Массифі.

12

Now Jephthah sent messengers to the king of the sons of Ammon, saying, “What is between you and me, that you have come to me to fight against my land?”

12

І послав Ефтай посли до царя Аммонїйського з таким наказом: Що тобі до мене, що наступаєш на мене, щоб мою землю пустошити війною?

13

The king of the sons of Ammon said to the messengers of Jephthah, “Because Israel took away my land when they came up from Egypt, from the Arnon as far as the Jabbok and the Jordan; therefore, return them peaceably now.”

13

І відказав царь Аммонїйський послам Ефтайовим: Ізраїль, ідучи з Египту, відняв у мене землю від Арнону до Ябоку й до Йорданї, так верни її тепер подобру.

14

But Jephthah sent messengers again to the king of the sons of Ammon,

14

І послав Ефтай удруге посли до царя Аммонїйського,

15

and they said to him, “Thus says Jephthah, ‘Israel did not take away the land of Moab nor the land of the sons of Ammon.

15

І наказав їм промовити: От що каже Ефтай: Ізраїль не відіймав у Моабіїв та в Аммонїїв їх землї;

16

‘For when they came up from Egypt, and Israel went through the wilderness to the Red Sea and came to Kadesh,

16

А як ійшов із Египту, і дійшов степом до Червоного моря, й прийшов у Кадес,

17

then Israel sent messengers to the king of Edom, saying, “Please let us pass through your land,” but the king of Edom would not listen. And they also sent to the king of Moab, but he would not consent. So Israel remained at Kadesh.

17

Дак вислав посли до царя Едомського з просьбою: дозволь менї перейти через твою землю! Та царь Едомський не вволив його волї. Так само послано було й до царя Моабійського, та не схотїв і той; тож пробував Ізраїль у Кадесї,

18

‘Then they went through the wilderness and around the land of Edom and the land of Moab, and came to the east side of the land of Moab, and they camped beyond the Arnon; but they did not enter the territory of Moab, for the Arnon was the border of Moab.

18

І йшов собі пустинею, обійшов землю Едом і землю Моаб, і дійшов сим робом до займища на востоцї від Моабу, й таборували вони по тім боцї Арнону та й не ступили ступнем на Моабове займище: Арнон бо становить гряницю Моабську.

19

‘And Israel sent messengers to Sihon king of the Amorites, the king of Heshbon, and Israel said to him, “Please let us pass through your land to our place.”

19

І послав Ізраїль посли до Аморійського царя, Сигона, у Гесбон; і звелїв Ізраїль сказати йому: дозволь нам пройти через твою землю!

20

‘But Sihon did not trust Israel to pass through his territory; so Sihon gathered all his people and camped in Jahaz and fought with Israel.

20

Сигон же не згодився пустити Ізраїля через своє займище, а скупив до купи ввесь народ свій, отаборивсь під Яазою та й ударив на Ізраїля.

21

‘The LORD, the God of Israel, gave Sihon and all his people into the hand of Israel, and they defeated them; so Israel possessed all the land of the Amorites, the inhabitants of that country.

21

І Господь, Бог Ізраїльський, подав Сигона й увесь люд його на поталу Ізраїлеві, і він побив їх, і одержав Ізраїль в наслїддє всю землю Аморія, що жив у нїй;

22

‘So they possessed all the territory of the Amorites, from the Arnon as far as the Jabbok, and from the wilderness as far as the Jordan.

22

Сим робом одержали вони все займище Аморійське від Арнону до Ябоку, й від пустинї до Йорданї.

23

‘Since now the LORD, the God of Israel, drove out the Amorites from before His people Israel, are you then to possess it?

23

Оце ж прогнав Господь, Бог Ізрайлів, Аморіїв перед своїм людом Ізраїлем, а ти хочеш увійти в його державу?

24

‘Do you not possess what Chemosh your god gives you to possess? So whatever the LORD our God has driven out before us, we will possess it.

24

Хиба ж ти не вживаєш те, що дав тобі Хамос, бог твій? Тож і ми ужиткуємо все те, що Господь, Бог наш, дав нам в наслїдню державу.

25

‘Now are you any better than Balak the son of Zippor, king of Moab? Did he ever strive with Israel, or did he ever fight against them?

25

Або хиба ти луччий за Балака Зипоренка, царя Моабського? Чи ж він судивсь із Ізраїлем або воювавсь із ним?

26

‘While Israel lived in Heshbon and its villages, and in Aroer and its villages, and in all the cities that are on the banks of the Arnon, three hundred years, why did you not recover them within that time?

