Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New American Standard Bible
Переклад Огієнка
David and Jonathan Covenant
Then David fled from Naioth in Ramah, and came and said to Jonathan, “What have I done? What is my iniquity? And what is my sin before your father, that he is seeking my life?”
Then David fled from Naioth in Ramah, and came and said to Jonathan, “What have I done? What is my iniquity? And what is my sin before your father, that he is seeking my life?”
І втік Давид з Найо́ту в Рамі́, і прийшов та й сказав перед Йонатаном: „Що́ я зробив, яка провина моя й який мій гріх перед батьком твоїм, що він шукає моєї душі?“
He said to him, “Far from it, you shall not die. Behold, my father does nothing either great or small without disclosing it to me. So why should my father hide this thing from me? It is not so!”
А той відказав: „Борони Боже, — ти не помреш! Таж ба́тько мій не робить жодної справи, великої чи справи малої, коли не відкриває на вухо мені, то чому мій батько заховає від мене цю справу? Цього не бу́де!“
Yet David vowed again, saying, “Your father knows well that I have found favor in your sight, and he has said, ‘Do not let Jonathan know this, or he will be grieved.’ But truly as the LORD lives and as your soul lives, there is hardly a step between me and death.”
А Давид іще присягнув та й сказав: „Добре пізнав твій батько, що я знайшов милість в оча́х твоїх. І сказав він: Нехай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засму́чений. Але як живий Господь і як жива душа твоя, — між мною та смертю не більше кро́ку!“
Then Jonathan said to David, “Whatever you say, I will do for you.”
І сказав Йонатан до Давида: „Що́ підкаже душа твоя, те зроблю́ тобі!“
So David said to Jonathan, “Behold, tomorrow is the new moon, and I ought to sit down to eat with the king. But let me go, that I may hide myself in the field until the third evening.
І сказав Давид до Йонатана: „Ось узавтра новомі́сяччя, коли звичайно сиджу́ я з царем, щоб їсти з ним. Але ти відпусти мене, а я сховаюся в полі аж до третього вечора.
“If your father misses me at all, then say, ‘David earnestly asked leave of me to run to Bethlehem his city, because it is the yearly sacrifice there for the whole family.’
Якщо дійсно згадає про мене твій батько, то скажеш, що конче жадав від мене Давид, щоб йому забігти до свого міста Віфлеєму, бо там річна́ жертва для всього роду його.
“If he says, ‘It is good,’ your servant will be safe; but if he is very angry, know that he has decided on evil.
Якщо він скаже так: „Добре!“ то мир твоєму рабові. А якщо дійсно запалає йому гнів, то знай, що постано́влене те зло від нього.
“Therefore deal kindly with your servant, for you have brought your servant into a covenant of the LORD with you. But if there is iniquity in me, put me to death yourself; for why then should you bring me to your father?”
І зробиш милість своє́му рабові, бо ти ввів свого раба в Господній запові́т із собою. А якщо є на мені прови́на, — убий мене ти, а до батька твого по́що мене ве́сти?“
Jonathan said, “Far be it from you! For if I should indeed learn that evil has been decided by my father to come upon you, then would I not tell you about it?”
І відказав Йонатан: „Борони тебе, Боже! Бо якщо справді пізна́ю, що в мого батька постановлене зло, щоб прийшло на тебе, чи ж того я не розкажу́ тобі?“
Then David said to Jonathan, “Who will tell me if your father answers you harshly?”
І сказав Давид до Йонатана: „Хто повідо́мить мене, якщо батько твій відповість тобі жорсто́ке?“
Jonathan said to David, “Come, and let us go out into the field.” So both of them went out to the field.
А Йонатан сказав до Давида: „Ходи ж, і ви́йдемо на поле“. І вийшли вони оби́два на поле.
Then Jonathan said to David, “The LORD, the God of Israel, be witness! When I have sounded out my father about this time tomorrow, or the third day, behold, if there is good feeling toward David, shall I not then send to you and make it known to you?
І сказав Йоната́н до Давида: „Свідок Господь, Бог Ізраїлів, що післязавтра цього ча́су ви́відаю я батька свого. Нехай скарає мене Бог, якщо тоді не пошлю́ до тебе, і не сповіщу́ тебе, —
“If it please my father to do you harm, may the LORD do so to Jonathan and more also, if I do not make it known to you and send you away, that you may go in safety. And may the LORD be with you as He has been with my father.
