New International Version

Переклад Хоменка

David Destroys the Amalekites

David and his men reached Ziklag on the third day. Now the Amalekites had raided the Negev and Ziklag. They had attacked Ziklag and burned it,

1

Як же прийшов Давид зі своїми людьми третього дня у Ціклаг, напали були амалекитяни на Негев і на Ціклаг: вони сплюндрували Ціклаг і спалили його вогнем;

2

and had taken captive the women and everyone else in it, both young and old. They killed none of them, but carried them off as they went on their way.

2

зайняли в полон жінок і все, що було в ньому, мале й велике; але нікого не вбили, а погнали геть та пішли своєю дорогою далі.

3

When David and his men reached Ziklag, they found it destroyed by fire and their wives and sons and daughters taken captive.

3

Як же прийшов Давид зо своїми людьми в місто, воно було спалене; а їхніх жінок, синів і дочок забрано в полон.

4

So David and his men wept aloud until they had no strength left to weep.

4

Тоді Давид із людьми, що були з ним, заплакали вголос; і плакали, аж поки в них не стало сили плакати вже більше.

5

David’s two wives had been captured — Ahinoam of Jezreel and Abigail, the widow of Nabal of Carmel.

5

Обох жінок Давидових зайняли в полон: Ахіноаму з Єзреела й Авігайлу, вдову по Навалі з Кармелю.

6

David was greatly distressed because the men were talking of stoning him; each one was bitter in spirit because of his sons and daughters. But David found strength in the Lord his God.

6

Давид потрапив у велику скруту, бо люди говорили, щоб його каменувати, тому що в усіх було на душі гірко — кожному за своїх синів і дочок. Однак, Давид кріпився духом у Господі, своїм Бозі.

7

Then David said to Abiathar the priest, the son of Ahimelek, “Bring me the ephod.” Abiathar brought it to him,

7

Давид сказав до священика Евіятара, сина Ахімелеха: «Принеси мені ефод.» І приніс Евіятар Давидові ефод.

8

and David inquired of the Lord, “Shall I pursue this raiding party? Will I overtake them?”
“Pursue them,” he answered. “You will certainly overtake them and succeed in the rescue.”

8

І Давид спитав Господа: «Чи наздоганяти мені цю орду? Чи я її дожену?» І сказано йому: «Наздоганяй, ти доженеш їх певно та визволиш (бранців).»

9

David and the six hundred men with him came to the Besor Valley, where some stayed behind.

9

І двигнувся Давид, він і шістсот чоловік, що були при ньому, прибули до Бесор-потоку; а ті, що відстали позаду, залишились.

10

Two hundred of them were too exhausted to cross the valley, but David and the other four hundred continued the pursuit.

10

Давид із чотирма сотнями гнав далі, а решта двісті зупинилась, бо були так потомлені, що не могли перейти Бесор-потоку.

11

They found an Egyptian in a field and brought him to David. They gave him water to drink and food to eat —

11

Знайшли вони в полі якогось єгиптянина та й привели до Давида. Дали йому з'їсти хліба й води напитись.

12

part of a cake of pressed figs and two cakes of raisins. He ate and was revived, for he had not eaten any food or drunk any water for three days and three nights.

12

Дали йому також шматок збитих сухих смокв і двоє грон родзинок. Те все з'їв він і очуняв, бо був не їв і не пив нічого три дні й три ночі.

13

David asked him, “Who do you belong to? Where do you come from?”
He said, “I am an Egyptian, the slave of an Amalekite. My master abandoned me when I became ill three days ago.

13

Тоді Давид його спитав: «Чий ти? Звідки ти?» Той відповів: «Я єгипетський хлопець, раб одного амалекитянина. Пан мій мене покинув, бо три дні тому я був занедужав.

14

We raided the Negev of the Kerethites, some territory belonging to Judah and the Negev of Caleb. And we burned Ziklag.”

14

Ми були напали на Негев Керетійський, на той, що належав Юді, та на Негев Калевський, і Ціклаг були підпалили.»

15

David asked him, “Can you lead me down to this raiding party?”
He answered, “Swear to me before God that you will not kill me or hand me over to my master, and I will take you down to them.”

