Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New International Version
Переклад Турконяка
Nathan Rebukes David
The Lord sent Nathan to David. When he came to him, he said, “There were two men in a certain town, one rich and the other poor.
The Lord sent Nathan to David. When he came to him, he said, “There were two men in a certain town, one rich and the other poor.
Господь послав до Давида пророка Натана. Він увійшов до нього, і сказав йому: В одному місті були два чоловіки: один — багатий, а один — бідний.
The rich man had a very large number of sheep and cattle,
У багатого були отари і дуже великі стада,
but the poor man had nothing except one little ewe lamb he had bought. He raised it, and it grew up with him and his children. It shared his food, drank from his cup and even slept in his arms. It was like a daughter to him.
а в бідного — нічого, хіба що одна мала овечка, яку він купив, оберігав і вигодував її, і вона виросла разом з ним і з його синами. Вона їла його хліб і пила з його чаші, відпочивала на його грудях і була йому, наче дочка.
“Now a traveler came to the rich man, but the rich man refrained from taking one of his own sheep or cattle to prepare a meal for the traveler who had come to him. Instead, he took the ewe lamb that belonged to the poor man and prepared it for the one who had come to him.”
І прийшов мандрівник до багатого мужа, і він пожалів узяти зі своїх отар і зі своїх стад, щоби приготувати обід чужинцеві-мандрівникові, який до нього прийшов. Тож він узяв овечку бідного й приготував її чоловікові, який прийшов до нього.
David burned with anger against the man and said to Nathan, “As surely as the Lord lives, the man who did this must die!
Давид дуже розгнівався люттю на чоловіка, і сказав Давид Натанові: Нехай живе Господь! Приречений на смерть чоловік, який це вчинив!
He must pay for that lamb four times over, because he did such a thing and had no pity.”
За те, що вчинив таку справу, і за те, що не пощадив, він усемеро поверне за овечку!
Then Nathan said to David, “You are the man! This is what the Lord, the God of Israel, says: ‘I anointed you king over Israel, and I delivered you from the hand of Saul.
І промовив Натан до Давида: Ти той чоловік, який це вчинив! Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Я — Той, Хто помазав тебе на царя над Ізраїлем, Я — Той, Хто спас тебе від руки Саула!
I gave your master’s house to you, and your master’s wives into your arms. I gave you all Israel and Judah. And if all this had been too little, I would have given you even more.
Я дав тобі дім твого володаря і жінок твого володаря на твоє лоно, Я дав тобі дім Ізраїля і Юду. Якщо ж цього замало, додам тобі до цього!
Why did you despise the word of the Lord by doing what is evil in his eyes? You struck down Uriah the Hittite with the sword and took his wife to be your own. You killed him with the sword of the Ammonites.
Як це опоганив ти Господнє слово, щоби вчинити зло в Його очах? Ти мечем убив Урію, хета, і за жінку ти взяв собі його жінку, — ти його вбив мечем синів Аммона!
Now, therefore, the sword will never depart from your house, because you despised me and took the wife of Uriah the Hittite to be your own.’
Тепер меч не відступить від твого дому навіки за те, що ти Мене зневажив і взяв жінку Урії, хета, щоби була тобі за жінку!
“This is what the Lord says: ‘Out of your own household I am going to bring calamity on you. Before your very eyes I will take your wives and give them to one who is close to you, and he will sleep with your wives in broad daylight.
Так говорить Господь: Ось Я наводжу на тебе зло з твого дому, і заберу твоїх жінок перед твоїми очима, і дам твоєму ближньому, і переспить з твоїми жінками під цим сонцем!
You did it in secret, but I will do this thing in broad daylight before all Israel.’ ”
Тому що ти потай учинив, то Я вчиню це слово перед усім Ізраїлем і під цим сонцем.
Then David said to Nathan, “I have sinned against the Lord.”
Nathan replied, “The Lord has taken away your sin. You are not going to die.
Nathan replied, “The Lord has taken away your sin. You are not going to die.
І сказав Давид Натанові: Я згрішив перед Господом! І промовив Натан до Давида: Господь відняв твій гріх, тому не помреш.
Але тому, що цим вчинком ти справді підбурив [1] Господніх ворогів, то твій син, який народився в тебе, неодмінно помре [2]!
