New King James Version

Переклад Хоменка

Joseph Is Governor of Egypt

Then Joseph went and told Pharaoh, and said, “My father and my brothers, their flocks and their herds and all that they possess, have come from the land of Canaan; and indeed they are in the land of Goshen.”

1

Отож Йосиф пішов і повідомив фараона: "Мій батько", каже, "і мої брати зо своїми вівцями й зо своїм товаром та зо всім, що мають, прибули з Ханаан-краю, і ось вони в Гошен-землі."

2

And he took five men from among his brothers and presented them to Pharaoh.

2

Та й узяв він п'ятьох чоловіків з-поміж своїх братів і появив їх фараонові.

3

Then Pharaoh said to his brothers, “What is your occupation?”
And they said to Pharaoh, “Your servants are shepherds, both we and also our fathers.”

3

А фараон спитав його братів: "Коло чого ж ви пораєтеся?" Вони й відповіли фараонові: "Скотарі — раби твої, так ми, як і наші батьки."

4

And they said to Pharaoh, “We have come to dwell in the land, because your servants have no pasture for their flocks, for the famine is severe in the land of Canaan. Now therefore, please let your servants dwell in the land of Goshen.”

4

Далі вони кажуть до фараона: "Ми прийшли побути в цьому краю, бо немає пасовиська вівцям твоїх рабів, тяжкий бо голод у Ханаан-краю. Тож дозволь рабам твоїм оселитися в Гошен-землі."

5

Then Pharaoh spoke to Joseph, saying, “Your father and your brothers have come to you.

5

На те сказав фараон до Йосифа: "Твій батько і твої брати прибули до тебе.

6

The land of Egypt is before you. Have your father and brothers dwell in the best of the land; let them dwell in the land of Goshen. And if you know any competent men among them, then make them chief herdsmen over my livestock.”

6

Єгипетська країна перед тобою. На найліпшій землі осели батька твого і твоїх братів. Нехай оселяться в Гошен-землі. А як знаєш, що між ними є які здібні люди, то настанови їх наглядачами над моїми стадами."

7

Then Joseph brought in his father Jacob and set him before Pharaoh; and Jacob blessed Pharaoh.

7

Тоді привів Йосиф Якова, свого батька, і появив його фараонові, та й Яків привітав фараона.

8

Pharaoh said to Jacob, “How old are you?”

8

Фараон же спитав Якова: "Скільки років життя твого?"

9

And Jacob said to Pharaoh, “The days of the years of my [a]pilgrimage are one hundred and thirty years; few and evil have been the days of the years of my life, and they have not attained to the days of the years of the life of my fathers in the days of their pilgrimage.”

9

А Яків відповів фараонові: "Час кочування мого — сто тридцять років. Мало їх і важкі були вони — роки мого життя; не досягли вони числа літ моїх батьків."

10

So Jacob blessed Pharaoh, and went out from before Pharaoh.

10

І знову благословив Яків фараона та й відійшов з-перед фараонового обличчя.

11

And Joseph situated his father and his brothers, and gave them a possession in the land of Egypt, in the best of the land, in the land of Rameses, as Pharaoh had commanded.

11

Та й так Йосиф оселив свого батька і своїх братів і дав їм посілість в Єгипетській країні, в найкращій околиці, в землі Рамсес, як повелів був фараон.

12

Then Joseph provided his father, his brothers, and all his father’s household with bread, according to the number in their families.

12

Наділив Йосиф і хлібом свого батька й своїх братів і всю родину свого батька, відповідно до числа людей.

13

Joseph Deals with the Famine

Now there was no bread in all the land; for the famine was very severe, so that the land of Egypt and the land of Canaan languished because of the famine.

13

В усій країні не було хліба, бо настав вельми тяжкий голод, так що й Єгипетська країна й Ханаан-край умлівали від голоднечі.

14

And Joseph gathered up all the money that was found in the land of Egypt and in the land of Canaan, for the grain which they bought; and Joseph brought the money into Pharaoh’s house.

14

Йосиф же зібрав усі гроші, які були в Єгипетській країні та в Ханаан-краю за збіжжя, що його купували люди, й заніс ті гроші в палату фараона.

15

So when the money failed in the land of Egypt and in the land of Canaan, all the Egyptians came to Joseph and said, “Give us bread, for why should we die in your presence? For the money has failed.”

15

Коли гроші були вже витрачені в Єгипетській країні й у Ханаан-краю, тоді прийшли всі єгиптяни до Йосифа та й кажуть: "Дай нам хліба! Чого це ми маємо вмирати перед тобою? Скінчились бо наші гроші."

16

Then Joseph said, “Give your livestock, and I will give you bread for your livestock, if the money is gone.”

16

А Йосиф каже: "Приженіть вашу худобу, і я дам вам хліба за вашу худобу, коли не стало грошей."

17

So they brought their livestock to Joseph, and Joseph gave them bread in exchange for the horses, the flocks, the cattle of the herds, and for the donkeys. Thus he [b]fed them with bread in exchange for all their livestock that year.

