Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New International Version
Переклад Хоменка
The Israelites Punish the Benjamites
Then all Israel from Dan to Beersheba and from the land of Gilead came together as one and assembled before the Lord in Mizpah.
Then all Israel from Dan to Beersheba and from the land of Gilead came together as one and assembled before the Lord in Mizpah.
І двигнулися всі сини Ізраїля й зібралась уся громада, як один чоловік, від Дана аж до Версавії, і Гілеад-землі, перед Господом у Міцпі.
The leaders of all the people of the tribes of Israel took their places in the assembly of God’s people, four hundred thousand men armed with swords.
І голови всього народу, усіх колін Ізраїля, з'явились на зборах Божого народу: чотириста тисяч чоловік піхотинців, озброєних мечами.
(The Benjamites heard that the Israelites had gone up to Mizpah.) Then the Israelites said, “Tell us how this awful thing happened.”
Сини Веніямина довідалися, що сини Ізраїля пішли у Міцпу. Сини Ізраїля ж говорили: “Скажіть, як сталось те ганебне діло?”
So the Levite, the husband of the murdered woman, said, “I and my concubine came to Gibeah in Benjamin to spend the night.
І відповів левіт, чоловік замученої молодиці: “Прибув я в Гівеа Веніямина з моєю наложницею, щоб там переночувати;
During the night the men of Gibeah came after me and surrounded the house, intending to kill me. They raped my concubine, and she died.
та горожани Гівеа піднялись проти мене й обступили вночі хату, де я перебував; мене мали на думці вбити, а наложницю мою насилували так, що вона й умерла.
I took my concubine, cut her into pieces and sent one piece to each region of Israel’s inheritance, because they committed this lewd and outrageous act in Israel.
Тоді я взяв мою наложницю, порубав її на шматки та й Розіслав по всіх округах ізраїльського спадкоємства; бо вони вчинили ганебне та соромне діло в Ізраїлі.
Now, all you Israelites, speak up and tell me what you have decided to do.”
Ось усі ви, сини Ізраїля, тут; тож розберіть цю справу й порадьте, що чинити.”
All the men rose up together as one, saying, “None of us will go home. No, not one of us will return to his house.
Піднявсь увесь народ, як один муж, і заявив: “Ніхто з нас не піде додому, ніхто не повернеться до хати!
But now this is what we’ll do to Gibeah: We’ll go up against it in the order decided by casting lots.
От що зробимо з Гівеа: підемо проти неї по жеребку.
Візьмемо з усіх колін Ізраїля по десятку чоловік з кожної тисячі, по тисячі з кожної десятки тисяч, і нехай вони подбають про харчі для людей, щоб ці пішли на Гівеа Веніямина та зробили з нею відповідно до ганьби, що вона вчинила в Ізраїлі.”
So all the Israelites got together and united as one against the city.
От і зібрались мужі Ізраїля проти міста, як один муж, одностайно.
The tribes of Israel sent messengers throughout the tribe of Benjamin, saying, “What about this awful crime that was committed among you?
І порозсилали коліна Ізраїля посланців по всьому коліну Веніямина сказати: “Що то за злочин між вами стався?
Now turn those wicked men of Gibeah over to us so that we may put them to death and purge the evil from Israel.”
But the Benjamites would not listen to their fellow Israelites.
But the Benjamites would not listen to their fellow Israelites.
Зараз же мусите видати нам тих нікчемних людців з Гівеа, а ми скараємо їх на горло й викорінимо ганьбу з Ізраїля.” Та веніяминяни не хотіли вволити волю братів своїх, синів Ізраїля.
From their towns they came together at Gibeah to fight against the Israelites.
Ба більше, вони позбиралися з інших міст у Гівеа, щоб виступити на війну з синами Ізраїля.
At once the Benjamites mobilized twenty-six thousand swordsmen from their towns, in addition to seven hundred able young men from those living in Gibeah.
І налічено того дня синів Веніямина з різних їхніх міст двадцять шість тисяч озброєних, опріч мешканців міста Гівеа, яких налічено сімсот добірних чоловік.
Among all these soldiers there were seven hundred select troops who were left-handed, each of whom could sling a stone at a hair and not miss.
Між усіма тими людьми було сімсот добірних ліваків; кожен з них був здатний влучити камінцем із пращі у волос, не схибивши.
