Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New International Version
Переклад Турконяка
A Prophet Without Honor
Jesus left there and went to his hometown, accompanied by his disciples.
Jesus left there and went to his hometown, accompanied by his disciples.
Ісус вийшов звідти і попрямував до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні.
When the Sabbath came, he began to teach in the synagogue, and many who heard him were amazed.
“Where did this man get these things?” they asked. “What’s this wisdom that has been given him? What are these remarkable miracles he is performing?
“Where did this man get these things?” they asked. “What’s this wisdom that has been given him? What are these remarkable miracles he is performing?
А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато хто слухав і дивувався, кажучи: Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками?
Хіба Він — не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри серед нас? І вони спокушалися через Нього.
Jesus said to them, “A prophet is not without honor except in his own town, among his relatives and in his own home.”
А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі.
He could not do any miracles there, except lay his hands on a few sick people and heal them.
І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки.
He was amazed at their lack of faith.Jesus Sends Out the Twelve
Then Jesus went around teaching from village to village.
Then Jesus went around teaching from village to village.
І дивувався їхньому невірству. Тож обходив довколишні села, навчаючи.
Calling the Twelve to him, he began to send them out two by two and gave them authority over impure spirits.
Покликавши дванадцятьох, Він почав посилати їх по двох, наділяючи їх владою над нечистими духами.
These were his instructions: “Take nothing for the journey except a staff — no bread, no bag, no money in your belts.
І сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу — тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс,
Whenever you enter a house, stay there until you leave that town.
І Він говорив їм: Куди тільки ввійдете в дім, там перебувайте, доки не вийдете звідти.
And if any place will not welcome you or listen to you, leave that place and shake the dust off your feet as a testimony against them.”
І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ніг — як свідчення проти них. [Запевняю вас: легше буде Содому й Гоморрі в день судний, ніж місту цьому].
They went out and preached that people should repent.
І, вийшовши, вони проповідували, щоб люди покаялися,
They drove out many demons and anointed many sick people with oil and healed them.
і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли.
І почув цар Ірод, оскільки відоме стало Його Ім’я, і люди говорили, що це — Іван Хреститель устав з мертвих, тому й такі чудеса здійснюються Ним.
Others said, “He is Elijah.”
And still others claimed, “He is a prophet, like one of the prophets of long ago.”
And still others claimed, “He is a prophet, like one of the prophets of long ago.”
Інші ж казали, що це — Ілля, ще інші вважали, що це — пророк або один із пророків.
But when Herod heard this, he said, “John, whom I beheaded, has been raised from the dead!”
А Ірод, почувши, сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскреснув!
For Herod himself had given orders to have John arrested, and he had him bound and put in prison. He did this because of Herodias, his brother Philip’s wife, whom he had married.
Адже Ірод, пославши воїнів, схопив Івана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею.
For John had been saying to Herod, “It is not lawful for you to have your brother’s wife.”
А Іван сказав Іродові: Не годиться мати тобі жінку твого брата!
So Herodias nursed a grudge against John and wanted to kill him. But she was not able to,
Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла.
Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного та святого, і оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою.
Finally the opportune time came. On his birthday Herod gave a banquet for his high officials and military commanders and the leading men of Galilee.
Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галилейських старшин,
увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі!
And he promised her with an oath, “Whatever you ask I will give you, up to half my kingdom.”
І він поклявся їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого.
She went out and said to her mother, “What shall I ask for?”
“The head of John the Baptist,” she answered.
“The head of John the Baptist,” she answered.
І вона, вийшовши, запитала в матері: Що попросити? Та ж сказала: Голови Івана Хрестителя!
At once the girl hurried in to the king with the request: “I want you to give me right now the head of John the Baptist on a platter.”
І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Івана Хрестителя!
The king was greatly distressed, but because of his oaths and his dinner guests, he did not want to refuse her.
І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити.
So he immediately sent an executioner with orders to bring John’s head. The man went, beheaded John in the prison,
Тож відразу цар послав свого охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці
and brought back his head on a platter. He presented it to the girl, and she gave it to her mother.
та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері.
On hearing of this, John’s disciples came and took his body and laid it in a tomb.
А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поховали його в гробниці.
Jesus Feeds the Five Thousand
The apostles gathered around Jesus and reported to him all they had done and taught.
The apostles gathered around Jesus and reported to him all they had done and taught.
І посходилися апостоли до Ісуса та сповістили Йому про все: що зробили і чого навчили.
Then, because so many people were coming and going that they did not even have a chance to eat, he said to them, “Come with me by yourselves to a quiet place and get some rest.”
