Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New King James Version
Переклад Турконяка
Joseph’s Brothers Return with Benjamin
Now the famine was severe in the land.
Now the famine was severe in the land.
У краю запанував голод.
And it came to pass, when they had eaten up the grain which they had brought from Egypt, that their father said to them, “Go back, buy us a little food.”
І сталося, коли закінчили споживати пшеницю, котру привезли з Єгипту, то їхній батько сказав їм: Підіть знову і купіть нам трохи їжі.
But Judah spoke to him, saying, “The man solemnly warned us, saying, ‘You shall not see my face unless your brother is with you.’
Та Юда відповів йому, промовляючи: Рішуче заявив [1] нам той чоловік, кажучи: Не з’являйтеся перед моїм обличчям, якщо вашого молодшого брата не буде з вами.
If you send our brother with us, we will go down and buy you food.
Отож, якщо відпускаєш нашого брата з нами, то ми підемо й купимо тобі їжі.
But if you will not send him, we will not go down; for the man said to us, ‘You shall not see my face unless your brother is with you.’ ”
Якщо ж не відпускаєш нашого брата з нами, — не підемо. Бо чоловік сказав нам, твердячи: Вам не бачити мого обличчя, якщо вашого молодшого брата не буде з вами.
А Ізраїль промовив: Навіщо ви мені вчинили зло, сказавши тому чоловікові, що у вас є брат?
But they said, “The man asked us pointedly about ourselves and our family, saying, ‘Is your father still alive? Have you another brother?’ And we told him according to these words. Could we possibly have known that he would say, ‘Bring your brother down’?”
Вони ж сказали: Пильно випитував [2] нас той чоловік і про наш рід, запитуючи: Чи ще живе ваш батько? Чи є у вас брат? І ми розповіли йому, згідно із цими запитаннями. Хіба ж ми знали, що нам скаже: приведіть вашого брата?
Then Judah said to Israel his father, “Send the lad with me, and we will arise and go, that we may live and not die, both we and you and also our little ones.
А Юда промовив до свого батька Ізраїля: Пошли хлопця зі мною, і встанемо, та й підемо, щоб ми жили, а не повмирали — і ми, і ти, і наш маєток.
I myself will be surety for him; from my hand you shall require him. If I do not bring him back to you and set him before you, then let me bear the blame forever.
Я поручаюся за нього — домагайся його з моєї руки; якщо ж не приведу його до тебе і не поставлю його перед тобою, — матиму гріх перед тобою на всі дні.
For if we had not lingered, surely by now we would have returned this second time.”
Адже коли б ми не зволікали, то вже вернулися б двічі!
And their father Israel said to them, “If it must be so, then do this: Take some of the best fruits of the land in your vessels and carry down a present for the man — a little balm and a little honey, spices and myrrh, pistachio nuts and almonds.
Та Ізраїль, їхній батько, сказав їм: Коли так, то зробіть ось що: візьміть у ваші мішки з плодів землі й занесіть тому чоловікові дари: бальзам, мед, ладан, мирра, горіхи і мигдаль.
Take double money in your hand, and take back in your hand the money that was returned in the mouth of your sacks; perhaps it was an oversight.
А грошей візьміть вдвічі більше у свої руки: гроші, що повернули у ваші мішки, заберіть назад із собою, — мабуть це помилка.
Take your brother also, and arise, go back to the man.
Тож беріть вашого брата, уставайте та йдіть до того чоловіка!
And may God Almighty give you mercy before the man, that he may release your other brother and Benjamin. If I am bereaved, I am bereaved!”
А Бог мій нехай дасть вам милість в чоловіка, нехай відпустить і того вашого брата, і Веніамина. А я як був бездітним — так і залишаюся бездітним!
So the men took that present and Benjamin, and they took double money in their hand, and arose and went down to Egypt; and they stood before Joseph.
Чоловіки, взявши ті дари, взяли у свої руки подвійно грошей і Веніамина. Вони піднялися, пішли до Єгипту і стали перед Йосифом.
Йосиф побачив їх і свого брата Веніамина, і сказав тому, хто над його домом: Проведи людей в дім і заколи щось із худоби та приготуй, бо ці люди їстимуть зі мною хліб опівдні.
Then the man did as Joseph ordered, and the man brought the men into Joseph’s house.
І чоловік зробив так, як сказав Йосиф, і завів людей до Йосифового дому.
