New International Version

Переклад Хоменка

Job’s Final Defense

Job continued his discourse:

1

І повів Іов далі свою мову і сказав:

2

“How I long for the months gone by,
for the days when God watched over me,

2

«О, коли б я був такий, як за місяців колишніх,
як за тих днів, коли Бог мене хоронив був,

3

when his lamp shone on my head
and by his light I walked through darkness!

3

коли над головою в мене сяяв його світич,
коли при його світлі я ходив у пітьмі!

4

Oh, for the days when I was in my prime,
when God’s intimate friendship blessed my house,

4

Такий, як за днів осени моєї,
коли Бог вітав над моїм наметом,

5

when the Almighty was still with me
and my children were around me,

5

коли Всевишній був іще зо мною
і круг мене були мої діти;

6

when my path was drenched with cream
and the rock poured out for me streams of olive oil.

6

коли у молоці купались мої ноги,
і скеля точила потоками олію!

7

“When I went to the gate of the city
and took my seat in the public square,

7

Як я, було, виходив до брами в місті,
встановлював мій ослін на майдані,

8

the young men saw me and stepped aside
and the old men rose to their feet;

8

хлопці, зобачивши мене, ніяковіли,
старі ж уставали — і залишалися стояти.

9

the chief men refrained from speaking
and covered their mouths with their hands;

9

Вельможі стримувались від розмови,
на уста клали собі руку.

10

the voices of the nobles were hushed,
and their tongues stuck to the roof of their mouths.

10

І голос старшин тихнув,
язик їхній прилипав до піднебіння.

11

Whoever heard me spoke well of me,
and those who saw me commended me,

11

Вухо, що мене чуло, мене хвалило;
око, що мене бачило, свідчило про мене.

12

because I rescued the poor who cried for help,
and the fatherless who had none to assist them.

12

Я бо рятував убогого, що кликав,
і сироту, й того, кому ніхто не допомагає.

13

The one who was dying blessed me;
I made the widow’s heart sing.

13

Хто гинув, того благословення сходило на мене,
і серцю вдовиці я давав відраду.

14

I put on righteousness as my clothing;
justice was my robe and my turban.

14

Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене;
право моє було, мов мантія і корона.

15

I was eyes to the blind
and feet to the lame.

15

Я був сліпому оком,
кульгавому я був ногами!

16

I was a father to the needy;
I took up the case of the stranger.

16

Я батьком був для вбогих,
я розглядав невідомого справу.

17

I broke the fangs of the wicked
and snatched the victims from their teeth.

17

Я торощив щелепи злому,
з зубів у нього виривав здобич.

18

“I thought, ‘I will die in my own house,
my days as numerous as the grains of sand.

18

Я думав собі: Умру старим!
Днів моїх, як піску, буде багато.

19

My roots will reach to the water,
and the dew will lie all night on my branches.

19

Мій корінь буде при воді відкритий,
роса у мене на галуззі заночує.

20

My glory will not fade;
the bow will be ever new in my hand.’

20

Слава моя завжди буде відновлятись,
лук мій зміцніє в руці у мене.

21

“People listened to me expectantly,
waiting in silence for my counsel.

21

Вони мене слухали уважно
— замовкали, коли я їм радив.

22

After I had spoken, they spoke no more;
my words fell gently on their ears.

22

По моїй мові не говорили більше,
— крапля по краплі спадало на них моє слово.

23

They waited for me as for showers
and drank in my words as the spring rain.

23

Вони, мов на дощ, на мене чекали,
і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній.

24

When I smiled at them, they scarcely believed it;
the light of my face was precious to them.a

24

Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться,
— веселости з мого обличчя не проганяли.

25

I chose the way for them and sat as their chief;
I dwelt as a king among his troops;
I was like one who comforts mourners.

25

Я призначав дорогу їм, я був їм головою.
Я жив, неначе цар при війську;
куди б я їх тільки вів, — ішли за мною.»

Parallel

New International Version

Переклад Хоменка

Job 29

Йова 29