After Nathan had gone home, the Lord struck the child that Uriah’s wife had borne to David, and he became ill.
І Натан пішов до свого дому.
А Господь уразив дитину, яку жінка Урії народила Давидові, і вона захворіла.
А Господь уразив дитину, яку жінка Урії народила Давидові, і вона захворіла.
І Давид допитувався Бога про дитину, і постив Давид постом, увійшов і лежав, закутаний у мішковині, на землі.
The elders of his household stood beside him to get him up from the ground, but he refused, and he would not eat any food with them.
І підійшли до нього старійшини його дому, щоби підвести його із землі, але він не забажав, і не їв з ними хліба.
On the seventh day the child died. David’s attendants were afraid to tell him that the child was dead, for they thought, “While the child was still living, he wouldn’t listen to us when we spoke to him. How can we now tell him the child is dead? He may do something desperate.”
І сталося на сьомий день, що померла дитина. Та раби Давида побоялися сповістити йому, що дитина померла, і сказали так: Ось, коли ще дитина жила, ми йому говорили, але не слухав нашого голосу, а коли скажемо йому, що дитина померла, то вчинить зло!
David noticed that his attendants were whispering among themselves, and he realized the child was dead. “Is the child dead?” he asked.
“Yes,” they replied, “he is dead.”
“Yes,” they replied, “he is dead.”
І зрозумів Давид, про що його слуги шепочуть, і усвідомив Давид, що дитина померла. І сказав Давид своїм слугам: Що, дитина померла? Вони ж відповіли: Померла.
Then David got up from the ground. After he had washed, put on lotions and changed his clothes, he went into the house of the Lord and worshiped. Then he went to his own house, and at his request they served him food, and he ate.
І підійнявся Давид із землі, помився і намастився олією, змінив свій одяг, увійшов до Божого дому і поклонився Йому. Тоді він зайшов у свій дім і попросив їсти хліба. Перед ним поклали хліб, і він їв.
His attendants asked him, “Why are you acting this way? While the child was alive, you fasted and wept, but now that the child is dead, you get up and eat!”
А його слуги сказали йому: Що означає те, що ти робиш? Коли дитина ще жила, ти постив, плакав і вболівав, коли ж дитина померла, ти встав, їв хліб і пив…
He answered, “While the child was still alive, I fasted and wept. I thought, ‘Who knows? The Lord may be gracious to me and let the child live.’
Коли дитина ще жила, — сказав Давид, — я постив і плакав, бо сказав собі: Хто знає, чи не помилує мене Господь, і дитина житиме!
But now that he is dead, why should I go on fasting? Can I bring him back again? I will go to him, but he will not return to me.”
А тепер вона померла, тож чому це я маю постити? Не зможу її повернути. Я ще піду до неї, а вона не повернеться до мене…
Then David comforted his wife Bathsheba, and he went to her and made love to her. She gave birth to a son, and they named him Solomon. The Lord loved him;
І потішив Давид Вирсавію, свою жінку, увійшов до неї і спав з нею, і вона зачала та народила сина, і назвала його Соломон, і Господь його полюбив.
Він послав через пророка Натана, і назвав його Ідеді [3] — задля Господа.
Meanwhile Joab fought against Rabbah of the Ammonites and captured the royal citadel.
Йоав переміг Раввата, сина Аммона, і захопив царське місто.
Joab then sent messengers to David, saying, “I have fought against Rabbah and taken its water supply.
І послав Йоав вісників до Давида, і сказав: Я переміг Раввата і захопив Місто вод.
Now muster the rest of the troops and besiege the city and capture it. Otherwise I will take the city, and it will be named after me.”
Тепер же збери решту народу і отаборися напроти міста, і візьми його, щоб не я першим узяв місто і щоб не було названо на ньому моє ім’я!
So David mustered the entire army and went to Rabbah, and attacked and captured it.
Тож Давид зібрав увесь народ, пішов на Раввата, воював проти нього і взяв його.
Він узяв вінець Мелхола, їхнього царя з його голови (його вага — талант золота і дорогоцінного каменя), і був на голові Давида. І він забрав з міста дуже багато здобичі.
Народ, який був у ньому, він вивів, поклав до пили та до залізних молотарок, перевів їх через цегельні, — і так учинив з усіма містами синів Аммона. А тоді Давид і весь народ повернулися в Єрусалим.