А люди побачили, що їх завели до дому Йосифа, та й сказали: Нас привели через гроші, повернені раніше в наші мішки, щоби звинуватити нас і схопити нас і наших ослів, щоби зробити нас рабами.
When they drew near to the steward of Joseph’s house, they talked with him at the door of the house,
Тож вони підійшли до чоловіка, який був над Йосифовим домом, і біля дверей будинку звернулися до нього,
and said, “O sir, we indeed came down the first time to buy food;
промовляючи: Просимо, пане, ми раніше приходили купити хліба.
but it happened, when we came to the encampment, that we opened our sacks, and there, each man’s money was in the mouth of his sack, our money in full weight; so we have brought it back in our hand.
І сталося, коли ми зупинилися для відпочинку та повідкривали наші мішки, — аж ось, гроші кожного в його мішку — наше срібло за вагою ми тепер привезли назад у своїх руках.
And we have brought down other money in our hands to buy food. We do not know who put our money in our sacks.”
Та й взяли ми із собою додаткові гроші, щоб купити хліба. Не знаємо, хто вклав гроші в наші мішки.
But he said, “Peace be with you, do not be afraid. Your God and the God of your father has given you treasure in your sacks; I had your money.” Then he brought Simeon out to them.
А він їм сказав: Мир вам! Не бійтеся! Ваш Бог, Бог ваших батьків, дав вам скарб у ваші мішки, а ваше добре срібло я отримав. І вивів до них Симеона.
So the man brought the men into Joseph’s house and gave them water, and they washed their feet; and he gave their donkeys feed.
Він приніс води, щоби помити їхні ноги, і дав корму їхнім ослам.
Then they made the present ready for Joseph’s coming at noon, for they heard that they would eat bread there.
Вони ж приготували подарунки, поки не прийде Йосиф опівдні, бо почули, що має тут обідати.
And when Joseph came home, they brought him the present which was in their hand into the house, and bowed down before him to the earth.
Йосиф увійшов до будинку, а вони принесли йому в дім дари, які тримали у своїх руках, і вклонилися йому обличчям до землі.
Then he asked them about their well-being, and said, “Is your father well, the old man of whom you spoke? Is he still alive?”
Він же їх запитав: Як маєтеся? Чи здоровий, — сказав їм, — ваш старенький батько, про якого ви говорили? Чи ще живий?
And they answered, “Your servant our father is in good health; he is still alive.” And they bowed their heads down and prostrated themselves.
Вони ж відповіли: Твій раб, наш батько, здоровий, ще живий. А він сказав: Благословенний той чоловік перед Богом. Вони ж, схилившись, вклонилися йому.
Then he lifted his eyes and saw his brother Benjamin, his mother’s son, and said, “Is this your younger brother of whom you spoke to me?” And he said, “God be gracious to you, my son.”
Підвівши свій погляд, Йосиф побачив свого рідного по матері брата Веніамина, і сказав: Чи це ваш наймолодший брат, про якого ви говорили, що приведете до мене? І сказав: Нехай Бог помилує тебе, сину.
Now his heart yearned for his brother; so Joseph made haste and sought somewhere to weep. And he went into his chamber and wept there.
Йосиф зворушився, бо стислося його нутро через його брата, і він готовий був заплакати. Та вийшовши до іншої кімнати, заплакав там.
Then he washed his face and came out; and he restrained himself, and said, “Serve the bread.”
А потім, вмивши обличчя, увійшов і, стримуючись, сказав: Подайте хліб.
So they set him a place by himself, and them by themselves, and the Egyptians who ate with him by themselves; because the Egyptians could not eat food with the Hebrews, for that is an abomination to the Egyptians.
Йому поклали окремо, їм окремо й окремо єгиптянам, які обідали з ним, оскільки єгиптяни не можуть їсти хліб разом з євреями, бо для єгиптян це огидно.
And they sat before him, the firstborn according to his birthright and the youngest according to his youth; and the men looked in astonishment at one another.
Тож вони сіли перед ним: первенець, — згідно зі своїм старшинством, а молодший, — згідно зі своєю молодістю. І дивувалися чоловіки — кожний перед своїм братом.
Then he took servings to them from before him, but Benjamin’s serving was five times as much as any of theirs. So they drank and were merry with him.
Страви носили від нього до них. А порція для Веніамина була більша від порцій усіх, — уп’ятеро більша, ніж їхні. І вони пили, і понапивалися з ним.