26

Уже триста год, як осївсь Ізраїль у Гесбонї і в займищах його, ув Ароері і по всїх його городах, по обох боках Арнону: чом же ви за ввесь той час не віднїмали їх?

27

‘I therefore have not sinned against you, but you are doing me wrong by making war against me; may the LORD, the Judge, judge today between the sons of Israel and the sons of Ammon.’”

27

Не заподїяв я тобі нїякого лиха, а ти кривдиш мене вриваючись до мене. Нехай Господь, суддя, судить між Ізраїлем і Аммонїями.

28

But the king of the sons of Ammon disregarded the message which Jephthah sent him.

28

Та царь Аммонїйський не вважав на слова, що переказав йому послами Ефтай.

29

Jephthah’s Tragic Vow

Now the Spirit of the LORD came upon Jephthah, so that he passed through Gilead and Manasseh; then he passed through Mizpah of Gilead, and from Mizpah of Gilead he went on to the sons of Ammon.

29

Тодї найшов на Ефтая дух Господень, і він перейшов Галаад і Манассію, і перейшов через Массифу Галаадську, а з Массифи Галаадської двинув проти Аммонїїв.

30

Jephthah made a vow to the LORD and said, “If You will indeed give the sons of Ammon into my hand,

30

І обрік Ефтай себе таким обітом: Коли ти справдї подаси Аммонїїв менї на поталу,

31

then it shall be that whatever comes out of the doors of my house to meet me when I return in peace from the sons of Ammon, it shall be the LORD’S, and I will offer it up as a burnt offering.”

31

Тодї, хто б нї вийшов із дверей моєї господи зустріч мене, як я в мирі вернуся від Аммонїїв, нехай той буде Господеві, й я принесу його на всепаленнє.

32

So Jephthah crossed over to the sons of Ammon to fight against them; and the LORD gave them into his hand.

32

І двинув Ефтай проти Аммонїїв воювати з ними, і подав Господь їх на поталу йому.

33

He struck them with a very great slaughter from Aroer to the entrance of Minnith, twenty cities, and as far as Abel-keramim. So the sons of Ammon were subdued before the sons of Israel.

33

І побив він їх страшенно, від Ароера до Минита двайцять міст, і аж до Абель-Керамиму, й впокорились Аммонїї перед синами Ізрайлевими.

34

When Jephthah came to his house at Mizpah, behold, his daughter was coming out to meet him with tambourines and with dancing. Now she was his one and only child; besides her he had no son or daughter.

34

Як же прийшов Ефтай в Массифу додому, аж виходить зустріч йому дочка його з музиками й танцями. Була вона в його дитина єдина; опріч неї не було нї сина, нї дочки.

35

When he saw her, he tore his clothes and said, “Alas, my daughter! You have brought me very low, and you are among those who trouble me; for I have given my word to the LORD, and I cannot take it back.”

35

Побачивши він її, розідрав одежу на собі й промовив: Ой доненько ж моя! як ти пригнула мене к земли! Ти ж то й занапастила мій супокій! Однакож відтворив я уста мої перед Господом, то й не візьму того назад.

36

So she said to him, “My father, you have given your word to the LORD; do to me as you have said, since the LORD has avenged you of your enemies, the sons of Ammon.”

36

Вона відказала йому: Батеньку мій! коли ти одверз уста твої перед Господом, дак чини зо мною так, як промовив єси. Дав же таки тобі Господь помститись над ворогами твоїми Аммонїями.

37

She said to her father, “Let this thing be done for me; let me alone two months, that I may go to the mountains and weep because of my virginity, I and my companions.”

37

Просила тільки панотця свого: Дай менї ще два місяцї пожити: пійду я в гори та оплачу моє дївоцтво з подругами моїми.

38

Then he said, “Go.” So he sent her away for two months; and she left with her companions, and wept on the mountains because of her virginity.

38

Він відказав: Ійди! І пустив її на два місяцї. І пійшла вона з подругами своїми та й оплакувала в горах дївоцтво своє.

39

At the end of two months she returned to her father, who did to her according to the vow which he had made; and she had no relations with a man. Thus it became a custom in Israel,

39

Як уплило ж два місяцї, вернулась вона до панотця свого, й він справдив на їй обіт свій, що ним обрік себе, і вона не взнала мужа. І ввійшло в звичай в Ізраїлї,

40

that the daughters of Israel went yearly to commemorate the daughter of Jephthah the Gileadite four days in the year.

40

Що з року в рік ходили Ізраїлські дївчата голосити по дочцї Ефтая Галаадянина, через чотири днї в роцї.

Parallel

New American Standard Bible

Переклад Куліша та Пулюя

Judges 11

Суддів 11