New International Version

Переклад Хоменка

Pleasures Are Meaningless

I said to myself, “Come now, I will test you with pleasure to find out what is good.” But that also proved to be meaningless.

1

Я мовив сам до себе: Нум випробую тебе радощами: заживай добра! Але й це марнота.

2

“Laughter,” I said, “is madness. And what does pleasure accomplish?”

2

Про сміх я сказав: Він безумний! — а про радість: Яка з неї користь?

3

I tried cheering myself with wine, and embracing folly — my mind still guiding me with wisdom. I wanted to see what was good for people to do under the heavens during the few days of their lives.

3

Я намагавсь у моїм серці звеселяти вином моє тіло, тоді, як ум мій проводив усім розумно, а й віддаватись дурощам, аж докіль не побачу, в чому полягає щастя синів людських, які трудяться під небом за час короткого віку їхнього.

4

I undertook great projects: I built houses for myself and planted vineyards.

4

Я взявся був до великої праці: набудував собі будинків, насадив собі виноградників,

5

I made gardens and parks and planted all kinds of fruit trees in them.

5

розвів собі сади й городи і насадив у них усякого дерева плодового.

6

I made reservoirs to water groves of flourishing trees.

6

Я накопав собі ставів на воду, щоб буйний гай з них поливати.

7

I bought male and female slaves and had other slaves who were born in my house. I also owned more herds and flocks than anyone in Jerusalem before me.

7

Придбав собі рабів і рабинь; була у мене й доморосла челядь; посілостей також, товару та овець була велика сила в мене, більш, ніж у всіх, що були передо мною в Єрусалимі.

8

I amassed silver and gold for myself, and the treasure of kings and provinces. I acquired male and female singers, and a harema as well — the delights of a man’s heart.

8

Та й золота я нагромадив собі й срібла, і скарби царів та областей. Завів собі співаків і співачок, і втіху синів людських, жінок усякого роду.

9

I became greater by far than anyone in Jerusalem before me. In all this my wisdom stayed with me.

9

Отак я став великим і перевищив усіх, що були передо мною у Єрусалимі; та й мудрість моя теж зосталась при мені.

10

I denied myself nothing my eyes desired;
I refused my heart no pleasure.
My heart took delight in all my labor,
and this was the reward for all my toil.

10

Чого б не забажали мої очі, я не боронив їм, не позбавляв серця мого ніякої радости. Бо серце моє веселилось усяким моїм трудом, і це був мій пай з усього мого труду.

11

Yet when I surveyed all that my hands had done
and what I had toiled to achieve,
everything was meaningless, a chasing after the wind;
nothing was gained under the sun.

11

Тоді я глянув на всі діла, що руки мої вчинили, і на той труд, що ним я трудився; і ось: геть усе — марнота й гонитва за вітром, і ніякої з того користи під сонцем.

12

Wisdom and Folly Are Meaningless

Then I turned my thoughts to consider wisdom,
and also madness and folly.
What more can the king’s successor do
than what has already been done?

12

Заповзявсь я придивлятись, що воно таке мудрість, глупота й нерозум. Бо що буде чинити той, хто по цареві прийде? Те саме, що вже робилось.

13

I saw that wisdom is better than folly,
just as light is better than darkness.

13

І я побачив, що мудрість перевищує глупоту, як світло перевищує темінь.

14

The wise have eyes in their heads,
while the fool walks in the darkness;
but I came to realize
that the same fate overtakes them both.

14

«Очі мудрого на голові у нього, а дурний ходить у темноті.» Та я й те зауважив, що одна доля їм усім судилась.

15

Then I said to myself,
“The fate of the fool will overtake me also.
What then do I gain by being wise?”
I said to myself,
“This too is meaningless.”

15

І я подумав у моєму серці: якщо доля дурного випаде й мені, навіщо тоді мені моя більша мудрість? І от я мовив сам до себе: І це також марнота,

16

For the wise, like the fool, will not be long remembered;
the days have already come when both have been forgotten.
Like the fool, the wise too must die!

16

бо ні про мудрого, ні про дурного нема згадки повіки, а вже в найближчій будучині все буде забуте. І як мудрий, так само й дурний умирає!

17

Toil Is Meaningless

So I hated life, because the work that is done under the sun was grievous to me. All of it is meaningless, a chasing after the wind.

17

І так я зненавидів життя, бо поганим здалось мені те, що діється під сонцем: бо все лиш марнота й гонитва за вітром.

18

I hated all the things I had toiled for under the sun, because I must leave them to the one who comes after me.

18

І зненавидів я ввесь мій труд, яким, було, трудився під сонцем, тому що залишу його іншому, що буде по мені.

19

And who knows whether that person will be wise or foolish? Yet they will have control over all the fruit of my toil into which I have poured my effort and skill under the sun. This too is meaningless.

19

А хто знає, чи він буде мудрий, а чи дурний? Однак орудуватиме всім моїм трудом, що ним трудивсь я та мудрував під сонцем. І це теж — марнота.

20

So my heart began to despair over all my toilsome labor under the sun.

20

Ось чому зневірилось моє серце в усім моїм труді, що ним трудивсь я під сонцем.

21

For a person may labor with wisdom, knowledge and skill, and then they must leave all they own to another who has not toiled for it. This too is meaningless and a great misfortune.

21

Буває бо чоловік, який трудився розумно, вміло та з хистом, однак, лишає свою частку чоловікові, що не трудився над нею, — це теж марнота й велике зло.

22

What do people get for all the toil and anxious striving with which they labor under the sun?

22

Бо що буде людині за всю його працю та журбу серця, яких завдає собі під сонцем?

23

All their days their work is grief and pain; even at night their minds do not rest. This too is meaningless.

23

Усі бо його дні лише біль, мука — його клопіт: навіть уночі не спочиває його серце; і це теж марнота.

24

A person can do nothing better than to eat and drink and find satisfaction in their own toil. This too, I see, is from the hand of God,

24

Нема нічого ліпшого для чоловіка, як їсти, пити та зазнавати собі добра з своєї праці. Я спостеріг також, що це з руки Божої приходить.

25

for without him, who can eat or find enjoyment?

25

Бо хто може їсти й пити без нього?

26

To the person who pleases him, God gives wisdom, knowledge and happiness, but to the sinner he gives the task of gathering and storing up wealth to hand it over to the one who pleases God. This too is meaningless, a chasing after the wind.

26

Бо, хто йому довподоби, тому дає він мудрість, знання й радість; грішникові ж накидає заняття збирати та нагромаджувати, щоб лишити тому, хто довподоби Богу. Та й це марнота й гонитва за вітром.

Parallel

New International Version

Переклад Хоменка

Ecclesiastes 2

Екклезіаста 2