Israel, apart from Benjamin, mustered four hundred thousand swordsmen, all of them fit for battle.
Синів Ізраїля, без веніяминян, налічено чотириста тисяч чоловік, озброєних мечами, всі завзяті вояки.
Рушили сини Ізраїля й пішли в Бетел питати Бога й казали: “Хто з нас має виступити першим у бій із синами Веніямина?” Господь відказав: “Юда буде перший!”
The next morning the Israelites got up and pitched camp near Gibeah.
Двигнулися сини Ізраїля вранці й отаборились під Гівеа;
The Israelites went out to fight the Benjamites and took up battle positions against them at Gibeah.
потім сини Ізраїля виступили до бою проти веніяминян, ставши навпроти них лавою коло Гівеа.
The Benjamites came out of Gibeah and cut down twenty-two thousand Israelites on the battlefield that day.
Виступили сини Веніямина з Гівеа та й поклали того дня двадцять дві тисячі ізраїльтян трупом.
But the Israelites encouraged one another and again took up their positions where they had stationed themselves the first day.
Але народ, мужі ізраїльські, наповнилися знову духом та й вишикувались до бою на тім самім місці, що першого дня,
The Israelites went up and wept before the Lord until evening, and they inquired of the Lord. They said, “Shall we go up again to fight against the Benjamites, our fellow Israelites?”
The Lord answered, “Go up against them.”
The Lord answered, “Go up against them.”
бо коли вони пішли були й стали плакати перед Господом у Бетелі до вечора й питали в Господа: “Чи виступати нам знову на синів Веніямина, нашого брата?” — Господь відказав: “Виступайте проти нього!”
Then the Israelites drew near to Benjamin the second day.
І вдарили сини Ізраїля другого дня на синів Веніямина.
This time, when the Benjamites came out from Gibeah to oppose them, they cut down another eighteen thousand Israelites, all of them armed with swords.
Але й другого дня вийшли веніяминяни проти них з Гівеа та й знов поклали трупом вісімнадцять тисяч синів Ізраїля, вояків, озброєних шаблями.
Then all the Israelites, the whole army, went up to Bethel, and there they sat weeping before the Lord. They fasted that day until evening and presented burnt offerings and fellowship offerings to the Lord.
Тоді сини Ізраїля всім військом знялися й пішли в Бетел, і сиділи там, плачучи перед Господом, і постили того дня до самого вечора, й приносили Господеві всепалення та мирні жертви.
And the Israelites inquired of the Lord. (In those days the ark of the covenant of God was there,
І питали сини Ізраїля в Господа — бо там того часу був ковчег Божого свідоцтва,
with Phinehas son of Eleazar, the son of Aaron, ministering before it.) They asked, “Shall we go up again to fight against the Benjamites, our fellow Israelites, or not?”
The Lord responded, “Go, for tomorrow I will give them into your hands.”
The Lord responded, “Go, for tomorrow I will give them into your hands.”
й Пінхас, син Єлеазара, сина Арона, служив того часу перед ним і питався: “Чи наступати нам знову боєм на синів Веніямина, нашого брата, чи залишити?” І відказав Господь: “Наступайте, бо взавтра я дам їх у ваші руки!”
They went up against the Benjamites on the third day and took up positions against Gibeah as they had done before.
Третього дня вийшли сини Ізраїля проти синів Веніямина й вишикувалися лавами до бою при Гівеа, як і за перших разів.
The Benjamites came out to meet them and were drawn away from the city. They began to inflict casualties on the Israelites as before, so that about thirty men fell in the open field and on the roads — the one leading to Bethel and the other to Gibeah.
Сини Веніямина вирушили проти війська й віддалились від міста й заходились, як перші рази, класти декого трупом на шляхах, з яких один веде в Бетел, а другий на Гівеа, і вбили до тридцять мужів ізраїльських.
While the Benjamites were saying, “We are defeating them as before,” the Israelites were saying, “Let’s retreat and draw them away from the city to the roads.”
Сини Веніямина думали собі: вони, мовляв, полягли перед нами, як і першим разом. А сини Ізраїля умовились: “Утікаймо, щоб відтягнути їх від міста на биті шляхи.”
Схопились тоді мужі Ізраїля зо свого місця та й стали лавами під Ваал-Тамаром, а засідка Ізраїля вийшла зо свого сховку на захід від Гівеа.