15

Давид його спитав: «Чи проведеш мене до тієї орди?» Той відповів: «Поклянись мені Богом, що не вб'єш мене й не видаси моєму панові, то я проведу тебе до тієї орди.»

16

He led David down, and there they were, scattered over the countryside, eating, drinking and reveling because of the great amount of plunder they had taken from the land of the Philistines and from Judah.

16

Повів він його туди, а вони розкинулись по всій країні, — їдять, п'ють і танцюють, святкуючи із-за великої здобичі, що були забрали з Філістимлянської землі й землі Юди.

17

David fought them from dusk until the evening of the next day, and none of them got away, except four hundred young men who rode off on camels and fled.

17

Громив їх Давид від світанку аж до вечора, винищуючи так, що ніхто з них не врятувався, крім чотирьохсот молодих чоловіків, які скочили на верблюдів та повтікали.

18

David recovered everything the Amalekites had taken, including his two wives.

18

І визволив Давид усе, що амалекитяни були забрали, й обох своїх жінок теж визволив.

19

Nothing was missing: young or old, boy or girl, plunder or anything else they had taken. David brought everything back.

19

Нічого в них не пропало, ні з малого, ні з великого, ні з синів, ні з дочок, ні зо здобичі, та ніщо з того, що ті були забрали, — все Давид повернув назад.

20

He took all the flocks and herds, and his men drove them ahead of the other livestock, saying, “This is David’s plunder.”

20

і забрали всіх овець і худобу та гнали їх перед Давидом, вигукуючи: «Це Давидова здобич!»

21

Then David came to the two hundred men who had been too exhausted to follow him and who were left behind at the Besor Valley. They came out to meet David and the men with him. As David and his men approached, he asked them how they were.

21

Тоді Давид повернувсь до тих двох сотень чоловік, що були надто стомлені й не могли йти за Давидом і що він лишив їх був при Бесор-потоці. Вони вийшли назустріч Давидові й людям, що були при ньому, й, приступивши до Давида та людей, поздоровили їх.

22

But all the evil men and troublemakers among David’s followers said, “Because they did not go out with us, we will not share with them the plunder we recovered. However, each man may take his wife and children and go.”

22

Та всякі злостивці й негідники між людьми, що ходили з Давидом, заговорили так: «Тому, що вони не ходили з нами, не дамо їм нічого зо здобичі, яку ми відібрали, крім Їхніх жінок та їхніх дітей: нехай собі їх візьмуть та йдуть.»

23

David replied, “No, my brothers, you must not do that with what the Lord has given us. He has protected us and delivered into our hands the raiding party that came against us.

23

Але Давид мовив: «Не чиніте так після того, що Господь дав нам: нас оборонив, а орду, що була вийшла проти нас, він видав нам у руки.

24

Who will listen to what you say? The share of the man who stayed with the supplies is to be the same as that of him who went down to the battle. All will share alike.”

24

Та й хто вас слухатиме в цій справі? Бо яка частина тих, що ходили в битву, така частина й тих, що сиділи при обозі! Всім приділять по-рівному.»

25

David made this a statute and ordinance for Israel from that day to this.

25

Так було воно з того дня надалі. Він це зробив законом та звичаєм в Ізраїлі по цей день.

26

When David reached Ziklag, he sent some of the plunder to the elders of Judah, who were his friends, saying, “Here is a gift for you from the plunder of the Lord’s enemies.”

26

Повернувшися в Ціклаг, Давид послав частину здобичі старшим юдейським, своїм приятелям, зо словами: «Ось вам гостинець зо здобичі від ворогів Господніх.»

27

David sent it to those who were in Bethel, Ramoth Negev and Jattir;

27

І послав тим, що в Бетулі, в Рамоті-Негеві, в Яттірі,

28

to those in Aroer, Siphmoth, Eshtemoa

28

тим, що в Ароері, в Сіфмоті, в Ештемоа,

29

and Rakal; to those in the towns of the Jerahmeelites and the Kenites;

29

тим, що в Кармелі, по містах єрахмаельських, по містах кеніїв,