так нехай зробить Госпо́дь Йонатану, і так нехай додасть! А якщо моєму ба́тькові вгодно зробити зло тобі, то сповіщу́ тебе, і відішлю́ тебе, і ти пі́деш у мирі, а Господь буде з тобою, як Він був із моїм ба́тьком.
“If I am still alive, will you not show me the lovingkindness of the LORD, that I may not die?
І ти, якщо я бу́ду ще живий, хіба не зро́биш зо мною Господньої ми́лости? Коли ж я помру́,
“You shall not cut off your lovingkindness from my house forever, not even when the LORD cuts off every one of the enemies of David from the face of the earth.”
то не відбирай своєї ми́лости від дому мого навіки, а навіть тоді, як Господь понищить усіх Давидових ворогів із поверхні землі.
So Jonathan made a covenant with the house of David, saying, “May the LORD require it at the hands of David’s enemies.”
І нехай пошукає Господь душі́ від Давидових ворогів!“ І склав Йонатан умову з Давидовим домом.
Jonathan made David vow again because of his love for him, because he loved him as he loved his own life.
І Йонатан далі присягався Давидові в своїй любові до нього, бо він покохав його, як свою душу.
Then Jonathan said to him, “Tomorrow is the new moon, and you will be missed because your seat will be empty.
І сказав йому Йонатан: „Узавтра новомісяччя, і ти будеш зга́даний, бо буде порожнє твоє місце.
“When you have stayed for three days, you shall go down quickly and come to the place where you hid yourself on that eventful day, and you shall remain by the stone Ezel.
А третього дня скоро зі́йдеш, і при́йдеш до місця, де ти ховався у день твого чину, і сядеш при камені Азе́л.
“I will shoot three arrows to the side, as though I shot at a target.
А я пущу́ три стрілі́ набік, ніби стріляючи собі до мети.
“And behold, I will send the lad, saying, ‘Go, find the arrows.’ If I specifically say to the lad, ‘Behold, the arrows are on this side of you, get them,’ then come; for there is safety for you and no harm, as the LORD lives.
І ось пошлю́ я слугу: „Іди, знайди ті стрі́ли!“ Якщо, говорячи, скажу́ я до хлопця: „Он ті стрі́ли тут перед тобою, візьми їх“, то прихо́дь, бо мир тобі, і нема нічого злого, як живий Господь!“
“But if I say to the youth, ‘Behold, the arrows are beyond you,’ go, for the LORD has sent you away.
А якщо я скажу́ до того юнака́ так: „Он ті стріли за тобою далі“, то втікай, бо Господь відпускає тебе.
“As for the agreement of which you and I have spoken, behold, the LORD is between you and me forever.”
А та річ, що про неї говорили ми, я та ти, — ось Господь буде свідком між мною та між тобою аж навіки!“
So David hid in the field; and when the new moon came, the king sat down to eat food.
І сховався Давид у полі. І було новомі́сяччя, а цар засів до ї́жі.
The king sat on his seat as usual, the seat by the wall; then Jonathan rose up and Abner sat down by Saul’s side, but David’s place was empty.
І сів цар на стільці́ своїм, як раз-у-раз, на стільці́ при стіні. І встав Йонатан, а Авне́р сів збо́ку Саула, а Давидове місце було порожнє.
Nevertheless Saul did not speak anything that day, for he thought, “It is an accident, he is not clean, surely he is not clean.”
Та Саул нічого не говорив того дня, бо сказав собі: „Це випа́док, Давид не чистий, бо не очистився“.
It came about the next day, the second day of the new moon, that David’s place was empty; so Saul said to Jonathan his son, “Why has the son of Jesse not come to the meal, either yesterday or today?”
І сталося другого дня, на другий день новомісяччя, — було́ порожнє Давидове місце. І сказав Саул до сина свого Йонатана: „Чому́ не прийшов на хліб Єссеїв син і вчора, і сьогодні?“
Jonathan then answered Saul, “David earnestly asked leave of me to go to Bethlehem,
І відповів Йонатан Саулові: „Дійсно просився Давид у мене до Віфлеєму.
for he said, ‘Please let me go, since our family has a sacrifice in the city, and my brother has commanded me to attend. And now, if I have found favor in your sight, please let me get away that I may see my brothers.’ For this reason he has not come to the king’s table.”
