New International Version

Сучасний переклад

Paul’s Anguish Over Israel

I speak the truth in Christ — I am not lying, my conscience confirms it through the Holy Spirit —

1-2

Правду кажу, я — в Христі. Я не обманюю, і сумління моє, освячене Духом Святим, свідок у тому, що в серці моєму велика скорбота й постійний біль за юдейський народ.

2

I have great sorrow and unceasing anguish in my heart.

3

For I could wish that I myself were cursed and cut off from Christ for the sake of my people, those of my own race,

3-4

І я б майже бажав бути проклятим і відлученим від Христа заради братів і сестер моїх, й земних родичів — ізраїльтян. Їм належить право бути всиновленими, як дітям Господнім, успадкувати Славу і заповіти Божі. Всевишній також дав їм Закон Мойсеїв, служіння в Храмі й Свої обітниці.

4

the people of Israel. Theirs is the adoption to sonship; theirs the divine glory, the covenants, the receiving of the law, the temple worship and the promises.

5

Theirs are the patriarchs, and from them is traced the human ancestry of the Messiah, who is God over all, forever praised!a Amen.

5

Їм належать великі патріархи, й вони були земною родиною Христа. Нехай Той, Хто є Богом [8] над усіма, буде благословенний на віки! Амінь.

6

God’s Sovereign Choice

It is not as though God’s word had failed. For not all who are descended from Israel are Israel.

6

Я не кажу, що Господь не здержав Слово Своє, але ж не всі, хто родом з Ізраїлю, — справжні ізраїльтяни.[9]

7

Nor because they are his descendants are they all Abraham’s children. On the contrary, “It is through Isaac that your offspring will be reckoned.”b

7

І не всі ті істинні діти Авраамові, хто є його нащадками. Бо як Бог сказав: «Від Ісаака будуть названі нащадки твої».

8

In other words, it is not the children by physical descent who are God’s children, but it is the children of the promise who are regarded as Abraham’s offspring.

8

Це означає, що не ті діти Божі, хто народився від плоті людської, а ті, хто народився завдяки Божій обітниці. То саме вони зватимуться нащадками Авраамовими.

9

For this was how the promise was stated: “At the appointed time I will return, and Sarah will have a son.”c

9

І ось як в обітниці сказано: «В призначений час Я повернуся, і в Сари народиться син».

10

Not only that, but Rebekah’s children were conceived at the same time by our father Isaac.

10

Більше того, Ревекка також завагітніла. І були в неї сини від одного чоловіка, нашого праотця Ісаака.

11

Yet, before the twins were born or had done anything good or bad — in order that God’s purpose in election might stand:

11-12

І перш ніж ті сини народилися, перш ніж вони вчинили щось добре чи зле, Бог сказав Ревецці: «Старший син твій служитиме молодшому». І сталося так, щоб міг здійснюватися Божий намір, за вибором Його. Він не грунтується на вчинках, він залежить від Божого заклику.

12

not by works but by him who calls — she was told, “The older will serve the younger.”d

13

Just as it is written: “Jacob I loved, but Esau I hated.”e

13

Як сказано у Святому Писанні: «Я полюбив Якова, та зненавидів Ісава».

14

What then shall we say? Is God unjust? Not at all!

14

І що ж ми тепер скажемо? Чи буває Бог несправедливим? Звісно, ні!

15

For he says to Moses,
“I will have mercy on whom I have mercy,
and I will have compassion on whom I have compassion.”f

15

Бо сказав Він Мойсею: «Я помилую того, кого Сам вирішу помилувати, і зглянусь над тим, над ким Сам вирішу зглянутись».

16

It does not, therefore, depend on human desire or effort, but on God’s mercy.

16

Тож милість Божа не залежить від чийогось бажання або чиїхось зусиль, лише від Самого Бога.

17

For Scripture says to Pharaoh: “I raised you up for this very purpose, that I might display my power in you and that my name might be proclaimed in all the earth.”g

17

У Святому Писанні Бог каже фараонові: «Я підніс тебе й зробив царем для того, щоб показати через тебе Мою владу, і щоб Моє ім’я було сповіщене всьому світові».

18

Therefore God has mercy on whom he wants to have mercy, and he hardens whom he wants to harden.

