New International Version

Переклад Огієнка

I am the man who has seen affliction
by the rod of the Lord’s wrath.

1

Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —

2

He has driven me away and made me walk
in darkness rather than light;

2

Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.

3

indeed, he has turned his hand against me
again and again, all day long.

3

Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.

4

He has made my skin and my flesh grow old
and has broken my bones.

4

Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,

5

He has besieged me and surrounded me
with bitterness and hardship.

5

обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,

6

He has made me dwell in darkness
like those long dead.

6

у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.

7

He has walled me in so I cannot escape;
he has weighed me down with chains.

7

Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.

8

Even when I call out or cry for help,
he shuts out my prayer.

8

І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,

9

He has barred my way with blocks of stone;
he has made my paths crooked.

9

Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.

10

Like a bear lying in wait,
like a lion in hiding,

10

Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!

11

he dragged me from the path and mangled me
and left me without help.

11

Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!

12

He drew his bow
and made me the target for his arrows.

12

Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —

13

He pierced my heart
with arrows from his quiver.

13

пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́

14

I became the laughingstock of all my people;
they mock me in song all day long.

14

Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.

15

He has filled me with bitter herbs
and given me gall to drink.

15

Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.

16

He has broken my teeth with gravel;
he has trampled me in the dust.

16

І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,

17

I have been deprived of peace;
I have forgotten what prosperity is.

17

і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.

18

So I say, “My splendor is gone
and all that I had hoped from the Lord.”

18

І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.

19

I remember my affliction and my wandering,
the bitterness and the gall.

19

Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —

20

I well remember them,
and my soul is downcast within me.

20

душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.

21

Yet this I call to mind
and therefore I have hope:

21

Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:

22

Because of the Lord’s great love we are not consumed,
for his compassions never fail.

22

Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —

23

They are new every morning;
great is your faithfulness.

23

нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!

24

I say to myself, “The Lord is my portion;
therefore I will wait for him.”

24

Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!

25

The Lord is good to those whose hope is in him,
to the one who seeks him;

25

Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!

26

it is good to wait quietly
for the salvation of the Lord.

26

Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.

27

It is good for a man to bear the yoke
while he is young.

27

Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —

28

Let him sit alone in silence,
for the Lord has laid it on him.

28

нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;

29

Let him bury his face in the dust —
there may yet be hope.

29

хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;

30

Let him offer his cheek to one who would strike him,
and let him be filled with disgrace.

30

хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.

31

For no one is cast off
by the Lord forever.

31

Бо Господь не наві́ки ж покине!

32

Though he brings grief, he will show compassion,
so great is his unfailing love.

32

Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—

33

For he does not willingly bring affliction
or grief to anyone.

33

бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.

34

To crush underfoot
all prisoners in the land,

34

Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,

35

to deny people their rights
before the Most High,

35

щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,

36

to deprive them of justice —
would not the Lord see such things?

36

щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!

37

Who can speak and have it happen
if the Lord has not decreed it?

37

Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?

38

Is it not from the mouth of the Most High
that both calamities and good things come?

38

Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?

39

Why should the living complain
when punished for their sins?

39

Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.

40

Let us examine our ways and test them,
and let us return to the Lord.

40

Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!

41

Let us lift up our hearts and our hands
to God in heaven, and say:

41

підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!

42

“We have sinned and rebelled
and you have not forgiven.

42

Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,

43

“You have covered yourself with anger and pursued us;
you have slain without pity.

43

закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

44

You have covered yourself with a cloud
so that no prayer can get through.

44

закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.

45

You have made us scum and refuse
among the nations.

45

Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,

46

“All our enemies have opened their mouths
wide against us.

46

наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,

47

We have suffered terror and pitfalls,
ruin and destruction.”

47

страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.

48

Streams of tears flow from my eyes
because my people are destroyed.

48

Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.

49

My eyes will flow unceasingly,
without relief,

49

Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,

50

until the Lord looks down
from heaven and sees.

50

аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —

51

What I see brings grief to my soul
because of all the women of my city.

51

моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.

52

Those who were my enemies without cause
hunted me like a bird.

52

Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,

53

They tried to end my life in a pit
and threw stones at me;

53

життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.

54

the waters closed over my head,
and I thought I was about to perish.

54

Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“

55

I called on your name, Lord,
from the depths of the pit.

55

Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,

56

You heard my plea: “Do not close your ears
to my cry for relief.”

56

Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!

57

You came near when I called you,
and you said, “Do not fear.”

57

Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“

58

You, Lord, took up my case;
you redeemed my life.

58

За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

59

Lord, you have seen the wrong done to me.
Uphold my cause!

59

Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!

60

You have seen the depth of their vengeance,
all their plots against me.

60

Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,

61

Lord, you have heard their insults,
all their plots against me —

61

Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,

62

what my enemies whisper and mutter
against me all day long.

62

мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.

63

Look at them! Sitting or standing,
they mock me in their songs.

63

Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!

64

Pay them back what they deserve, Lord,
for what their hands have done.

64

Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

65

Put a veil over their hearts,
and may your curse be on them!

65

Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!

66

Pursue them in anger and destroy them
from under the heavens of the Lord.

66

Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!

Parallel

New International Version

Переклад Огієнка

Lamentations 3

Плач Єремії 3