Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New International Version
Переклад Турконяка
David and Jonathan
Then David fled from Naioth at Ramah and went to Jonathan and asked, “What have I done? What is my crime? How have I wronged your father, that he is trying to kill me?”
Then David fled from Naioth at Ramah and went to Jonathan and asked, “What have I done? What is my crime? How have I wronged your father, that he is trying to kill me?”
А Давид непомітно залишив Нават в Рамі, прийшов до Йонатана і сказав: Що я зробив і яка моя неправда, і чим я згрішив перед твоїм батьком, що він шукає моєї душі?
“Never!” Jonathan replied. “You are not going to die! Look, my father doesn’t do anything, great or small, without letting me know. Why would he hide this from me? It isn’t so!”
Йонатан же сказав йому: Зовсім не так з тобою, не помреш! Ось мій батько не вчинить ні великої, ні малої справи, щоб не відкрити моєму вухові. Тож чому мій батько має приховати цю справу? Цього не станеться!
But David took an oath and said, “Your father knows very well that I have found favor in your eyes, and he has said to himself, ‘Jonathan must not know this or he will be grieved.’ Yet as surely as the Lord lives and as you live, there is only a step between me and death.”
А Давид у відповідь Йонатанові сказав: Твій батько безсумнівно знав [1] , що я знайшов милість у твоїх очах, тож сказав: Хай цього не знає Йонатан, щоби часом не відмовився! Але нехай живе Господь і нехай живе твоя душа, бо так, як я сказав, заповнилась відстань між мною і смертю!
Jonathan said to David, “Whatever you want me to do, I’ll do for you.”
А Йонатан запитав Давида: Що бажає твоя душа, і що тобі вчиню?
So David said, “Look, tomorrow is the New Moon feast, and I am supposed to dine with the king; but let me go and hide in the field until the evening of the day after tomorrow.
І сказав Давид Йонатанові: Ось завтра новий місяць, та я в жодному разі не повинен сісти [2] із царем, щоби їсти! Тож ти відпустиш мене, і я заховаюся на рівнині аж до вечора!
If your father misses me at all, tell him, ‘David earnestly asked my permission to hurry to Bethlehem, his hometown, because an annual sacrifice is being made there for his whole clan.’
Якщо ж твій батько таки розшукуватиме [3] мене, то скажеш: Давид дуже просив [4] у мене, що він збігає аж до його міста Вифлеєму, бо там — річна жертва всього його роду.
If he says, ‘Very well,’ then your servant is safe. But if he loses his temper, you can be sure that he is determined to harm me.
Якщо ж так він скаже: Добре! — то мир твоєму рабові. А якщо тобі жорстко відповість, то знай, що він звершить зло.
As for you, show kindness to your servant, for you have brought him into a covenant with you before the Lord. If I am guilty, then kill me yourself! Why hand me over to your father?”
Тож учиниш милосердно з твоїм рабом, бо до Господнього завіту привів ти твого раба із собою! Якщо ж є неправда у твоєму рабові, убий ти мене! А так, то навіщо мене ведеш до свого батька?
“Never!” Jonathan said. “If I had the least inkling that my father was determined to harm you, wouldn’t I tell you?”
А Йонатан сказав: Цього не станеться з тобою! Бо якщо, справді дізнаюся [5] , що в мого батька є задум звершити зло, щоб іти проти тебе, або ж немає, то я сповіщу тобі у твоїх містах.
David asked, “Who will tell me if your father answers you harshly?”
Тоді Давид запитав у Йонатана: Хто сповістить мені, якщо твій батько жорстоко відповість?
“Come,” Jonathan said, “let’s go out into the field.” So they went there together.
А Йонатан сказав Давидові: Іди і залишайся в полі! І вони обидва вийшли в поле.
Then Jonathan said to David, “I swear by the Lord, the God of Israel, that I will surely sound out my father by this time the day after tomorrow! If he is favorably disposed toward you, will I not send you word and let you know?
