New International Version

Переклад Куліша та Пулюя

Job’s Final Defense

Job continued his discourse:

1

І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:

2

“How I long for the months gone by,
for the days when God watched over me,

2

О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;

3

when his lamp shone on my head
and by his light I walked through darkness!

3

Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;

4

Oh, for the days when I was in my prime,
when God’s intimate friendship blessed my house,

4

Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;

5

when the Almighty was still with me
and my children were around me,

5

Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;

6

when my path was drenched with cream
and the rock poured out for me streams of olive oil.

6

Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!

7

“When I went to the gate of the city
and took my seat in the public square,

7

Тодї виходив я, було до воріт міста*, й уставляв на майданї сїдалище себі,

8

the young men saw me and stepped aside
and the old men rose to their feet;

8

Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;

9

the chief men refrained from speaking
and covered their mouths with their hands;

9

Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.

10

the voices of the nobles were hushed,
and their tongues stuck to the roof of their mouths.

10

Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.

11

Whoever heard me spoke well of me,
and those who saw me commended me,

11

Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;

12

because I rescued the poor who cried for help,
and the fatherless who had none to assist them.

12

Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.

13

The one who was dying blessed me;
I made the widow’s heart sing.

13

Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.

14

I put on righteousness as my clothing;
justice was my robe and my turban.

14

Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.

15

I was eyes to the blind
and feet to the lame.

15

Я був очима слїпому й ногами кульгавому;

16

I was a father to the needy;
I took up the case of the stranger.

16

Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.

17

I broke the fangs of the wicked
and snatched the victims from their teeth.

17

Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.

18

“I thought, ‘I will die in my own house,
my days as numerous as the grains of sand.

18

От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;

19

My roots will reach to the water,
and the dew will lie all night on my branches.

19

Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.

20

My glory will not fade;
the bow will be ever new in my hand.’

20

Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.

21

“People listened to me expectantly,
waiting in silence for my counsel.

21

Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.

22

After I had spoken, they spoke no more;
my words fell gently on their ears.

22

Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.

23

They waited for me as for showers
and drank in my words as the spring rain.

23

Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.

24

When I smiled at them, they scarcely believed it;
the light of my face was precious to them.a

24

Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.

25

I chose the way for them and sat as their chief;
I dwelt as a king among his troops;
I was like one who comforts mourners.

25

Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.

Parallel

New International Version

Переклад Куліша та Пулюя

Job 29

Йова 29