New King James Version

Переклад Огієнка

Joseph’s Cup

And he commanded [a]the steward of his house, saying, “Fill the men’s sacks with food, as much as they can carry, and put each man’s money in the mouth of his sack.

1

І наказав він тому, що над домом його, говорячи: „Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.

2

Also put my cup, the silver cup, in the mouth of the sack of the youngest, and his grain money.” So he did according to the word that Joseph had spoken.

2

А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його“. І зробив той за словом Йо́сиповим, яке він сказав був.

3

As soon as the morning dawned, the men were sent away, they and their donkeys.

3

Розвиднилось рано вра́нці, і люди ці були́ відпущені, вони та їхні осли.

4

When they had gone out of the city, and were not yet far off, Joseph said to his steward, “Get up, follow the men; and when you overtake them, say to them, ‘Why have you repaid evil for good?

4

Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йо́сип сказав до того, що над домом його: „Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: „На́що ви заплатили злом за добро?

5

Is not this the one from which my lord drinks, and with which he indeed practices divination? You have done evil in so doing.’ ”

5

Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке“.

6

So he overtook them, and he spoke to them these same words.

6

І той їх догнав, і сказав їм ті слова.

7

And they said to him, “Why does my lord say these words? Far be it from us that your servants should do such a thing.

7

А вони відказали йому: „Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ.

8

Look, we brought back to you from the land of Canaan the money which we found in the mouth of our sacks. How then could we steal silver or gold from your lord’s house?

8

Таж срібло́, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?

9

With whomever of your servants it is found, let him die, and we also will be my lord’s slaves.”

9

У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові“.

10

And he said, “Now also let it be according to your words; he with whom it is found shall be my slave, and you shall be blameless.”

10

А той відказав: „Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті“.

11

Then each man speedily let down his sack to the ground, and each opened his sack.

11

І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого.

12

So he searched. He began with the oldest and [b]left off with the youngest; and the cup was found in Benjamin’s sack.

12

І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!

13

Then they tore their clothes, and each man loaded his donkey and returned to the city.

13

І пороздирали вони свою одіж! І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста.

14

So Judah and his brothers came to Joseph’s house, and he was still there; and they fell before him on the ground.

14

І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, — а він ще був там. І попа́дали вони перед лицем його на землю.

15

And Joseph said to them, “What deed is this you have done? Did you not know that such a man as I can certainly practice divination?”

15

І сказав до них Йо́сип: „Що́ це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?“

16

Then Judah said, “What shall we say to my lord? What shall we speak? Or how shall we clear ourselves? God has found out the iniquity of your servants; here we are, my lord’s slaves, both we and he also with whom the cup was found.”

16

А Юда промовив: „Що́ ми скажемо панові моєму? Що́ будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша“.

17

But he said, “Far be it from me that I should do so; the man in whose hand the cup was found, he shall be my slave. And as for you, go up in peace to your father.”

17

А Йо́сип відказав: „Дале́ке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, — він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька“.

18

Judah Intercedes for Benjamin

Then Judah came near to him and said: “O my lord, please let your servant speak a word in my lord’s hearing, and do not let your anger burn against your servant; for you are even like Pharaoh.

18

І приступив до нього Юда та й промовив: „О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.

19

My lord asked his servants, saying, ‘Have you a father or a brother?’

19

Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: „Чи є в вас батько або брат?“

20

And we said to my lord, ‘We have a father, an old man, and a child of his old age, who is young; his brother is dead, and he alone is left of his mother’s children, and his father loves him.’

20

І сказали ми до пана мого: „Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.

21

Then you said to your servants, ‘Bring him down to me, that I may set my eyes on him.’

21

А ти був сказав своїм рабам: „Зведіть до мене його, і нехай я кину свої́м оком на нього“.

22

And we said to my lord, ‘The lad cannot leave his father, for if he should leave his father, his father would die.’

22

І сказали ми до пана мого: „Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той“.

23

But you said to your servants, ‘Unless your youngest brother comes down with you, you shall see my face no more.’

23

А ти сказав своїм рабам: „Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого“.

24

“So it was, when we went up to your servant my father, that we told him the words of my lord.

24

І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.

25

And our father said, ‘Go back and buy us a little food.’

25

А батько наш сказав: „Верніться, купіть нам трохи їжі“.

26

But we said, ‘We cannot go down; if our youngest brother is with us, then we will go down; for we may not see the man’s face unless our youngest brother is with us.’

26

А ми відказали: „Не можемо зійти. Коли найменший наш брат буде з нами, то зійдемо ми, бо не можемо бачити лиця того мужа, якщо брат наш наймолодший не буде з нами“.

27

Then your servant my father said to us, ‘You know that my wife bore me two sons;

27

І сказав до нас раб твій, наш батько: „Ви знаєте, що двох була́ породила мені жінка моя.

28

and the one went out from me, and I said, “Surely he is torn to pieces”; and I have not seen him since.

28

Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він. І я не бачив його аж дотепе́р.

29

But if you take this one also from me, and calamity befalls him, you shall bring down my gray hair with sorrow to the grave.’

29

А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу“.

30

“Now therefore, when I come to your servant my father, and the lad is not with us, since his life is bound up in the lad’s life,

30

А тепер, коли я прийду́ до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, — а душа його зв'язана з душею тією, —

31

it will happen, when he sees that the lad is not with us, that he will die. So your servants will bring down the gray hair of your servant our father with sorrow to the grave.

31

То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу.

32

For your servant became surety for the lad to my father, saying, ‘If I do not bring him back to you, then I shall bear the blame before my father forever.’

32

Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу́ його до тебе, то згрішу перед батьком свої́м на всі дні!

33

Now therefore, please let your servant remain instead of the lad as a slave to my lord, and let the lad go up with his brothers.

33

А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!

34

For how shall I go up to my father if the lad is not with me, lest perhaps I see the evil that would [c]come upon my father?”

34

Бо як я прийду́ до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька“.

Parallel

New King James Version

Переклад Огієнка

Genesis 44

Буття 44