Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New King James Version
Переклад Хоменка
Nathan’s Parable and David’s Confession
Then the Lord sent Nathan to David. And he came to him, and said to him: “There were two men in one city, one rich and the other poor.
Then the Lord sent Nathan to David. And he came to him, and said to him: “There were two men in one city, one rich and the other poor.
Господь послав пророка Натана до Давида, і він прийшов до нього та сказав йому: “Було собі два чоловіки в однім місті, один багатий, а другий убогий.
The rich man had exceedingly many flocks and herds.
В багатого була превелика сила овець і корів,
But the poor man had nothing, except one little ewe lamb which he had bought and nourished; and it grew up together with him and with his children. It ate of his own food and drank from his own cup and lay in his bosom; and it was like a daughter to him.
а в бідного не було нічого крім овечки, однісінької, маленької, що він її купив і годував, і вона росла в нього разом з його дітьми. З його хліба вона їла й з його чаші пила, спала на його лоні й була йому як дочка.
And a traveler came to the rich man, who refused to take from his own flock and from his own herd to prepare one for the wayfaring man who had come to him; but he took the poor man’s lamb and prepared it for the man who had come to him.”
Якось прийшов хтось У гості до багатого чоловіка, та цей пожалував узяти зо своїх власних овець і корів, щоб зготувати подорожньому, який прибув до нього, і він забрав овечку в убогого чоловіка й зготував її чоловікові, що прийшов до нього.”
Тоді Давид скипів великим гнівом на того чоловіка й скрикнув до Натана: “Як жив Господь! Чоловік, що зробив те заслужив смерть.
And he shall restore fourfold for the lamb, because he did this thing and because he had no pity.”
А за овечку поверне вчетверо за те, що вчинив таке й не мав співчуття.”
Then Nathan said to David, “You are the man! Thus says the Lord God of Israel: ‘I anointed you king over Israel, and I delivered you from the hand of Saul.
Тоді Натан промовив до Давида: “Ти — той чоловік! Так говорить Господь Бог Ізраїля: Я тебе помазав царем над Ізраїлем, я тебе врятував з руки Саула,
I gave you your master’s house and your master’s wives into your keeping, and gave you the house of Israel and Judah. And if that had been too little, I also would have given you much more!
дав тобі дім пана твого й жінок пана твого на твоє лоно, дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо б цього було ще замало, додав би ще того й цього.
Why have you despised the commandment of the Lord, to do evil in His sight? You have killed Uriah the Hittite with the sword; you have taken his wife to be your wife, and have killed him with the sword of the people of Ammon.
Чому ж ти так зневажив Господа і вчинив те, що є злом у його очах? Урію хеттита вбив мечем, жінку його взяв собі за жінку, його ж ти вбив мечем аммонійським.
Now therefore, the sword shall never depart from your house, because you have despised Me, and have taken the wife of Uriah the Hittite to be your wife.’
І тому тепер меч навіки не відійде від дому твого за те, що ти мене зневажив і взяв жінку Урії хеттита, щоб була тобі за жінку.
Thus says the Lord: ‘Behold, I will raise up adversity against you from your own house; and I will take your wives before your eyes and give them to your neighbor, and he shall lie with your wives in the sight of this sun.
Так говорить Господь: З твого ж власного дому нашлю лихо на тебе; візьму твоїх жінок з-перед твоїх очей і віддам їх ближньому твому, і він буде спати з ними перед обличчям цього сонця.
For you did it secretly, but I will do this thing before all Israel, before the sun.’ ”
Ти потайки чинив це, а я зроблю це явним перед усім Ізраїлем, перед очима сонця.”
So David said to Nathan, “I have sinned against the Lord.”
And Nathan said to David, “The Lord also has put away your sin; you shall not die.
And Nathan said to David, “The Lord also has put away your sin; you shall not die.
І сказав Давид до Натана. "Згрішив я проти Господа!” А Натан відповів Давидові: “Та Господь прощає тобі гріх твій: ти не вмреш.
However, because by this deed you have given great occasion to the enemies of the Lord to blaspheme, the child also who is born to you shall surely die.”
Тільки ж за те, що ти таким учинком тяжко образив Господа, дитина, що в тебе народилась, напевно вмре.”
Then Nathan departed to his house.
The Death of David’s Son
And the Lord struck the child that Uriah’s wife bore to David, and it became ill.