І він говорив: Пусти мене, бо в тому місті для нас родова́ жертва, і запросив мене брат мій. А тепер, якщо знайшов я милість в оча́х твоїх, нехай я побіжу́ та побачу братів моїх. Тому́ не прийшов він до царсько́го столу“.
Saul Is Angry with Jonathan
Then Saul’s anger burned against Jonathan and he said to him, “You son of a perverse, rebellious woman! Do I not know that you are choosing the son of Jesse to your own shame and to the shame of your mother’s nakedness?
І запалав Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: „Негідний і неслухня́ний си́ну! Чи ж не знаю я, що ти вибрав Єссеєвого сина на свій сором та на сором і неславу своєї матері?
“For as long as the son of Jesse lives on the earth, neither you nor your kingdom will be established. Therefore now, send and bring him to me, for he must surely die.”
Бо всі дні, поки Єссеїв син живий на землі, не будеш міцно стояти ані ти, ані царство твоє. А тепер пошли, і приведи́ його до мене, бо він призначений на смерть“.
But Jonathan answered Saul his father and said to him, “Why should he be put to death? What has he done?”
І відповів Йонатан своєму батькові Саулові та й сказав йому: „Чому́ він буде забитий? Що́ він зробив?“
Then Saul hurled his spear at him to strike him down; so Jonathan knew that his father had decided to put David to death.
Тоді Саул кинув списа на нього, щоб убити його. І пізнав Йонатан, що то постановлене від батька, щоб убити Давида.
Then Jonathan arose from the table in fierce anger, and did not eat food on the second day of the new moon, for he was grieved over David because his father had dishonored him.
І встав Йонатан від сто́лу, розпалений гнівом, і не їв хліба і дру́гого дня новомісяччя, бо був засмучений за Давида, бо його обра́зив його батько.
Now it came about in the morning that Jonathan went out into the field for the appointment with David, and a little lad was with him.
І сталося вранці, і вийшов Йонатан на поле, на умо́влений з Давидом час, а з ним був мали́й хлопець.
He said to his lad, “Run, find now the arrows which I am about to shoot.” As the lad was running, he shot an arrow past him.
І сказав він до хлопця свого: „Побіжи, знайди ті стріли, що я ви́стріляю“. Хлопець побіг, а він пустив стрілу́ поза нього.
When the lad reached the place of the arrow which Jonathan had shot, Jonathan called after the lad and said, “Is not the arrow beyond you?”
І прийшов хлопець до місця стріли́, що пустив Йонатан, а Йонатан кликнув за хлопцем і сказав: „Он та стріла за тобою далі!“
And Jonathan called after the lad, “Hurry, be quick, do not stay!” And Jonathan’s lad picked up the arrow and came to his master.
І кликнув Йонатан за хлопцем: „Скоро, поспіши, не ставай!“ І зібрав Йонатанів хлопець стрі́ли, та й прийшов до свого пана.
But the lad was not aware of anything; only Jonathan and David knew about the matter.
А той хлопець нічого не знав, — тільки Йонатан та Давид знали ту справу.
Then Jonathan gave his weapons to his lad and said to him, “Go, bring them to the city.”
І віддав Йоната́н свою зброю юнако́ві, якого мав, та й сказав йому: „Іди, занеси це до міста!“
When the lad was gone, David rose from the south side and fell on his face to the ground, and bowed three times. And they kissed each other and wept together, but David wept the more.
Той юна́к пішов, а Давид устав із південного бо́ку, і впав на обличчя своє на землю, та й поклонився три рази. І поцілували вони один о́дного, і оплакували один о́дного, а Давид гірко плакав.
Jonathan said to David, “Go in safety, inasmuch as we have sworn to each other in the name of the LORD, saying, ‘The LORD will be between me and you, and between my descendants and your descendants forever.’” Then he rose and departed, while Jonathan went into the city.
І сказав Йонатан до Давида: „Іди з миром! А що присягнули ми двоє в Господнє Ім'я́, говорячи: Господь нехай буде свідком між мною та між тобою, і між насінням моїм та насінням твоїм, — нехай буде аж навіки!“