New King James Version

Переклад Хоменка

Joseph’s Brothers Go to Egypt

When Jacob saw that there was grain in Egypt, Jacob said to his sons, “Why do you look at one another?”

1

І коли Яків довідався, що в Єгипті є хліб, каже до своїх синів: "Чого перезираєтесь один з одним?

2

And he said, “Indeed I have heard that there is grain in Egypt; go down to that place and buy for us there, that we may live and not die.”

2

Я чув, що в Єгипті є хліб. Ідіть туди й купіть там хліба, аби нам жити, а не повмирати."

3

So Joseph’s ten brothers went down to buy grain in Egypt.

3

І вирушили десятеро братів Йосифа купити збіжжя в Єгипті.

4

But Jacob did not send Joseph’s brother Benjamin with his brothers, for he said, “Lest some calamity befall him.”

4

Веніямина ж, Йосифового брата, Яків не пустив з його братами, казав бо сам до себе: щоб не сталася з ним, мовляв, якась знегода.

5

And the sons of Israel went to buy grain among those who journeyed, for the famine was in the land of Canaan.

5

Між іншими, що приходили, прибули й сини Ізраїля, щоб купити хліба, бо голоднеча була в Ханаан-краю.

6

Now Joseph was governor over the land; and it was he who sold to all the people of the land. And Joseph’s brothers came and bowed down before him with their faces to the earth.

6

Краєм же правив Йосиф, він продавав збіжжя всім людям у краї. Прийшли отож Йосифові брати і вклонилися йому лицем до землі.

7

Joseph saw his brothers and recognized them, but he acted as a stranger to them and spoke [a]roughly to them. Then he said to them, “Where do you come from?”
And they said, “From the land of Canaan to buy food.”

7

Побачив Йосиф братів своїх та й пізнав їх, але вдавав, що він чужий їм: говорив з ними шорстко. Спитав їх: "Звідкіля ви?" А вони; "З Ханаан-краю прийшли, купити хліба."

8

So Joseph recognized his brothers, but they did not recognize him.

8

Йосиф пізнав своїх братів, але вони його не впізнали.

9

Then Joseph remembered the dreams which he had dreamed about them, and said to them, “You are spies! You have come to see the [b]nakedness of the land!”

9

І згадав він тоді сни, які йому снились, та й каже до них: "Ви підглядачі! Прийшли ви розвідати, що безборонне в країні."

10

And they said to him, “No, my lord, but your servants have come to buy food.

10

А вони відрекли: "Ні, владико! Твої раби прийшли харчів купити.

11

We are all one man’s sons; we are honest men; your servants are not spies.”

11

Всі ми сини одного чоловіка, ми люди чесні; раби твої ми, а не підглядачі."

12

But he said to them, “No, but you have come to see the nakedness of the land.”

12

Та він до них: "Ні", каже, "ви прийшли оглянути, що відкрите у країні."

13

And they said, “Your servants are twelve brothers, the sons of one man in the land of Canaan; and in fact, the youngest is with our father today, and one is no more.”

13

Вони ж відповіли: "Дванадцять нас, твоїх рабів; ми сини одного батька в Ханаан-краю. Найменший тепер з батьком, а одного немає."

14

But Joseph said to them, “It is as I spoke to you, saying, ‘You are spies!’

14

А Йосиф до них і каже: "Так воно є, як я сказав вам: ви підглядачі!

15

In this manner you shall be tested: By the life of Pharaoh, you shall not leave this place unless your youngest brother comes here.

15

Ось тому перевіримо вас: як жив фараон, не вийти вам звідсіля, хіба що прийде сюди ваш найменший брат.

16

Send one of you, and let him bring your brother; and you shall be [c]kept in prison, that your words may be tested to see whether there is any truth in you; or else, by the life of Pharaoh, surely you are spies!”

16

Пошліть одного з вас, нехай він приведе брата, ви ж сидітимете в'язнями у темниці. Так випробуються ваші слова, чи вони правдиві. Як же ні, — жив фараон! — ви підглядачі."

17

So he [d]put them all together in prison three days.

17

І посадив їх усіх на три дні в темницю.

18

Then Joseph said to them the third day, “Do this and live, for I fear God:

18

На третій день, каже до них Йосиф: "От що зробіть, — і залишетеся живими, бо ж я боюся Бога.

19

If you are honest men, let one of your brothers be confined to your prison house; but you, go and carry grain for the famine of your houses.

19

Як ви чесні люди, нехай один з вас, братів, зостанеться в'язнем у темниці, а ви йдіть та й везіть вашим родинам хліб, щоб не голодували.

20

And bring your youngest brother to me; so your words will be verified, and you shall not die.”
And they did so.

20

Та приведіть до мене вашого найменшого брата; тоді справдяться ваші слова, й ви не помрете." Вони так і зробили.

21

Then they said to one another, “We are truly guilty concerning our brother, for we saw the anguish of his soul when he pleaded with us, and we would not hear; therefore this distress has come upon us.”

