New International Version

Переклад Хоменка

Therefore, since we have these promises, dear friends, let us purify ourselves from everything that contaminates body and spirit, perfecting holiness out of reverence for God.

1

Маючи ж такі обітниці, о любі, очистьмо себе від усякої скверни тіла і духа, довершуючи наше освячення в Божому острасі.

2

Paul’s Joy Over the Church’s Repentance

Make room for us in your hearts. We have wronged no one, we have corrupted no one, we have exploited no one.

2

Дайте нам місце в вашому серці. Ми нікого не скривдили, нікому шкоди не завдали, не визискували нікого.

3

I do not say this to condemn you; I have said before that you have such a place in our hearts that we would live or die with you.

3

Говорю це, не щоб вас осудити, бо я вже вам сказав, що ви в нашім серці, щоб умерти й жити разом.

4

I have spoken to you with great frankness; I take great pride in you. I am greatly encouraged; in all our troubles my joy knows no bounds.

4

У мене велике до вас довір'я, я вельми пишаюся вами. Я — повен утіхи, я переповнений радістю посеред усіх наших напастей.

5

For when we came into Macedonia, we had no rest, but we were harassed at every turn — conflicts on the outside, fears within.

5

Бо коли ми були прийшли в Македонію, тіло наше не мало ніякого спокою. У всьому лиш скорбота: зовні — борні, страхання всередині.

6

But God, who comforts the downcast, comforted us by the coming of Titus,

6

Та Бог, що втішає принижених, утішив нас приходом Тита;

7

and not only by his coming but also by the comfort you had given him. He told us about your longing for me, your deep sorrow, your ardent concern for me, so that my joy was greater than ever.

7

і не лиш його приходом, а й утіхою, якої він зазнав від вас, оповідаючи нам про ваше палке бажання, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так, що я зрадів ще більше.

8

Even if I caused you sorrow by my letter, I do not regret it. Though I did regret it — I see that my letter hurt you, but only for a little while —

8

Хоч я і засмутив вас листом, не жалкую того; коли й жалкував, — бачу, що той лист, хоч і на час, був засмутив вас —

9

yet now I am happy, not because you were made sorry, but because your sorrow led you to repentance. For you became sorrowful as God intended and so were not harmed in any way by us.

9

тепер же радію, не тому, що ви були засмутилися, а тому, що смуток ваш привів вас до каяття. Ви бо засмучені були задля Бога, так що ви від нас не зазнали шкоди.

10

Godly sorrow brings repentance that leads to salvation and leaves no regret, but worldly sorrow brings death.

10

Бо смуток задля Бога чинить спасенне каяття, якого жалувати не треба; а смуток цього світу — смерть спричинює.

11

See what this godly sorrow has produced in you: what earnestness, what eagerness to clear yourselves, what indignation, what alarm, what longing, what concern, what readiness to see justice done. At every point you have proved yourselves to be innocent in this matter.

11

Ось бо той смуток задля Бога — яку то він спричинив у вас старанність, яке ж виправдання, яке обурення, а який страх, яке палке бажання, яку горливість, яку відплату! Ви в усьому показали свою невинність у цій справі.

12

So even though I wrote to you, it was neither on account of the one who did the wrong nor on account of the injured party, but rather that before God you could see for yourselves how devoted to us you are.

12

А коли й написав вам, то не задля того, хто образив, ані ображеного, але щоб виявилася між вами перед Богом ваша про нас дбайливість.

13

By all this we are encouraged.
In addition to our own encouragement, we were especially delighted to see how happy Titus was, because his spirit has been refreshed by all of you.

13

Тому ми втішилися. Та, крім цієї особистої втіхи, зраділи ми куди більше радістю Тита, що ви всі заспокоїли його дух.

14

I had boasted to him about you, and you have not embarrassed me. But just as everything we said to you was true, so our boasting about you to Titus has proved to be true as well.

14

А коли я був перед ним трохи похвалився вами, то я не зазнав сорому. Але, як ми завжди говорили вам правду, так і хвала наша перед Титом виявилась правдивою.

15

And his affection for you is all the greater when he remembers that you were all obedient, receiving him with fear and trembling.

15

Серце його стає до вас ще прихильніше, коли він згадує послух усіх вас і як ви прийняли його з острахом та тремтінням.

16

I am glad I can have complete confidence in you.

16

Радію, що можу на вас покластись у всьому.

Parallel

New International Version

Переклад Хоменка

2 Corinthians 7

2 Коринтян 7