New International Version

Переклад Куліша та Пулюя

Paul’s Anguish Over Israel

I speak the truth in Christ — I am not lying, my conscience confirms it through the Holy Spirit —

1

Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,

2

I have great sorrow and unceasing anguish in my heart.

2

що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму.

3

For I could wish that I myself were cursed and cut off from Christ for the sake of my people, those of my own race,

3

Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу;

4

the people of Israel. Theirs is the adoption to sonship; theirs the divine glory, the covenants, the receiving of the law, the temple worship and the promises.

4

вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;

5

Theirs are the patriarchs, and from them is traced the human ancestry of the Messiah, who is God over all, forever praised!a Amen.

5

їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.

6

God’s Sovereign Choice

It is not as though God’s word had failed. For not all who are descended from Israel are Israel.

6

Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,

7

Nor because they are his descendants are they all Abraham’s children. On the contrary, “It is through Isaac that your offspring will be reckoned.”b

7

анї всї дїти, тим що вони насїннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насїннє.

8

In other words, it is not the children by physical descent who are God’s children, but it is the children of the promise who are regarded as Abraham’s offspring.

8

Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полїчені в насїннє.

9

For this was how the promise was stated: “At the appointed time I will return, and Sarah will have a son.”c

9

Слово бо обітування таке: Пори сієї прийду, і буде Сарі син.

10

Not only that, but Rebekah’s children were conceived at the same time by our father Isaac.

10

Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;

11

Yet, before the twins were born or had done anything good or bad — in order that God’s purpose in election might stand:

11

ще бо не родились, анї зробили нїчого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе),

12

not by works but by him who calls — she was told, “The older will serve the younger.”d

12

сказано їй, що більший служити ме меншому,

13

Just as it is written: “Jacob I loved, but Esau I hated.”e

13

яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидїв.

14

What then shall we say? Is God unjust? Not at all!

14

Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.

15

For he says to Moses,
“I will have mercy on whom I have mercy,
and I will have compassion on whom I have compassion.”f

15

Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.

16

It does not, therefore, depend on human desire or effort, but on God’s mercy.

16

Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.

17

For Scripture says to Pharaoh: “I raised you up for this very purpose, that I might display my power in you and that my name might be proclaimed in all the earth.”g

17

Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.

18

Therefore God has mercy on whom he wants to have mercy, and he hardens whom he wants to harden.

18

Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).

19

One of you will say to me: “Then why does God still blame us? For who is able to resist his will?”

19

Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?

20

But who are you, a human being, to talk back to God? “Shall what is formed say to the one who formed it, ‘Why did you make me like this?’ ”h

20

Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо зробив єси мене так?

21

Does not the potter have the right to make out of the same lump of clay some pottery for special purposes and some for common use?

21

Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?

22

What if God, although choosing to show his wrath and make his power known, bore with great patience the objects of his wrath — prepared for destruction?

22

Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,

23

What if he did this to make the riches of his glory known to the objects of his mercy, whom he prepared in advance for glory —

23

і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,

24

even us, whom he also called, not only from the Jews but also from the Gentiles?

24

як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?

25

As he says in Hosea:
“I will call them ‘my people’ who are not my people;
and I will call her ‘my loved one’ who is not my loved one,”i

25

Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.

26

and,
“In the very place where it was said to them,
‘You are not my people,’
there they will be called ‘children of the living God.’ ”j

26

І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.

27

Isaiah cries out concerning Israel:
“Though the number of the Israelites be like the sand by the sea,
only the remnant will be saved.

27

Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:

28

For the Lord will carry out
his sentence on earth with speed and finality.”k

28

скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землї.

29

It is just as Isaiah said previously:
“Unless the Lord Almighty
had left us descendants,
we would have become like Sodom,
we would have been like Gomorrah.”l

29

І яко ж прорік Ісаїя: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.

30

Israel’s Unbelief

What then shall we say? That the Gentiles, who did not pursue righteousness, have obtained it, a righteousness that is by faith;

30

Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;

31

but the people of Israel, who pursued the law as the way of righteousness, have not attained their goal.

31

Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.

32

Why not? Because they pursued it not by faith but as if it were by works. They stumbled over the stumbling stone.

32

Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.

33

As it is written:
“See, I lay in Zion a stone that causes people to stumble
and a rock that makes them fall,
and the one who believes in him will never be put to shame.”m

33

Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірує в Него, не осоромить ся.

Parallel

New International Version

Переклад Куліша та Пулюя

Romans 9

Римлян 9