Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New International Version
Переклад Огієнка
Paul Sails for Rome
When it was decided that we would sail for Italy, Paul and some other prisoners were handed over to a centurion named Julius, who belonged to the Imperial Regiment.
When it was decided that we would sail for Italy, Paul and some other prisoners were handed over to a centurion named Julius, who belonged to the Imperial Regiment.
А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.
We boarded a ship from Adramyttium about to sail for ports along the coast of the province of Asia, and we put out to sea. Aristarchus, a Macedonian from Thessalonica, was with us.
І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня.
The next day we landed at Sidon; and Julius, in kindness to Paul, allowed him to go to his friends so they might provide for his needs.
А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.
From there we put out to sea again and passed to the lee of Cyprus because the winds were against us.
А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́.
When we had sailed across the open sea off the coast of Cilicia and Pamphylia, we landed at Myra in Lycia.
Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри.
There the centurion found an Alexandrian ship sailing for Italy and put us on board.
І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього.
We made slow headway for many days and had difficulty arriving off Cnidus. When the wind did not allow us to hold our course, we sailed to the lee of Crete, opposite Salmone.
І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні.
We moved along the coast with difficulty and came to a place called Fair Havens, near the town of Lasea.
І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я.
А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,
“Men, I can see that our voyage is going to be disastrous and bring great loss to ship and cargo, and to our own lives also.”
говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“.
But the centurion, instead of listening to what Paul said, followed the advice of the pilot and of the owner of the ship.
Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив.
Since the harbor was unsuitable to winter in, the majority decided that we should sail on, hoping to reach Phoenix and winter there. This was a harbor in Crete, facing both southwest and northwest.
А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі.
The Storm
When a gentle south wind began to blow, they saw their opportunity; so they weighed anchor and sailed along the shore of Crete.
When a gentle south wind began to blow, they saw their opportunity; so they weighed anchor and sailed along the shore of Crete.
А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.
Before very long, a wind of hurricane force, called the Northeaster, swept down from the island.
Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон.
The ship was caught by the storm and could not head into the wind; so we gave way to it and were driven along.
А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися.
As we passed to the lee of a small island called Cauda, we were hardly able to make the lifeboat secure,
І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли.
Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так.
We took such a violent battering from the storm that the next day they began to throw the cargo overboard.
А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись,
On the third day, they threw the ship’s tackle overboard with their own hands.
а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч.
When neither sun nor stars appeared for many days and the storm continued raging, we finally gave up all hope of being saved.
А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись.
After they had gone a long time without food, Paul stood up before them and said: “Men, you should have taken my advice not to sail from Crete; then you would have spared yourselves this damage and loss.
А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди.
But now I urge you to keep up your courage, because not one of you will be lost; only the ship will be destroyed.
А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля.
Last night an angel of the God to whom I belong and whom I serve stood beside me
Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́,
and said, ‘Do not be afraid, Paul. You must stand trial before Caesar; and God has graciously given you the lives of all who sail with you.’
та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“.
So keep up your courage, men, for I have faith in God that it will happen just as he told me.
Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.
А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.
І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять.
Fearing that we would be dashed against the rocks, they dropped four anchors from the stern and prayed for daylight.
І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день.
In an attempt to escape from the ship, the sailors let the lifeboat down into the sea, pretending they were going to lower some anchors from the bow.
А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть,
Then Paul said to the centurion and the soldiers, “Unless these men stay with the ship, you cannot be saved.”
то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“
So the soldiers cut the ropes that held the lifeboat and let it drift away.
Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти.
Just before dawn Paul urged them all to eat. “For the last fourteen days,” he said, “you have been in constant suspense and have gone without food — you haven’t eaten anything.
А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.
Now I urge you to take some food. You need it to survive. Not one of you will lose a single hair from his head.”
Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“
After he said this, he took some bread and gave thanks to God in front of them all. Then he broke it and began to eat.
А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.
They were all encouraged and ate some food themselves.
Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати.
Altogether there were 276 of us on board.
А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість.
When they had eaten as much as they wanted, they lightened the ship by throwing the grain into the sea.
І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.
When daylight came, they did not recognize the land, but they saw a bay with a sandy beach, where they decided to run the ship aground if they could.
А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем.
Cutting loose the anchors, they left them in the sea and at the same time untied the ropes that held the rudders. Then they hoisted the foresail to the wind and made for the beach.
Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега.
But the ship struck a sandbar and ran aground. The bow stuck fast and would not move, and the stern was broken to pieces by the pounding of the surf.
Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль.
The soldiers planned to kill the prisoners to prevent any of them from swimming away and escaping.
Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік.
But the centurion wanted to spare Paul’s life and kept them from carrying out their plan. He ordered those who could swim to jump overboard first and get to land.
Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,