New International Version

Переклад Огієнка

“I made a covenant with my eyes
not to look lustfully at a young woman.

1

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

2

For what is our lot from God above,
our heritage from the Almighty on high?

2

І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

3

Is it not ruin for the wicked,
disaster for those who do wrong?

3

Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

4

Does he not see my ways
and count my every step?

4

Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

5

“If I have walked with falsehood
or my foot has hurried after deceit —

5

Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

6

let God weigh me in honest scales
and he will know that I am blameless —

6

то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

7

if my steps have turned from the path,
if my heart has been led by my eyes,
or if my hands have been defiled,

7

Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

8

then may others eat what I have sown,
and may my crops be uprooted.

8

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

9

“If my heart has been enticed by a woman,
or if I have lurked at my neighbor’s door,

9

Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

10

then may my wife grind another man’s grain,
and may other men sleep with her.

10

то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

11

For that would have been wicked,
a sin to be judged.

11

Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

12

It is a fire that burns to Destructiona;
it would have uprooted my harvest.

12

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

13

“If I have denied justice to any of my servants,
whether male or female,
when they had a grievance against me,

13

Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

14

what will I do when God confronts me?
What will I answer when called to account?

14

то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

15

Did not he who made me in the womb make them?
Did not the same one form us both within our mothers?

15

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

16

“If I have denied the desires of the poor
or let the eyes of the widow grow weary,

16

Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

17

if I have kept my bread to myself,
not sharing it with the fatherless —

17

Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

18

but from my youth I reared them as a father would,
and from my birth I guided the widow —

18

Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

19

if I have seen anyone perishing for lack of clothing,
or the needy without garments,

19

Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

20

and their hearts did not bless me
for warming them with the fleece from my sheep,

20

чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

21

if I have raised my hand against the fatherless,
knowing that I had influence in court,

21

Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

22

then let my arm fall from the shoulder,
let it be broken off at the joint.

22

хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

23

For I dreaded destruction from God,
and for fear of his splendor I could not do such things.

23

Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

24

“If I have put my trust in gold
or said to pure gold, ‘You are my security,’

24

Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?

25

if I have rejoiced over my great wealth,
the fortune my hands had gained,

25

Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

26

if I have regarded the sun in its radiance
or the moon moving in splendor,

26

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

27

so that my heart was secretly enticed
and my hand offered them a kiss of homage,

27

то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

28

then these also would be sins to be judged,
for I would have been unfaithful to God on high.

28

це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

29

“If I have rejoiced at my enemy’s misfortune
or gloated over the trouble that came to him —

29

Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

30

I have not allowed my mouth to sin
by invoking a curse against their life —

30

Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

31

if those of my household have never said,
‘Who has not been filled with Job’s meat?’ —

31

Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

32

but no stranger had to spend the night in the street,
for my door was always open to the traveler —

32

Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

33

if I have concealed my sin as people do,b
by hiding my guilt in my heart

33

Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

34

because I so feared the crowd
and so dreaded the contempt of the clans
that I kept silent and would not go outside —

34

Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

35

(“Oh, that I had someone to hear me!
I sign now my defense — let the Almighty answer me;
let my accuser put his indictment in writing.

35

О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

36

Surely I would wear it on my shoulder,
I would put it on like a crown.

36

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

37

I would give him an account of my every step;
I would present it to him as to a ruler.) —

37

Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

38

“if my land cries out against me
and all its furrows are wet with tears,

38

Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

39

if I have devoured its yield without payment
or broken the spirit of its tenants,

39

якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

40

then let briers come up instead of wheat
and stinkweed instead of barley.”
The words of Job are ended.

40

то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися.

Parallel

New International Version

Переклад Огієнка

Job 31

Йова 31