New International Version

Переклад Турконяка

Artaxerxes Sends Nehemiah to Jerusalem

In the month of Nisan in the twentieth year of King Artaxerxes, when wine was brought for him, I took the wine and gave it to the king. I had not been sad in his presence before,

1

І сталося в місяці нісані, двадцятого року царя Артасаста, переді мною було вино, і я взяв вино, і подав цареві. У його присутності не було іншого.

2

so the king asked me, “Why does your face look so sad when you are not ill? This can be nothing but sadness of heart.”
I was very much afraid,

2

А цар мене запитав: Чому твоє обличчя негарне, і ти не слідкуєш за собою, чи не є це часом злоба серця? Я дуже перелякався.

3

but I said to the king, “May the king live forever! Why should my face not look sad when the city where my ancestors are buried lies in ruins, and its gates have been destroyed by fire?”

3

І я сказав цареві: Царю, живи навіки! Чому не буде моє обличчя поганим, коли місто, дім гробниць моїх батьків, спустошене, а його брами спалені вогнем?

4

The king said to me, “What is it you want?”
Then I prayed to the God of heaven,

4

А цар мені сказав: Про що це ти просиш? Тоді я помолився до Небесного Бога

5

and I answered the king, “If it pleases the king and if your servant has found favor in his sight, let him send me to the city in Judah where my ancestors are buried so that I can rebuild it.”

5

і сказав цареві: Якщо добре перед царем, і якщо добрим є твій раб перед тобою, щоб його відіслати до Юди, до міста гробниць моїх батьків, то я його відбудую.

6

Then the king, with the queen sitting beside him, asked me, “How long will your journey take, and when will you get back?” It pleased the king to send me; so I set a time.

6

А цар і наложниця, яка сиділа поблизу нього, сказали мені: Як довго триватиме твоя подорож, і коли повернешся? І я визначив йому час, і добрим видалося це перед царем, і він мене відіслав.

7

I also said to him, “If it pleases the king, may I have letters to the governors of Trans-Euphrates, so that they will provide me safe-conduct until I arrive in Judah?

7

Я ж сказав цареві: Якщо добре перед царем, то нехай дасть мені листи до князів, які на другому березі ріки, щоб мене провели, аж доки не прийду до Юди,

8

And may I have a letter to Asaph, keeper of the royal park, so he will give me timber to make beams for the gates of the citadel by the temple and for the city wall and for the residence I will occupy?” And because the gracious hand of my God was on me, the king granted my requests.

8

і листа до Асафа, доглядача саду, який належить цареві, щоб дав мені дерево, аби покрити брами, і на мури міста, і на дім, в який я ввійду. І цар мені дав, бо Божа рука — добра.

9

So I went to the governors of Trans-Euphrates and gave them the king’s letters. The king had also sent army officers and cavalry with me.

9

І я прийшов до князів на другому боці ріки, і дав їм листи царя, а цар послав зі мною військових командирів і вершників.

10

When Sanballat the Horonite and Tobiah the Ammonite official heard about this, they were very much disturbed that someone had come to promote the welfare of the Israelites.

10

Та аронієць Санаваллат і раб, аммонієць Товія, послухали і їм видалося поганим, що приходить чоловік шукати добра для синів Ізраїля.

11

Nehemiah Inspects Jerusalem’s Walls

I went to Jerusalem, and after staying there three days

11

Я ж прийшов до Єрусалима і був там три дні.

12

I set out during the night with a few others. I had not told anyone what my God had put in my heart to do for Jerusalem. There were no mounts with me except the one I was riding on.

12

Я встав вночі, і декілька чоловіків — зі мною. Я нікому не сповістив, що Бог дає в моє серце чинити з Ізраїлем, і жодної тварини не було зі мною, хіба тільки тварина, на яку я сідаю.

13

By night I went out through the Valley Gate toward the Jackala Well and the Dung Gate, examining the walls of Jerusalem, which had been broken down, and its gates, which had been destroyed by fire.

13

Тож я вийшов через Браму долини, до гирла Джерела смоківниць і до Брами гною, і я був пригнічений через мур Єрусалима, бо він — знищений, а його брами — спалені вогнем.

14

Then I moved on toward the Fountain Gate and the King’s Pool, but there was not enough room for my mount to get through;

14

І я прийшов до Брами Аїн і до Купелі царя, і не було місця для тварини, яка піді мною, аби перейти.

15

so I went up the valley by night, examining the wall. Finally, I turned back and reentered through the Valley Gate.

15

Тож я вийшов на Мур потоку вночі, і я був пригнічений через мур. Я прийшов до Брами рівнини і повернувся.

16

The officials did not know where I had gone or what I was doing, because as yet I had said nothing to the Jews or the priests or nobles or officials or any others who would be doing the work.

16

А вартові не довідались, чому я ходив, і що я роблю, аж до того часу я не сповістив юдеям, священикам, визначним, вождям і решті, які виконували роботи.

17

Then I said to them, “You see the trouble we are in: Jerusalem lies in ruins, and its gates have been burned with fire. Come, let us rebuild the wall of Jerusalem, and we will no longer be in disgrace.”

17

І я сказав їм: Ви бачите зло, в якому ми є, як Єрусалим спустошений, і його брами передані вогню. Тож давайте збудуємо мур Єрусалима, і не будемо більше на погорду.

18

I also told them about the gracious hand of my God on me and what the king had said to me.
They replied, “Let us start rebuilding.” So they began this good work.

18

І я сповістив їм про добру Божу руку, яка є на мені, і слова царя, які він мені сказав, і я закликав: Устаньмо і збудуймо! І їхні руки укріпилися на добро.

19

But when Sanballat the Horonite, Tobiah the Ammonite official and Geshem the Arab heard about it, they mocked and ridiculed us. “What is this you are doing?” they asked. “Are you rebelling against the king?”

19

Та аронієць Санаваллат, раб Товія, аммонієць, і аравієць Ґирсам почули і висміяли нас. Вони прийшли до нас і сказали: Що це за діло, яке ви робите, часом ви не бунтуєтеся проти царя?

20

I answered them by saying, “The God of heaven will give us success. We his servants will start rebuilding, but as for you, you have no share in Jerusalem or any claim or historic right to it.”

20

І я повернув їм слово, і я промовив до них: Бог небесний, Він нам допомагає, і ми, Його раби, чисті, і будуватимемо. І вам немає частки, справедливості та пам’яті в Єрусалимі.

Parallel

New International Version

Переклад Турконяка

Nehemiah 2

Неемії 2