І промовив Йонатан до Давида: Господь, Бог Ізраїля, знає, що довідаюся в батька мого, при нагоді — тричі, чи ось доброзичливий буде до Давида, то невже не пошлю до тебе в поле.
But if my father intends to harm you, may the Lord deal with Jonathan, be it ever so severely, if I do not let you know and send you away in peace. May the Lord be with you as he has been with my father.
Це нехай учинить Бог Йонатанові, і це додасть, бо доведу до тебе про зло й відкрию твоє вухо, і тебе відішлю, і підеш у мирі. І Господь буде з тобою, як був з моїм батьком.
But show me unfailing kindness like the Lord’s kindness as long as I live, so that I may not be killed,
І ще, якщо я залишуся живим, то вчиниш зі мною мир, а якщо мені доведеться померти [6] ,
and do not ever cut off your kindness from my family — not even when the Lord has cut off every one of David’s enemies from the face of the earth.”
то не забереш твого милосердя від мого дому навіки. А якщо ні, то коли Господь забере всіх ворогів Давида з поверхні землі,
So Jonathan made a covenant with the house of David, saying, “May the Lord call David’s enemies to account.”
нехай звеличеним буде ім’я Йонатана в домі Давида, і нехай Господь відшукає ворогів Давида.
And Jonathan had David reaffirm his oath out of love for him, because he loved him as he loved himself.
І продовжував ще Йонатан клястися Давидові, бо полюбив душу того, хто його любив.
Then Jonathan said to David, “Tomorrow is the New Moon feast. You will be missed, because your seat will be empty.
І сказав Йонатан: Завтра — новий місяць, і тебе згадають, бо зауважать твоє крісло.
The day after tomorrow, toward evening, go to the place where you hid when this trouble began, and wait by the stone Ezel.
І будеш три дні, розглянешся і прийдеш до твого місця, де сховаєшся в дні справи, і перебуватимеш біля при тому ерґаві [7].
I will shoot three arrows to the side of it, as though I were shooting at a target.
І я тричі випущу стріли, посилаючи в аматтари [8].
Then I will send a boy and say, ‘Go, find the arrows.’ If I say to him, ‘Look, the arrows are on this side of you; bring them here,’ then come, because, as surely as the Lord lives, you are safe; there is no danger.
І ось пошлю слугу, кажучи: Іди, знайди мені стрілу. Якщо скажу слузі, гукаючи: Тут стріла, недалеко від тебе, тож підійми її! — то приходь, бо мир тобі, і немає справи, нехай живе Господь!
But if I say to the boy, ‘Look, the arrows are beyond you,’ then you must go, because the Lord has sent you away.
Якщо ж ось це скажу слузі: Тут стріла недалеко від тебе, але далі! — то йди, бо тебе відіслав Господь.
And about the matter you and I discussed — remember, the Lord is witness between you and me forever.”
А слово, яке я сказав, і яке сказав ти, ось Господь — свідок між мною й тобою навіки!
So David hid in the field, and when the New Moon feast came, the king sat down to eat.
І Давид переховується в полі, і настає новий місяць, і приходить цар до столу їсти.
Цар сів на своєму кріслі, як і раз у раз, на престолі біля стіни, і випередив Йонатана, Авенир сів з боку Саула, а місце Давида було порожнім.
Saul said nothing that day, for he thought, “Something must have happened to David to make him ceremonially unclean — surely he is unclean.”
І Саул не говорив нічого в той день, бо сказавсобі: Випадковість, трапилося бути нечистим, бо не очистився.
But the next day, the second day of the month, David’s place was empty again. Then Saul said to his son Jonathan, “Why hasn’t the son of Jesse come to the meal, either yesterday or today?”
І сталося, що на другий день місяця, другого дня, місце Давида було знову порожнім. Тож Саул запитав свого сина Йонатана: Що це, що і вчора, і сьогодні не прийшов до столу син Єссея?
Jonathan answered, “David earnestly asked me for permission to go to Bethlehem.
