New International Version

Переклад Куліша та Пулюя

“I made a covenant with my eyes
not to look lustfully at a young woman.

1

З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.

2

For what is our lot from God above,
our heritage from the Almighty on high?

2

Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?

3

Is it not ruin for the wicked,
disaster for those who do wrong?

3

Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?

4

Does he not see my ways
and count my every step?

4

Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?

5

“If I have walked with falsehood
or my foot has hurried after deceit —

5

Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —

6

let God weigh me in honest scales
and he will know that I am blameless —

6

То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.

7

if my steps have turned from the path,
if my heart has been led by my eyes,
or if my hands have been defiled,

7

Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,

8

then may others eat what I have sown,
and may my crops be uprooted.

8

Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.

9

“If my heart has been enticed by a woman,
or if I have lurked at my neighbor’s door,

9

Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,

10

then may my wife grind another man’s grain,
and may other men sleep with her.

10

Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.

11

For that would have been wicked,
a sin to be judged.

11

Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;

12

It is a fire that burns to Destructiona;
it would have uprooted my harvest.

12

Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.

13

“If I have denied justice to any of my servants,
whether male or female,
when they had a grievance against me,

13

Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,

14

what will I do when God confronts me?
What will I answer when called to account?

14

То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?

15

Did not he who made me in the womb make them?
Did not the same one form us both within our mothers?

15

Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?

16

“If I have denied the desires of the poor
or let the eyes of the widow grow weary,

16

Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?

17

if I have kept my bread to myself,
not sharing it with the fatherless —

17

Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?

18

but from my youth I reared them as a father would,
and from my birth I guided the widow —

18

Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.

19

if I have seen anyone perishing for lack of clothing,
or the needy without garments,

19

Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —

20

and their hearts did not bless me
for warming them with the fleece from my sheep,

20

Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?

21

if I have raised my hand against the fatherless,
knowing that I had influence in court,

21

Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),

22

then let my arm fall from the shoulder,
let it be broken off at the joint.

22

То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,

23

For I dreaded destruction from God,
and for fear of his splendor I could not do such things.

23

Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.

24

“If I have put my trust in gold
or said to pure gold, ‘You are my security,’

24

Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?

25

if I have rejoiced over my great wealth,
the fortune my hands had gained,

25

Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?

26

if I have regarded the sun in its radiance
or the moon moving in splendor,

26

Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,

27

so that my heart was secretly enticed
and my hand offered them a kiss of homage,

27

Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?

28

then these also would be sins to be judged,
for I would have been unfaithful to God on high.

28

Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.

29

“If I have rejoiced at my enemy’s misfortune
or gloated over the trouble that came to him —

29

Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?

30

I have not allowed my mouth to sin
by invoking a curse against their life —

30

Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.

31

if those of my household have never said,
‘Who has not been filled with Job’s meat?’ —

31

Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?

32

but no stranger had to spend the night in the street,
for my door was always open to the traveler —

32

Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.

33

if I have concealed my sin as people do,b
by hiding my guilt in my heart

33

Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,

34

because I so feared the crowd
and so dreaded the contempt of the clans
that I kept silent and would not go outside —

34

То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.

35

(“Oh, that I had someone to hear me!
I sign now my defense — let the Almighty answer me;
let my accuser put his indictment in writing.

35

О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!

36

Surely I would wear it on my shoulder,
I would put it on like a crown.

36

Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;

37

I would give him an account of my every step;
I would present it to him as to a ruler.) —

37

Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя.

38

“if my land cries out against me
and all its furrows are wet with tears,

38

Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;

39

if I have devoured its yield without payment
or broken the spirit of its tenants,

39

Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,

40

then let briers come up instead of wheat
and stinkweed instead of barley.”
The words of Job are ended.

40

То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.

Parallel

New International Version

Переклад Куліша та Пулюя

Job 31

Йова 31