Then ten thousand of Israel’s able young men made a frontal attack on Gibeah. The fighting was so heavy that the Benjamites did not realize how near disaster was.
І наступило тоді на Гівеа десять тисяч добірного війська з усього Ізраїля, й зчинився запеклий бій. Та веніяминянам і на думку не спало, що на них насувається лихо.
The Lord defeated Benjamin before Israel, and on that day the Israelites struck down 25,100 Benjamites, all armed with swords.
І розбив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і поклали сини Ізраїля того дня трупом двадцять п'ять тисяч і сто чоловік веніяминян, озброєних мечами.
Then the Benjamites saw that they were beaten.
Now the men of Israel had given way before Benjamin, because they relied on the ambush they had set near Gibeah.
Now the men of Israel had given way before Benjamin, because they relied on the ambush they had set near Gibeah.
Нарешті сини Веніямина збагнули, що їх розгромлено. Мужі ізраїльські відступили перед Веніямином, бо звірились на засідку, що її поставили коло Гівеа.
Those who had been in ambush made a sudden dash into Gibeah, spread out and put the whole city to the sword.
Кинулась та засідка раптом на Гівеа й, двигнувшись наперед, вибила лезом меча все місто.
The Israelites had arranged with the ambush that they should send up a great cloud of smoke from the city,
Між мужами ізраїльськими та тими, що сиділи в засідці, було умовлено, що дадуть знак: пустять угору великий дим над містом.
and then the Israelites would counterattack.
The Benjamites had begun to inflict casualties on the Israelites (about thirty), and they said, “We are defeating them as in the first battle.”
The Benjamites had begun to inflict casualties on the Israelites (about thirty), and they said, “We are defeating them as in the first battle.”
І от, коли мужі ізраїльські обернулись у бою, немов до втечі, веніяминяни заходилися класти їх трупом, поклавши щось із тридцять чоловік та думавши собі: розбили ми їх, мовляв, цілком, як у першому бою.
But when the column of smoke began to rise from the city, the Benjamites turned and saw the whole city going up in smoke.
Аж тут почав здійматися знак над містом, отой стовп диму, і, як озирнулись веніяминяни позад себе, то все місто полум'яніло під саме небо.
Then the Israelites counterattacked, and the Benjamites were terrified, because they realized that disaster had come on them.
Обернулись тоді мужі ізраїльські, а веніяминяни настрахались, бо зрозуміли, що над ними зависла погибель,
So they fled before the Israelites in the direction of the wilderness, but they could not escape the battle. And the Israelites who came out of the towns cut them down there.
тож подались від мужів ізраїльських шляхом на пустиню. Але військо натискало на них, та й ті, що вискочили з міста, нищили їх зосередженим наступом.
І обступили вони Веніямина й гнали його безупину, й били аж до місця, що проти Гівеа, на схід сонця.
Eighteen thousand Benjamites fell, all of them valiant fighters.
Полягло тоді в Веніямина вісімнадцять тисяч чоловік, а все ж то були відважні вояки.
As they turned and fled toward the wilderness to the rock of Rimmon, the Israelites cut down five thousand men along the roads. They kept pressing after the Benjamites as far as Gidom and struck down two thousand more.
Решта веніяминян пішла врозтіч у пустиню, на Ріммон-скелю, але ізраїльтяни на шляхах вистинали ще з п'ять тисяч чоловік і гналися за ними аж до Гідеону, вбивши з тих дві тисячі чоловік.
On that day twenty-five thousand Benjamite swordsmen fell, all of them valiant fighters.
Усіх же веніяминян, що того дня загинули, було двадцять п'ять тисяч чоловік, озброєних мечами, й усі були вони хоробрі вояки.
But six hundred of them turned and fled into the wilderness to the rock of Rimmon, where they stayed four months.
У пустиню ж завернуло й втекло на Ріммон-скелю шістсот чоловік, і сиділи вони чотири місяці на Ріммон-скелі.
The men of Israel went back to Benjamin and put all the towns to the sword, including the animals and everything else they found. All the towns they came across they set on fire.
Мужі ж ізраїльські обернулись назад проти синів Веніямина й вистинали лезом меча все місто, і людину, й скотину, й усе, що їм попалося; та й міста, що їм зустрілись, пустили вони з димом.