New International Version

Сучасний переклад

Therefore, since we have these promises, dear friends, let us purify ourselves from everything that contaminates body and spirit, perfecting holiness out of reverence for God.

1

Любі друзі! Маючи такі обітниці від Господа, ми мусимо очиститися від усілякої мерзоти тіла й духа, довершуючи свою святість, тому, що ми шануємо Бога.

2

Paul’s Joy Over the Church’s Repentance

Make room for us in your hearts. We have wronged no one, we have corrupted no one, we have exploited no one.

2

Відкрийте нам серця ваші, бо ми нікого не скривдили, нікого не звели, нікого не обдурили.

3

I do not say this to condemn you; I have said before that you have such a place in our hearts that we would live or die with you.

3

Кажу це не для того, щоб осудити вас. Я й раніше казав, що ви — в серцях наших. Ми раді жити й вмерти разом з вами.

4

I have spoken to you with great frankness; I take great pride in you. I am greatly encouraged; in all our troubles my joy knows no bounds.

4

З вами я сповнений упевненості й втіхи. Я пишаюся вами і переповнююся радістю у всіх наших стражданнях.

5

For when we came into Macedonia, we had no rest, but we were harassed at every turn — conflicts on the outside, fears within.

5

Навіть коли ми прийшли до Македонії, то не мали відпочинку. Біди чекали на нас усюди: зовнішня боротьба і внутрішні страхи.

6

But God, who comforts the downcast, comforted us by the coming of Titus,

6

Та Бог, Який втішає принижених, утішив і нас приходом Тита.

7

and not only by his coming but also by the comfort you had given him. He told us about your longing for me, your deep sorrow, your ardent concern for me, so that my joy was greater than ever.

7

І не лише його приходом, а й тією радістю, що він знайшов у вас. Він розповів нам про те, як ви хочете побачити нас, як засмучені тим, що скоїли, як турбуєтеся про мене. Тож радість моя була ще більшою.

8

Even if I caused you sorrow by my letter, I do not regret it. Though I did regret it — I see that my letter hurt you, but only for a little while —

8

Хоч і засмутив вас своїм листом, та я не шкодую, що написав його. І навіть якщо раніше шкодував, то зараз бачу, що він засмутив вас лише тимчасово.

9

yet now I am happy, not because you were made sorry, but because your sorrow led you to repentance. For you became sorrowful as God intended and so were not harmed in any way by us.

9

Отже, я зараз дуже радий — не через те, що засмутив вас, а тому, що смуток змусив вас розкаятися. Бо засмучені ви були печаллю, бажаною Богу. Отже, шкоди від нас не було.

10

Godly sorrow brings repentance that leads to salvation and leaves no regret, but worldly sorrow brings death.

10

Смуток, бажаний Богу, приносить людям каяття, про яке не варто шкодувати, а таке каяття веде до спасіння. Світський же смуток породжує смерть.

11

See what this godly sorrow has produced in you: what earnestness, what eagerness to clear yourselves, what indignation, what alarm, what longing, what concern, what readiness to see justice done. At every point you have proved yourselves to be innocent in this matter.

11

Цей смуток — бажаний Богу. Погляньте, яку щирість і правдивість він створив для вас! Який захист вашої невинності, яке обурення, яка тривога, які прагнення і яке завзяття побачити нас, і яка кара для того, хто згрішив! У всьому ви показали свою чистоту!

12

So even though I wrote to you, it was neither on account of the one who did the wrong nor on account of the injured party, but rather that before God you could see for yourselves how devoted to us you are.

12

Коли я написав вам, то це не заради того, хто згрішив, або не проти того, хто вчинив зло. Я зробив це для того, щоб ваша турбота про нас виявилась перед Богом.

13

By all this we are encouraged.
In addition to our own encouragement, we were especially delighted to see how happy Titus was, because his spirit has been refreshed by all of you.

13

Втішившись, ми стали ще щасливішими, коли побачили Титову радість, бо ви усі зміцнили дух його.

14

I had boasted to him about you, and you have not embarrassed me. But just as everything we said to you was true, so our boasting about you to Titus has proved to be true as well.

14

І я не зганьбився, вихваляючи вас перед ним. Навпаки, оскільки ми правдиво з вами про все говорили, то й похвала моя перед Титом була правдива.

15

And his affection for you is all the greater when he remembers that you were all obedient, receiving him with fear and trembling.

15

Тепер, коли він згадує вашу слухняність, страх і трепет, з яким ви прийняли його, прихильність його до вас ще більша.

16

I am glad I can have complete confidence in you.

16

Я щасливий з того, що маю повну довіру до вас.

Parallel

New International Version

Сучасний переклад

2 Corinthians 7

2 Коринтян 7