The Death of David’s Son
And the Lord struck the child that Uriah’s wife bore to David, and it became ill.
І Натан пішов додому. Господь же вразив дитину, що вродила Давидові жінка Урії, і вона тяжко захворіла.
David therefore pleaded with God for the child, and David fasted and went in and lay all night on the ground.
Давид благав Бога заради хлопця, постив, ходив у волосяниці, вночі ж лежав на долівці.
So the elders of his house arose and went to him, to raise him up from the ground. But he would not, nor did he eat food with them.
Старші в палаці робили все, щоб підняти його з землі, та він не хотів і не їв нічого з ними.
Then on the seventh day it came to pass that the child died. And the servants of David were afraid to tell him that the child was dead. For they said, “Indeed, while the child was alive, we spoke to him, and he would not heed our voice. How can we tell him that the child is dead? He may do some harm!”
Сьомого дня дитина вмерла, але слуги Давида боялися йому сказати, що дитина вмерла, бо думали: “Коли, була жива дитина, ми вмовляли його, та він не слухав; як же тепер йому сказати, що дитина вмерла? Як уболіватиме він від цього?”
When David saw that his servants were whispering, David perceived that the child was dead. Therefore David said to his servants, “Is the child dead?”
And they said, “He is dead.”
And they said, “He is dead.”
Але Давид помітив, що слуги перешіптуються між собою, зрозумів, що дитина вмерла, й спитав слуг: “Чи дитина вмерла?” Вони відповіли: “Вмерла.”
So David arose from the ground, washed and anointed himself, and changed his clothes; and he went into the house of the Lord and worshiped. Then he went to his own house; and when he requested, they set food before him, and he ate.
Встав тоді Давид із землі, помився, намастився, перемінив на собі одіж, пішов до Господнього дому та й поклонився. Потім прийшов додому й велів дати собі страву, і їв.
Then his servants said to him, “What is this that you have done? You fasted and wept for the child while he was alive, but when the child died, you arose and ate food.”
Та його слуги спитали його: “Що має означати твоя поведінка? Коли дитя було живе, ти постив і плакав, коли ж дитя вмерло, ти встав і їв.”
Він відповів: “Поки дитина була ще жива, я постив і плакав, бо я думав: хто знає, може Господь змилосердиться надо мною й залишить дитину живою?
But now he is dead; why should I fast? Can I bring him back again? I shall go to him, but he shall not return to me.”
Та тепер же, коли воно вмерло, чому б мені постити? Хіба я можу ще його назад повернути? Я піду до нього, а воно вже не повернеться до мене.”
Тоді Давид розважив Ветсавію, свою жінку, пішов до неї і зліг з нею. Вона зачала й уродила сина, й він назвав його Соломон. Господь полюбив його
і послав пророка Натана, й цей дав йому ім'я Єдідея, згідно з Господнім словом.
Rabbah Is Captured
Now Joab fought against Rabbah of the people of Ammon, and took the royal city.
Now Joab fought against Rabbah of the people of Ammon, and took the royal city.
Тим часом Йоав воював проти Рабби аммоніїв й здобув Водяне Місто.
And Joab sent messengers to David, and said, “I have fought against Rabbah, and I have taken the city’s water supply.
І послав він посланців до Давида сказати йому: “Я воював проти Рабби й захопив Водяне Місто.
Now therefore, gather the rest of the people together and encamp against the city and take it, lest I take the city and it be called after my name.”
Збери, отже, останок військового люду, обложи місто й візьми його, бо як я його здобуду, воно назветься моїм ім'ям.”
So David gathered all the people together and went to Rabbah, fought against it, and took it.
Тоді Давид зібрав усе військо, двигнув на Раббу, воював проти неї й здобув її.
Він зняв з голови Мілкома вінець, який важив талант золота й мав у собі дорогий камінь; і покладено його на голову Давида. Вивіз також із міста здобичі превелику силу.
And he brought out the people who were in it, and put them to work with saws and iron picks and iron axes, and made them cross over to the brick works. So he did to all the cities of the people of Ammon. Then David and all the people returned to Jerusalem.
Людей же, що були в ньому, вивів і поставив їх до пил, залізних приладь та сокир залізних; заставив їх і цеглу виробляти. Так він чинив з усіма аммонійськими містами. Потім Давид повернувся зо своїм військом у Єрусалим.