New International Version

Переклад Турконяка

Job’s Final Defense

Job continued his discourse:

1

Продовжуючи далі, Йов сказав у вступі:

2

“How I long for the months gone by,
for the days when God watched over me,

2

Хто мене поставить, як у місяці попередніх днів, в які мене оберігав Бог?

3

when his lamp shone on my head
and by his light I walked through darkness!

3

Так, як тоді, коли Його світильник світив над моєю головою, коли я ходив при Його світлі в темряві.

4

Oh, for the days when I was in my prime,
when God’s intimate friendship blessed my house,

4

Коли я впевнено ходив дорогами, коли Бог відвідував мій дім.

5

when the Almighty was still with me
and my children were around me,

5

Коли я був дуже плідним, а навколо мене були діти.

6

when my path was drenched with cream
and the rock poured out for me streams of olive oil.

6

Коли мої дороги обливалися маслом, а мої гори плили молоком.

7

“When I went to the gate of the city
and took my seat in the public square,

7

Коли я виходив вранці в місті, то на площах ставили моє крісло.

8

the young men saw me and stepped aside
and the old men rose to their feet;

8

Молодці, бачачи мене, ховалися, а всі старці вставали.

9

the chief men refrained from speaking
and covered their mouths with their hands;

9

Вельможі ж переставали говорити, поклавши палець на уста.

10

the voices of the nobles were hushed,
and their tongues stuck to the roof of their mouths.

10

Ті ж, хто слухав, мене блаженним називали, а їхній язик прилипав до їхнього горла,

11

Whoever heard me spoke well of me,
and those who saw me commended me,

11

бо вухо почуло і назвало блаженним мене, а око, бачачи мене, ухилялося.

12

because I rescued the poor who cried for help,
and the fatherless who had none to assist them.

12

Адже я спасав бідного з руки сильного, і я допомагав сироті, в якого не було помічника.

13

The one who was dying blessed me;
I made the widow’s heart sing.

13

Нехай на мене прийде благословення того, хто гине, а уста вдови мене благословили.

14

I put on righteousness as my clothing;
justice was my robe and my turban.

14

Я ж одягався в праведність, і наряджався в суд, наче в подвійний одяг.

15

I was eyes to the blind
and feet to the lame.

15

На око був я сліпий, а на ногу — кульгавий, —

16

I was a father to the needy;
I took up the case of the stranger.

16

я був батьком для немічних, я дослідив боротьбу, якої я не бачив.

17

I broke the fangs of the wicked
and snatched the victims from their teeth.

17

Я трощив челюсті безбожних, я виривав грабунок з-посеред їхніх зубів.

18

“I thought, ‘I will die in my own house,
my days as numerous as the grains of sand.

18

Я ж сказав: Мій вік старіється, наче стовбур фінікового дерева, я проживу довгий час.

19

My roots will reach to the water,
and the dew will lie all night on my branches.

19

Мій корінь розкрився біля води, і роса поселиться в моїх жнивах.

20

My glory will not fade;
the bow will be ever new in my hand.’

20

Слава моя марна зі мною, і мій лук у Його руці йде.

21

“People listened to me expectantly,
waiting in silence for my counsel.

21

Мене чули ті, які слухали, і замовкали на мою раду.

22

After I had spoken, they spoke no more;
my words fell gently on their ears.

22

А до моєї мови не додавали, раді ж були, коли я до них говорив.

23

They waited for me as for showers
and drank in my words as the spring rain.

23

Наче спрагла земля, що очікувала дощу, так вони чекали на мої слова.

24

When I smiled at them, they scarcely believed it;
the light of my face was precious to them.a

24

Якщо засміюся до них, не повірять, і світло мого обличчя не занепадало.

25

I chose the way for them and sat as their chief;
I dwelt as a king among his troops;
I was like one who comforts mourners.

25

Я вибрав їхню дорогу, і я перебував, як володар, і я жив, наче цар між лицарями, немов той, хто потішає страждаючих.

Parallel

New International Version

Переклад Турконяка

Job 29

Йова 29