17

І вони стали приганяти до Йосифа свою худобу, а він давав їм хліб за коней, овець, волів та за ослів, і так прохарчовував їх хлібом за всю їхню худобу в тому році.

18

When that year had ended, they came to him the next year and said to him, “We will not hide from my lord that our money is gone; my lord also has our herds of livestock. There is nothing left in the sight of my lord but our bodies and our lands.

18

Коли ж минув рік, вони прийшли до нього наступного року та й кажуть йому: "Не будемо таїти від нашого владики, що й грошам кінець і скотина наша в нашого володаря. Не зосталось для нашого владики вже аж нічого, як тільки наші тіла й наші землі.

19

Why should we die before your eyes, both we and our land? Buy us and our land for bread, and we and our land will be servants of Pharaoh; give us seed, that we may live and not die, that the land may not be desolate.”

19

Чого ж нам гинути перед очима в тебе, нам і землі нашій? Купуй нас і нашу землю за збіжжя, то й будемо ми й наша земля фараонові підневільними. Дай тільки нам насіння на засів, і будемо ми жити, не помремо, та й земля наша не спустошиться."

20

Then Joseph bought all the land of Egypt for Pharaoh; for every man of the Egyptians sold his field, because the famine was severe upon them. So the land became Pharaoh’s.

20

Тож закупив Йосиф для фараона всю Єгипетську землю, бо кожний з єгиптян продали своє поле фараонові, тому що притиснув їх голод. Отак уся земля стала фараоновою.

21

And as for the people, he [c]moved them into the cities, from one end of the borders of Egypt to the other end.

21

А людей переселив у міста від одного до другого кінця Єгипту.

22

Only the land of the priests he did not buy; for the priests had rations allotted to them by Pharaoh, and they ate their rations which Pharaoh gave them; therefore they did not sell their lands.

22

Тільки землі жерців він не закупив, бо жерці мали приділ від фараона й живилися з того свого приділу, що його давав їм фараон; тому то вони й не продали своєї землі.

23

Then Joseph said to the people, “Indeed I have bought you and your land this day for Pharaoh. Look, here is seed for you, and you shall sow the land.

23

Тоді Йосиф сказав народові: "Оце купив я нині вас і вашу землю для фараона. Ось вам насіння: засівайте землю;

24

And it shall come to pass in the harvest that you shall give one-fifth to Pharaoh. Four-fifths shall be your own, as seed for the field and for your food, for those of your households and as food for your little ones.”

24

а під час збору п'ятину будете давати фараонові, чотири ж частини будуть для вас на засів поля та на прожиток, вам і родинам вашим."

25

So they said, “You have saved our lives; let us find favor in the sight of my lord, and we will be Pharaoh’s servants.”

25

А вони відповіли: "Ти врятував життя нам! Ми знайшли ласку в очах нашого владики; будемо рабами фараонові."

26

And Joseph made it a law over the land of Egypt to this day, that Pharaoh should have one-fifth, except for the land of the priests only, which did not become Pharaoh’s.

26

Отож установив Йосиф такий закон на землю в Єгипті, який має силу й досі: п'ятину прибутків давати фараонові, тільки земля жерців не стала фараоновою.

27

Joseph’s Vow to Jacob

So Israel dwelt in the land of Egypt, in the country of Goshen; and they had possessions there and grew and multiplied exceedingly.

27

Отже ізраїльтяни осілися в Єгипетській країні, в землі Гошен. Вони придбали там посілості, були плідні і множилися вельми.

28

And Jacob lived in the land of Egypt seventeen years. So the length of Jacob’s life was one hundred and forty-seven years.

28

Яків прожив ще в Єгипетській країні сімнадцять років, віку ж його життя було сто сорок і сім років.

29

When the time drew near that Israel must die, he called his son Joseph and said to him, “Now if I have found favor in your sight, please put your hand under my thigh, and deal kindly and truly with me. Please do not bury me in Egypt,

29

А коли прийшов час Ізраїлеві вмирати, то прикликав він свого сина Йосифа й каже до нього: "Як я знайшов ласку в твоїх очах, поклади, будь ласка, твою руку під моє стегно та приречи вчинити мені ласку й вірність: не ховай мене в Єгипті;

30

but let me lie with my fathers; you shall carry me out of Egypt and bury me in their burial place.”
And he said, “I will do as you have said.”

30

бо хочу лежати з моїми батьками. Ти винесеш мене з Єгипту й поховаєш у їхній гробниці." Він же відповів: "Зроблю по твоєму слову!"

31

Then he said, “Swear to me.” And he swore to him. So Israel bowed himself on the head of the bed.

31

Тоді Яків каже: "Клянись мені!" І той поклявся йому. Тоді приклонивсь Ізраїль до узголов'я свого ліжка.

Parallel

New King James Version

Переклад Хоменка

Genesis 47

Буття 47