18

Отже, Бог милує тих, кого Сам обирає, і робить впертими тих, кого Сам вибирає.

19

One of you will say to me: “Then why does God still blame us? For who is able to resist his will?”

19

І хтось може спитати мене: «Якщо Бог керує нашими вчинками, то чому ж Він досі звинувачує нас? Бо, зрештою, хто ж може протистояти волі Бога?»

20

But who are you, a human being, to talk back to God? “Shall what is formed say to the one who formed it, ‘Why did you make me like this?’ ”h

20

Але хто ж ти є, чоловіче добрий, щоб сперечатися з Богом? Глиняний глечик не питає гончара: «Навіщо Ти зробив мене таким?»

21

Does not the potter have the right to make out of the same lump of clay some pottery for special purposes and some for common use?

21

Хіба гончар не має влади над глиною, щоб з одного й того ж місива зробити дві різні посудини: чашу для урочистостей і звичайний глечик?

22

What if God, although choosing to show his wrath and make his power known, bore with great patience the objects of his wrath — prepared for destruction?

22

А Богу, коли Він хотів виявити гнів Свій і силу Свою, все ж таки не забракувало терпіння й жалю до людей, які викликали в Нього той великий гнів, і які були засуджені до знищення.

23

What if he did this to make the riches of his glory known to the objects of his mercy, whom he prepared in advance for glory —

23

Він терпів їх, щоб показати багатство Слави Своєї тим, хто приймає Його милосердя, кого Він приготував одержати Славу Його.

24

even us, whom he also called, not only from the Jews but also from the Gentiles?

24

Це ті з нас, кого Він покликав не лише від юдеїв, а й від поган. Та невже хтось наважиться протидіяти всесильним діянням Божим?

25

As he says in Hosea:
“I will call them ‘my people’ who are not my people;
and I will call her ‘my loved one’ who is not my loved one,”i

25

Як сказано у Святому Писанні, у пророка Осії:
«Тих, хто не був Моїм народом, Я назву Своїм народом. Жінку, яку не любили, Я назву коханою».

26

and,
“In the very place where it was said to them,
‘You are not my people,’
there they will be called ‘children of the living God.’ ”j

26

А також:
На тому ж місці, де Бог сказав їм: «Ви — не Мій народ», там їх назвуть дітьми живого Бога».

27

Isaiah cries out concerning Israel:
“Though the number of the Israelites be like the sand by the sea,
only the remnant will be saved.

27-28

Саме так Ісая провіщав про Ізраїль:
«Навіть якщо ізраїльтян буде так багато, немов того піску морського, однак лише декілька врятується, бо вирок Свій Господь на землі учинить до кінця і без зволікань».

28

For the Lord will carry out
his sentence on earth with speed and finality.”k

29

It is just as Isaiah said previously:
“Unless the Lord Almighty
had left us descendants,
we would have become like Sodom,
we would have been like Gomorrah.”l

29

І ще Ісая провістив:
«Якби Господь Всемогутній не залишив для нас нащадків, ми б стали як Содом і Ґоморра».

30

Israel’s Unbelief

What then shall we say? That the Gentiles, who did not pursue righteousness, have obtained it, a righteousness that is by faith;

30

Що ж на це сказати? Ми робимо висновок, що погани, які не прагнули праведності, здобули її — ту праведність, що є наслідком віри.

31

but the people of Israel, who pursued the law as the way of righteousness, have not attained their goal.

31

А люди Ізраїлю, які йшли за Законом, що приніс би праведність, не жили відповідно до того Закону.

32

Why not? Because they pursued it not by faith but as if it were by works. They stumbled over the stumbling stone.

32

Чому? Тому що вони чинили так не через віру, а через вчинки свої. І спіткнулися вони об камінь спотикання.

33

As it is written:
“See, I lay in Zion a stone that causes people to stumble
and a rock that makes them fall,
and the one who believes in him will never be put to shame.”m

33

Так сказано у Святому Писанні:
«Поглянь, Я кладу в Сіоні камінь спотикання, який існує саме для спокуси, але той, хто вірить у Нього, не розчарується».

Parallel

New International Version

Сучасний переклад

Romans 9

Римлян 9