New International Version

Переклад Куліша та Пулюя

Pleasures Are Meaningless

I said to myself, “Come now, I will test you with pleasure to find out what is good.” But that also proved to be meaningless.

1

От і кажу собі в серцї: Дам я тобі покушати радощів, — заживай добра! Аж і се марнота.

2

“Laughter,” I said, “is madness. And what does pleasure accomplish?”

2

Про сьміх сказав я: Дурниця! а про радощі: Що з вас?

3

I tried cheering myself with wine, and embracing folly — my mind still guiding me with wisdom. I wanted to see what was good for people to do under the heavens during the few days of their lives.

3

Подумавши, давай я, підвеселяти себе вином, і, ходючи слїдом за премудростю, придержуватись і сієї дурницї, аж докіль побачу, що гаразд для синів людських, що повинні б вони робити під небом, живучи так недовго на сьвітї.

4

I undertook great projects: I built houses for myself and planted vineyards.

4

Брався я за великі працї: будував будинки, насаджував виноградники,

5

I made gardens and parks and planted all kinds of fruit trees in them.

5

Заводив собі сади й огороди до прогульки, й насадив у них всяке дерево плодове;

6

I made reservoirs to water groves of flourishing trees.

6

Я робив стави — поливати дерева, що росли в гаях у мене;

7

I bought male and female slaves and had other slaves who were born in my house. I also owned more herds and flocks than anyone in Jerusalem before me.

7

Куповав бранцї й бранки, а то були в мене й домовники; були в мене стада буйної й дрібної скотини більш, нїж у всїх, що перше мене були в Ерусалимі;

8

I amassed silver and gold for myself, and the treasure of kings and provinces. I acquired male and female singers, and a harema as well — the delights of a man’s heart.

8

Призбірав я собі срібло й золото й скарби з царів і земель; завів у себе сьпіваків і сьпівачок і все, що веселить людей, та всякі музичні прибори.

9

I became greater by far than anyone in Jerusalem before me. In all this my wisdom stayed with me.

9

Я зробивсь великим і богатим, так що переважив усїх, що бували поперед мене в Ерусалимі, а при всьому тому премудрість моя зоставалась у мене.

10

I denied myself nothing my eyes desired;
I refused my heart no pleasure.
My heart took delight in all my labor,
and this was the reward for all my toil.

10

Чого б нї забажали очі мої, я вволяв їх волю; не уймав мому серцю нїяких радощів; серце бо моє веселилось усїми трудами моїми, й се був мій пай з усїх трудів моїх.

11

Yet when I surveyed all that my hands had done
and what I had toiled to achieve,
everything was meaningless, a chasing after the wind;
nothing was gained under the sun.

11

Та як поглянув я на все, що мої руки зробили й скільки завдавав я собі клопоту, працюючи, — бачу, що все воно марне, тільки мучить дух, і нїякої з того користї під сонцем.

12

Wisdom and Folly Are Meaningless

Then I turned my thoughts to consider wisdom,
and also madness and folly.
What more can the king’s successor do
than what has already been done?

12

І завзявсь я міркувати, що воно премудрість і що таке воно дурнота та без'ум; (Що вдїє той, що по царі постане? Вже з давен воно зроблено.)

13

I saw that wisdom is better than folly,
just as light is better than darkness.

13

І я побачив, що мудрість бере гору над дурнотою, як сьвітло над темрявою:

14

The wise have eyes in their heads,
while the fool walks in the darkness;
but I came to realize
that the same fate overtakes them both.

14

У мудрого очі в голові, а дурний ходить потемки; та пізнав я й те, що суджено долю однаку й сьому й тому.

15

Then I said to myself,
“The fate of the fool will overtake me also.
What then do I gain by being wise?”
I said to myself,
“This too is meaningless.”

15

І кажу сам собі; доля дурного, се й моя доля. Про що ж менї було добиватись мудростї? І мусїв сказати сам собі: І се марнота!

16

For the wise, like the fool, will not be long remembered;
the days have already come when both have been forgotten.
Like the fool, the wise too must die!

16

Мудрого не будуть споминати вічно, так само як і дурного; в будущинї все забудесь, — і, о горе! мудрий вмірає так само, як і дурний.

17

Toil Is Meaningless

So I hated life, because the work that is done under the sun was grievous to me. All of it is meaningless, a chasing after the wind.

17

І зробилось менї життє ненавидним, і огидло менї все, що дїється під сонцем; бо все воно марнота й утома духа.

18

I hated all the things I had toiled for under the sun, because I must leave them to the one who comes after me.

18

І зненавидїв я всю працю мою, що працював під сонцем; бо маю все те зіставити другому, хто постане по менї.

19

And who knows whether that person will be wise or foolish? Yet they will have control over all the fruit of my toil into which I have poured my effort and skill under the sun. This too is meaningless.

19

А хто знає, чи він буде мудрий, чи дурний? Однакже він буде панувати над тим усїм, що я трудом здобував, та показав себе мудрим під сонцем. І ось — марнота!

20

So my heart began to despair over all my toilsome labor under the sun.

20

І я одвернувся й вговорював моє серце, відречись усього, над чим працював під сонцем;

21

For a person may labor with wisdom, knowledge and skill, and then they must leave all they own to another who has not toiled for it. This too is meaningless and a great misfortune.

21

Инший бо працює з розумом, розсудливо й корисно, та й мусить покинути працю свою комусь такому, що не робив нїчого в тому, як коли б воно йому належалось. Се марнота, се річ вельми сумна!

22

What do people get for all the toil and anxious striving with which they labor under the sun?

22

Бо що буде чоловікові за всї працї його, що томив себе, й за всю журбу серця свого під сонцем?

23

All their days their work is grief and pain; even at night their minds do not rest. This too is meaningless.

23

Щодня він журився й побивався, ба й у ночі не було впокою. Чи ж не марнота се?

24

A person can do nothing better than to eat and drink and find satisfaction in their own toil. This too, I see, is from the hand of God,

24

Не у власті людській і се добро, щоб їсти да пити й насолоджувати душу свою тим, що працею здобув. Я пересьвідчивсь, що й се з руки Божої;

25

for without him, who can eat or find enjoyment?

25

Бо хто може їсти і вживати без його ласки?

26

To the person who pleases him, God gives wisdom, knowledge and happiness, but to the sinner he gives the task of gathering and storing up wealth to hand it over to the one who pleases God. This too is meaningless, a chasing after the wind.

26

Тому бо, хто вгоден йому, дає він мудрість і знаттє й радощі; а грішному, щоб запобігав, дбав і до купи збірав, а вкінцї зіставив тому, кого Бог вподобав. Тут знов — марнота й утома духа.

Parallel

New International Version

Переклад Куліша та Пулюя

Ecclesiastes 2

Екклезіаста 2