21

Але заговорили вони один до одного: "Направду провинилися ми супроти нашого брата, коли бачили, як боліла душа його, коли він благав ласки в нас, а ми не послухали; тому й найшло на нас це нещастя."

22

And Reuben answered them, saying, “Did I not speak to you, saying, ‘Do not sin against the boy’; and you would not listen? Therefore behold, his blood is now required of us.”

22

А Рувим відповів їм: "Чи ж я вам не говорив: Не грішіть, кажу, проти дитини! Та ви не послухали. Ось тому й домагається (від нас) його крови."

23

But they did not know that Joseph understood them, for he spoke to them through an interpreter.

23

Вони ж не знали, що Йосиф розуміє їх, бо між ними був перекладач.

24

And he turned himself away from them and wept. Then he returned to them again, and talked with them. And he took Simeon from them and bound him before their eyes.

24

А він відвернувся від них і заплакав. Потім обернувся до них, порозмовляв з ними, а тоді взяв з-поміж них Симеона і на їхніх очах звелів його ув'язнити.

25

The Brothers Return to Canaan

Then Joseph gave a command to fill their sacks with grain, to restore every man’s money to his sack, and to give them provisions for the journey. Thus he did for them.

25

По тому наказав Йосиф наповнити їхні лантухи збіжжям і повернути кожному в мішок їхні гроші та й дати їм ще харчів на дорогу. Так і зроблено.

26

So they loaded their donkeys with the grain and departed from there.

26

І нав'ючивши своїх ослів збіжжям, відійшли звідти.

27

But as one of them opened his sack to give his donkey feed at the encampment, he saw his money; and there it was, in the mouth of his sack.

27

Коли ж один (із них) на ночівлі розв'язав свій мішок, щоб всипати ослові корму, побачив свої гроші в мішку зверха;

28

So he said to his brothers, “My money has been restored, and there it is, in my sack!” Then their hearts [e]failed them and they were afraid, saying to one another, “What is this that God has done to us?”

28

тож каже він до своїх братів: "Звернули мої гроші, й вони навіть у моєму мішку!" Серце в них охляло, й вони, тремтівши, говорили один до одного: "Що це Бог учинив нам?"

29

Then they went to Jacob their father in the land of Canaan and told him all that had happened to them, saying:

29

Прибули вони до Якова, свого батька, в Ханаан-край, і оповіли йому все, що спіткало їх, кажучи:

30

“The man who is lord of the land spoke [f]roughly to us, and took us for spies of the country.

30

"Промовляв до нас той чоловік, господар цього краю, шорстко та й узяв нас за підглядачів у краю.

31

But we said to him, ‘We are honest men; we are not spies.

31

Але ми казали йому: Ми чесні люди, ми не підглядачі.

32

We are twelve brothers, sons of our father; one is no more, and the youngest is with our father this day in the land of Canaan.’

32

Нас дванадцятеро братів, синів нашого батька; одного нема, а найменший тепер з нашим батьком у Ханаан-краю.

33

Then the man, the lord of the country, said to us, ‘By this I will know that you are honest men: Leave one of your brothers here with me, take food for the famine of your households, and be gone.

33

Але той чоловік, господар краю, відповів нам: От по чому я знатиму, що ви чесні: зоставте одного з ваших братів у мене, візьміть для ваших голодних родин збіжжя та й рушайте.

34

And bring your youngest brother to me; so I shall know that you are not spies, but that you are honest men. I will grant your brother to you, and you may trade in the land.’ ”

34

І приведіть вашого найменшого брата до мене; тоді я знатиму, що ви не підглядачі, а чесні люди. Тоді й віддам вам брата вашого, й будете приходити в цей край."

35

Then it happened as they emptied their sacks, that surprisingly each man’s bundle of money was in his sack; and when they and their father saw the bundles of money, they were afraid.

35

Та коли вони заходилися випорожнювати свої лантухи, аж тут торбинка кожного з грішми була в його мішку. Як же побачили вони й їх батько гаманці з грішми, то налякалися.

36

And Jacob their father said to them, “You have bereaved me: Joseph is no more, Simeon is no more, and you want to take Benjamin. All these things are against me.”

36

Тоді каже до них Яків, їхній батько: "Ви робите мене бездітним. Немає Йосифа й немає Симеона, ще й Веніямина хочете забрати. Все падає на мене!"

37

Then Reuben spoke to his father, saying, “Kill my two sons if I do not bring him back to you; put him in my hands, and I will bring him back to you.”

37

Тоді промовив Рувим до свого батька: "Вбий", каже, "двох моїх синів, як не приведу його (Веніямина) назад до тебе! Вручи його мені, і я поверну його назад тобі."

38

But he said, “My son shall not go down with you, for his brother is dead, and he is left alone. If any calamity should befall him along the way in which you go, then you would bring down my gray hair with sorrow to the grave.”

38

Та той промовив: "Не піде мій син з вами, бож брат його вмер і він сам зостався. Як скоїться й з ним якесь лихо в дорозі, в яку пускаєтесь, то смутком зведете мене, сивоголового, до Шеолу."

Parallel

New King James Version

Переклад Хоменка

Genesis 42

Буття 42