А Йонатан відповів Саулові й сказав йому: Попросився в мене Давид сходити до свого міста, до Вифлеєму,
He said, ‘Let me go, because our family is observing a sacrifice in the town and my brother has ordered me to be there. If I have found favor in your eyes, let me get away to see my brothers.’ That is why he has not come to the king’s table.”
і сказав: Відпусти ж мене, бо в нас у місті — родинна жертва, і мої брати заповіли мені, і тепер, коли я знайшов милість у твоїх очах, піду й побачу моїх братів! Через це він не прийшов до царського столу.
Saul’s anger flared up at Jonathan and he said to him, “You son of a perverse and rebellious woman! Don’t I know that you have sided with the son of Jesse to your own shame and to the shame of the mother who bore you?
І Саул сильно запалав гнівом на Йонатана, і сказав йому: Сину зрадливих дівчат, хіба я не знаю, що ти є спільником сина Єссея, на твій сором і на сором наготи твоєї матері?
As long as the son of Jesse lives on this earth, neither you nor your kingdom will be established. Now send someone to bring him to me, for he must die!”
Бо всі дні, коли син Єссея живе на землі, не буде твердо встановленим твоє царство. Отже, тепер, пославши, схопи молодця, бо він — приречений на смерть.
“Why should he be put to death? What has he done?” Jonathan asked his father.
Та Йонатан відповів Саулові: Чому він має помирати, що він учинив?
But Saul hurled his spear at him to kill him. Then Jonathan knew that his father intended to kill David.
І підняв Саул спис на Йонатана, щоб його вбити. І Йонатан дізнався, що це зло, щоб убити Давида, дозріло в його батька,
Jonathan got up from the table in fierce anger; on that second day of the feast he did not eat, because he was grieved at his father’s shameful treatment of David.
тож Йонатан у гніві обурення відскочив від столу, і не їв хліба другого дня місяця, тому що розчулився за Давида, бо звершив на ньому зло його батько.
In the morning Jonathan went out to the field for his meeting with David. He had a small boy with him,
І сталося вранці, і вийшов Йонатан у поле, як і постановив на свідчення Давидові, а з ним — малий слуга.
and he said to the boy, “Run and find the arrows I shoot.” As the boy ran, he shot an arrow beyond him.
І він сказав слузі: Біжи, знайди мені стріли, якими я стріляю. І слуга побіг, і він вистрілив стрілою, і вона проминула його.
When the boy came to the place where Jonathan’s arrow had fallen, Jonathan called out after him, “Isn’t the arrow beyond you?”
І слуга пішов до місця стріли, де вистрілив Йонатан, а Йонатан закричав за слугою, і сказав: Там стріла недалеко від тебе, але далі!
Then he shouted, “Hurry! Go quickly! Don’t stop!” The boy picked up the arrow and returned to his master.
І закричав Йонатан за своїм слугою, кажучи: Поспішай, давай негайно і не стій! І слуга Йонатана зібрав стріли, і приніс до свого володаря.
(The boy knew nothing about all this; only Jonathan and David knew.)
Та слуга не дізнався нічого, лише Йонатан і Давид зрозуміли сказане.
Then Jonathan gave his weapons to the boy and said, “Go, carry them back to town.”
І Йонатан дав свою зброю своєму слузі, і сказав своєму слузі: Іди, увійди в місто!
After the boy had gone, David got up from the south side of the stone and bowed down before Jonathan three times, with his face to the ground. Then they kissed each other and wept together — but David wept the most.
А коли слуга пішов, то Давид устав із сідловини гори і впав на обличчя Йонатана, і поклонився йому тричі, і кожний поцілував свого ближнього, і кожний дуже довго плакав над своїм ближнім.
І сказав Йонатан: Іди в мирі, оскільки клялися ми обидва в Господнє Ім’я, кажучи: Господь буде свідком між мною і тобою, і між твоїм потомством, і між моїм потомством навіки!