New International Version

Переклад Хоменка

Repent or Perish

Now there were some present at that time who told Jesus about the Galileans whose blood Pilate had mixed with their sacrifices.

1

Того ж часу прибули деякі й розповіли йому про галилеїв, що їхню кров Пилат змішав з їхніми жертвами.

2

Jesus answered, “Do you think that these Galileans were worse sinners than all the other Galileans because they suffered this way?

2

Озвавшись, він сказав їм: “Гадаєте, що ті галилеї, тому що таке постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеї?

3

I tell you, no! But unless you repent, you too will all perish.

3

Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.

4

Or those eighteen who died when the tower in Siloam fell on them — do you think they were more guilty than all the others living in Jerusalem?

4

Або ті вісімнадцять, що на них упала башта Силоамська й їх забила, гадаєте, що були більш винні від усіх мешканців Єрусалиму?

5

I tell you, no! But unless you repent, you too will all perish.”

5

Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.”

6

Then he told this parable: “A man had a fig tree growing in his vineyard, and he went to look for fruit on it but did not find any.

6

І він розповів їм оцю притчу; “Один чоловік мав смоковницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і почав плода на ній шукати, та не знайшов.

7

So he said to the man who took care of the vineyard, ‘For three years now I’ve been coming to look for fruit on this fig tree and haven’t found any. Cut it down! Why should it use up the soil?’

7

Тоді він сказав до виноградаря: Оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не знаходжу. Зрубай її: нащо й землю займає ще?

8

“ ‘Sir,’ the man replied, ‘leave it alone for one more year, and I’ll dig around it and fertilize it.

8

А той озвався до нього: Пане, лиши її ще на цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм.

9

If it bears fruit next year, fine! If not, then cut it down.’ ”

9

Може, щось вродить нарік, а коли ні, то ти її зрубаєш.”

10

Jesus Heals a Crippled Woman on the Sabbath

On a Sabbath Jesus was teaching in one of the synagogues,

10

Ісус навчав в одній з синагог у суботу.

11

and a woman was there who had been crippled by a spirit for eighteen years. She was bent over and could not straighten up at all.

11

Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк випростатись.

12

When Jesus saw her, he called her forward and said to her, “Woman, you are set free from your infirmity.”

12

Побачивши її Ісус, покликав і промовив до неї: “Жінко, ти звільнена від твоєї недуги.”

13

Then he put his hands on her, and immediately she straightened up and praised God.

13

І поклав на неї руки й вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога.

14

Indignant because Jesus had healed on the Sabbath, the synagogue leader said to the people, “There are six days for work. So come and be healed on those days, not on the Sabbath.”

14

Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив до народу: “Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній.”

15

The Lord answered him, “You hypocrites! Doesn’t each of you on the Sabbath untie your ox or donkey from the stall and lead it out to give it water?

15

Господь у відповідь сказав до нього: “Лицеміри! Чи кожний з вас не відв'язує свого вола або осла від ясел і не веде його поїти?

16

Then should not this woman, a daughter of Abraham, whom Satan has kept bound for eighteen long years, be set free on the Sabbath day from what bound her?”

16

Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв'язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих узів звільнити в день суботній?”

17

When he said this, all his opponents were humiliated, but the people were delighted with all the wonderful things he was doing.

17

І як він говорив це, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним вчинкам, які він зробив.

18

The Parables of the Mustard Seed and the Yeast

Then Jesus asked, “What is the kingdom of God like? What shall I compare it to?

18

Далі промовив: “На що схоже Царство Боже? До чого б мені його прирівняти?

19

It is like a mustard seed, which a man took and planted in his garden. It grew and became a tree, and the birds perched in its branches.”

19

Воно схоже на зерно гірчичне, що чоловік узяв та й кинув у город свій, і воно вигналось і стало деревом великим, і небесне птаство гніздиться у його гілляках.

20

Again he asked, “What shall I compare the kingdom of God to?

20

І знову промовив: “До чого мені прирівняти Царство Боже?

21

It is like yeast that a woman took and mixed into about sixty poundsa of flour until it worked all through the dough.”

21

Воно схоже на закваску, що жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне.”

22

The Narrow Door

Then Jesus went through the towns and villages, teaching as he made his way to Jerusalem.

22

Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму.

23

Someone asked him, “Lord, are only a few people going to be saved?”
He said to them,

23

Аж ото сказав хтось до нього: “Господи, чи мало буде тих, що спасуться?” Він відповів їм:

24

“Make every effort to enter through the narrow door, because many, I tell you, will try to enter and will not be able to.

24

“Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть.

25

Once the owner of the house gets up and closes the door, you will stand outside knocking and pleading, ‘Sir, open the door for us.’
“But he will answer, ‘I don’t know you or where you come from.’

25

І як господар устане й замкне двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! — він відповість вам: Не знаю вас, звідкіля ви.

26

“Then you will say, ‘We ate and drank with you, and you taught in our streets.’

26

Тоді ви почнете казати: Ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших.

27

“But he will reply, ‘I don’t know you or where you come from. Away from me, all you evildoers!’

27

Та він відповість: Кажу бо вам: Не знаю вас, звідкіля ви; геть від мене всі ви, що чините неправду!

28

“There will be weeping there, and gnashing of teeth, when you see Abraham, Isaac and Jacob and all the prophets in the kingdom of God, but you yourselves thrown out.

28

Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві Божім, себе ж самих викинутих назовні.

29

People will come from east and west and north and south, and will take their places at the feast in the kingdom of God.

29

Прийдуть тоді від сходу й від заходу, від півночі й від півдня й возсядуть (на бенкеті) в Царстві Божім.

30

Indeed there are those who are last who will be first, and first who will be last.”

30

Тоді останні стануть першими, а перші — останніми.”

31

Jesus’ Sorrow for Jerusalem

At that time some Pharisees came to Jesus and said to him, “Leave this place and go somewhere else. Herod wants to kill you.”

31

Якраз тієї хвилини підійшли деякі фарисеї і сказали йому: “Вийди і йди звідси, бо Ірод хоче тебе вбити.”

32

He replied, “Go tell that fox, ‘I will keep on driving out demons and healing people today and tomorrow, and on the third day I will reach my goal.’

32

Він же сказав їм: “Ідіть і скажіть тому лисові: Ось виганяю бісів і роблю оздоровлення сьогодні й завтра, третього ж дня скінчуся.

33

In any case, I must press on today and tomorrow and the next day — for surely no prophet can die outside Jerusalem!

33

Однак сьогодні, завтра й ще наступного дня я мушу простувати далі, бо не годиться, щоб пророк загинув поза Єрусалимом.

34

“Jerusalem, Jerusalem, you who kill the prophets and stone those sent to you, how often I have longed to gather your children together, as a hen gathers her chicks under her wings, and you were not willing.

34

Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуеш посланних до тебе! Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, немов квочка свій виводок під крила, — та ви не захотіли!

35

Look, your house is left to you desolate. I tell you, you will not see me again until you say, ‘Blessed is he who comes in the name of the Lord.’b”

35

Ось дім ваш лишається вам (пустий). Кажу вам: Ви не побачите мене, аж поки не настане день, коли ви скажете: Благословен той, що приходить в ім'я Господнє!”

Parallel

New International Version

Переклад Хоменка

Luke 13

Луки 13