А Він каже їм: Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи! Бо так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли попоїсти.
So they went away by themselves in a boat to a solitary place.
Тож вони самі відпливли човном до відлюдного місця.
But many who saw them leaving recognized them and ran on foot from all the towns and got there ahead of them.
Та побачили їх, як пливли, і багато хто впізнав їх. І пішки люди збіглися туди з усіх міст і прибули раніше за них.
When Jesus landed and saw a large crowd, he had compassion on them, because they were like sheep without a shepherd. So he began teaching them many things.
Вийшовши, Ісус побачив великий натовп; і змилосердився над ними, бо вони були, як ті вівці, які не мають пастуха, і почав їх багато навчати.
By this time it was late in the day, so his disciples came to him. “This is a remote place,” they said, “and it’s already very late.
І коли минуло чимало часу, учні, підійшовши до Нього, говорили: Це місце пустинне, а пора вже пізня,
Send the people away so that they can go to the surrounding countryside and villages and buy themselves something to eat.”
тож відпусти їх, щоби пішли до навколишніх хуторів і сіл та купили собі щось їсти.
Він же у відповідь сказав їм: Дайте ви їм їсти! А вони відповідають Йому: Чи нам піти купити на двісті динаріїв [1] хліба і дати їм їсти?
“How many loaves do you have?” he asked. “Go and see.”
When they found out, they said, “Five — and two fish.”
When they found out, they said, “Five — and two fish.”
Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І довідавшись, кажуть: П’ять і дві рибини.
Then Jesus directed them to have all the people sit down in groups on the green grass.
І звелів їм посадити всіх групами на зеленій траві.
So they sat down in groups of hundreds and fifties.
Посідали група за групою: по сто та по п’ятдесят.
Taking the five loaves and the two fish and looking up to heaven, he gave thanks and broke the loaves. Then he gave them to his disciples to distribute to the people. He also divided the two fish among them all.
Узявши п’ять хлібів та дві рибини і звернувши погляд до неба, Він поблагословив, розломив хліби і давав учням Своїм, щоби клали перед ними, і обидві рибини всім розділив.
and the disciples picked up twelve basketfuls of broken pieces of bread and fish.
а з того, що залишилося, та з риб зібрали дванадцять повних кошиків.
The number of the men who had eaten was five thousand.
А тих, які споживали хліб, було зо п’ять тисяч чоловіків.
Jesus Walks on the Water
Immediately Jesus made his disciples get into the boat and go on ahead of him to Bethsaida, while he dismissed the crowd.
Immediately Jesus made his disciples get into the boat and go on ahead of him to Bethsaida, while he dismissed the crowd.
І негайно Він змусив Своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей.
After leaving them, he went up on a mountainside to pray.
І, відпустивши їх, Він пішов на гору помолитися.
Later that night, the boat was in the middle of the lake, and he was alone on land.
А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам-один на суходолі.
He saw the disciples straining at the oars, because the wind was against them. Shortly before dawn he went out to them, walking on the lake. He was about to pass by them,
Побачивши, що втомилися від веслування, — бо вітер дув супроти них, — близько четвертої сторожі [2] ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів їх минути.
but when they saw him walking on the lake, they thought he was a ghost. They cried out,
Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що то привид, і закричали,
because they all saw him and were terrified.
Immediately he spoke to them and said, “Take courage! It is I. Don’t be afraid.”
Immediately he spoke to them and said, “Take courage! It is I. Don’t be afraid.”
бо всі Його побачили і занепокоїлися. І тут же Він заговорив до них, і сказав їм: Кріпіться, це Я, не бійтеся!
Then he climbed into the boat with them, and the wind died down. They were completely amazed,
Він увійшов до них у човен — і вітер ущух.
for they had not understood about the loaves; their hearts were hardened.
А в собі вони все ще були сповнені жаху, тому що не зрозуміли чуда з хлібами, бо їхнє серце було закам’янілим.
When they had crossed over, they landed at Gennesaret and anchored there.
І, перепливши, вони прибули до Генісаретської землі й причалили.
As soon as they got out of the boat, people recognized Jesus.
Коли вони вийшли з човна, люди відразу, упізнавши Його,
They ran throughout that whole region and carried the sick on mats to wherever they heard he was.
оббігли всю ту околицю і почали на носилках приносити хворих — скрізь, де б Він не з’явився.
And wherever he went — into villages, towns or countryside — they placed the sick in the marketplaces. They begged him to let them touch even the edge of his cloak, and all who touched it were healed.
І куди б Він не входив, — до сіл, міст, хуторів, — скрізь на майданах клали недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися.