New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

Joab Kills Abner

Now there was a long war between the house of Saul and the house of David. But David grew stronger and stronger, and the house of Saul grew weaker and weaker.

1

І тяглась довго незгода між домом Сауловим і домом Давидовим; та Давид усе більш та більш убивавсь у потугу, дом же Саулів усе слабшав.

2

Sons of David

Sons were born to David in Hebron: His firstborn was Amnon by Ahinoam the Jezreelitess;

2

І народились Давидові сини в Гебронї: перворідень його був Амнон від Ахиноами з Езрееля;

3

his second, [a]Chileab, by Abigail the widow of Nabal the Carmelite; the third, Absalom the son of Maacah, the daughter of Talmai, king of Geshur;

3

А другий Далуя від Абигеї, жінки Кармелїя Набала; третий Авессалом, син Маахи, дочки царя Талмая Гессурського;

4

the fourth, Adonijah the son of Haggith; the fifth, Shephatiah the son of Abital;

4

Четвертий Адонїя, син Аггити; пятий Сафатія, син Авитали;

5

and the sixth, Ithream, by David’s wife Eglah. These were born to David in Hebron.

5

Шестий Етераам, від жони Давидової Егли. Сї породились Давидові в Гебронї.

6

Abner Joins Forces with David

Now it was so, while there was war between the house of Saul and the house of David, that Abner was strengthening his hold on the house of Saul.

6

Покіль тяглась незгода між домом Сауловим і домом Давидовим, стояв Абенир твердо за дом Саулів.

7

And Saul had a concubine, whose name was Rizpah, the daughter of Aiah. So Ishbosheth said to Abner, “Why have you gone in to my father’s concubine?”

7

У Саула ж та була наложниця на імя Рицпа, дочка Айя. І поспитав ув Абенира Саулів син Евостей: Чому ввійшов єси до наложницї панотця мого?

8

Then Abner became very angry at the words of Ishbosheth, and said, “Am I a dog’s head that belongs to Judah? Today I show loyalty to the house of Saul your father, to his brothers, and to his friends, and have not delivered you into the hand of David; and you charge me today with a fault concerning this woman?

8

За се питаннє розсердивсь Абенир вельми, та й каже: Хиба ж я песя голова? Воюючи проти Юди вчинив я милосердє домові Саула, батька твого, ріднї його й приятелям його й не віддав тебе Давидові в руки, а ти дорікаєш оце менї за жінку!

9

May God do so to Abner, and more also, if I do not do for David as the Lord has sworn to him —

9

Нехай удїє Господь Абенирові сяк і так — як поклявся Давидові Господь, те я й учиню йому:

10

to transfer the kingdom from the [b]house of Saul, and set up the throne of David over Israel and over Judah, from Dan to Beersheba.”

10

Одійму царство домові Сауловому, та й поставлю престол Давидові над Ізраїлем й над Юдою від Дана аж до Берсабії.

11

And he could not answer Abner another word, because he feared him.

11

І не зваживсь Евостей відказати нї слова Абенирові, бо боявсь його.

12

Then Abner sent messengers on his behalf to David, saying, “Whose is the land?” saying also, “Make your covenant with me, and indeed my hand shall be with you to bring all Israel to you.”

12

От і шле Абенир посли до Давида в Геброн, сказати йому: Чия ж се земля? і дальше сказати: Вчини зо мною вмову, й рука моя буде з тобою й приверну до тебе всього Ізраїля.

13

And David said, “Good, I will make a covenant with you. But one thing I require of you: you shall not see my face unless you first bring Michal, Saul’s daughter, when you come to see my face.”

13

І відказав той: Добре, вчиню з тобою вмову, тільки вимагаю від тебе одного, от чого: не побачиш лиця мого, як не приведеш Саулової дочки Мелхоли, як сам прибудеш, щоб бачитись зо мною.

14

So David sent messengers to Ishbosheth, Saul’s son, saying, “Give me my wife Michal, whom I betrothed to myself for a hundred foreskins of the Philistines.”

14

І послав Давид посли ще й до Саулового сина Евостея з вимаганнєм: Оддай менї жону мою Мелхолу, що висватав я за сотню Филистійських передних шкірок.

15

And Ishbosheth sent and took her from her husband, from [c]Paltiel the son of Laish.

15

І послав Евостей, одняти її в її супруга Фалтія Лайшенка.

16

Then her husband went along with her to Bahurim, [d]weeping behind her. So Abner said to him, “Go, return!” And he returned.

16

Супруг її проводжав її плачучи до Багуриму; та Абенир сказав йому: Ійди до дому! І вернувся він до дому.

17

Now Abner had communicated with the elders of Israel, saying, “In time past you were seeking for David to be king over you.

17

Увійшов же Абенир у переговори з громадськими мужами в Ізраїлї й говорив: Давно вже ви бажали собі Давида царем;

18

Now then, do it! For the Lord has spoken of David, saying, ‘By the hand of My servant David, [e]I will save My people Israel from the hand of the Philistines and the hand of all their enemies.’ ”

18

Вчинїте ж се тепер, обітував бо Давидові Господь: Рукою раба мого визволю я люд мій Ізраїля з рук Филистіїв і всїх ворогів його.

19

And Abner also spoke in the hearing of Benjamin. Then Abner also went to speak in the hearing of David in Hebron all that seemed good to Israel and the whole house of Benjamin.

19

Так само промовляв Абенир і Беняминїям. І пустивсь Абенир в Геброн, щоб переказати Давидові все, чого бажав Ізраїль і ввесь рід Беняминів.

20

So Abner and twenty men with him came to David at Hebron. And David made a feast for Abner and the men who were with him.

20

Як же прибув Абенир у товаристві двайцятьох мужів громадських до Давида в Геброн, справив Давид Абенирові й бувшим із ним бенкет.

21

Then Abner said to David, “I will arise and go, and gather all Israel to my lord the king, that they may make a covenant with you, and that you may reign over all that your heart desires.” So David sent Abner away, and he went in peace.

21

І каже Абенир Давидові: Я виберусь і пійду та поскуплюю докупи ввесь Ізраїль, щоб учинили вмову з моїм паном, тодї ти будеш царем так широко, як схоче душа твоя. І відпустив Давид Абенира, й він відійшов з упокоєм у дорогу.

22

Joab Murders Abner

At that moment the servants of David and Joab came from a raid and brought much [f]spoil with them. But Abner was not with David in Hebron, for he had sent him away, and he had gone in peace.

22

Аж ось несподївано прийшли Давидові військові з Йоабом з одного походу додому й принесли велику здобич, тим часом як Абенира не було вже в Давида в Гебронї, сей бо одпустив його з упокоєм.

23

When Joab and all the troops that were with him had come, they told Joab, saying, “Abner the son of Ner came to the king, and he sent him away, and he has gone in peace.”

23

Як же вернувсь додому Йоаб із усїм військом, переказують Йоабові: Абенир Ниренко гостював у Давида, і він одспустив його з упокоєм.

24

Then Joab came to the king and said, “What have you done? Look, Abner came to you; why is it that you sent him away, and he has already gone?

24

І прийшов Йоаб до царя й каже: Що ти вчинив? Оце гостював у тебе Абенир, на що ж ти відпустив його звідсї?

25

Surely you realize that Abner the son of Ner came to deceive you, to know your going out and your coming in, and to know all that you are doing.”

25

Хиба тобі не в догад, що Абенир Ниренко приходив, щоб тебе перехитрити й взнати виходи й входи твої, та розвідати все, що ти чиниш.

26

And when Joab had gone from David’s presence, he sent messengers after Abner, who brought him back from the well of Sirah. But David did not know it.

26

І вийшовши Йоаб від Давида, послав гонцїв за Абениром, і завернули його від криницї Сири, а Давид про се й не знав.

27

Now when Abner had returned to Hebron, Joab took him aside in the gate to speak with him privately, and there [g]stabbed him in the stomach, so that he died for the blood of Asahel his brother.

27

Як же вернувсь Абенир у Геброн, одвів його Йоаб на бік у середину воріт, нїби на те, щоб із ним тайно поговорити, й тут кольнув його в живіт. І вмер Абенир за кров Асаїла, брата Йоабового.

28

Afterward, when David heard it, he said, “My kingdom and I are [h]guiltless before the Lord forever of the blood of Abner the son of Ner.

28

Як же сказано про се Давидові, то він заговорив: Не винен я й царство моє перед Господом за кров Абенира Ниренка;

29

Let it rest on the head of Joab and on all his father’s house; and let there never fail to be in the [i]house of Joab one who has a discharge or is a leper, who leans on a staff or falls by the sword, or who lacks bread.”

29

Нехай вона впаде на голову Йоабову і всю родину батька його, й нехай у родинї в його не переводяться нїколи такі, що недугують течивом або проказою, такі, що ходять на деревяній нозї, що падають од меча або седять без хлїба!

30

So Joab and Abishai his brother killed Abner, because he had killed their brother Asahel at Gibeon in the battle.

30

Йоаб же й брат його Авесса стратили Абенира за те, що вбив їх брата Асаїла в бою під Габаоном.

31

David’s Mourning for Abner

Then David said to Joab and to all the people who were with him, “Tear your clothes, gird yourselves with sackcloth, and mourn for Abner.” And King David followed the coffin.

31

І повелїв Давид Йоабові й усїм прибічникам його: Пороздирайте одежу на собі й йдїте голосючи перед Абениром. Та й царь Давид ійшов за марами.

32

So they buried Abner in Hebron; and the king lifted up his voice and wept at the grave of Abner, and all the people wept.

32

І як поховали Абенира в Гебронї, то плакав Давид над гробом Абенировим у голос і плакав так само ввесь люд.

33

And the king sang a lament over Abner and said:
“Should Abner die as a fool dies?

33

І оплакуючи Абенира та нарікаючи, промовляв він: Чи то ж смерттю підляки вмірати було Абенирові?

34

Your hands were not bound
Nor your feet put into fetters;
As a man falls before wicked men, so you fell.”
Then all the people wept over him again.

34

Руки тобі не звязано, ноги тобі не сковано, й поляг ти, як полягають хиба від розбійників. І плакав по йому ще більш увесь люд.

35

And when all the people came to persuade David to eat food while it was still day, David took an oath, saying, “God do so to me, and more also, if I taste bread or anything else till the sun goes down!”

35

Ще був ясний день, як прийшов люд силувати Давида, щоб чого небудь попоїв. Давид же заклявсь: Щоб менї Господь те й те вдїяв та ще й причинив, коли їсти му хлїб або що небудь, покіль зайде сонце!

36

Now all the people took note of it, and it pleased them, since whatever the king did pleased all the people.

36

Як довідавсь про се ввесь народ, то вподобав собі вельми, та й усе також, що царь чинив, подобалось людові.

37

For all the people and all Israel understood that day that it had not been the king’s intent to kill Abner the son of Ner.

37

І впевнився люд і ввесь Ізраїль того дня, що вбито Абенира Ниренка не по царському наказові.

38

Then the king said to his servants, “Do you not know that a prince and a great man has fallen this day in Israel?

38

І сказав царь прибічникам своїм: Чи знаєте, що того дня полїг воєначальник і великий муж ув Ізраїлї?

39

And I am weak today, though anointed king; and these men, the sons of Zeruiah, are too harsh for me. The Lord shall repay the evildoer according to his wickedness.”

39

Я ж іще слабий, хоч і помазано мене на царство; тим часом сї люде, сини Саруїні, переважують мене; нехай же Господь одплатить по заслузї тому, хто чинить ледарство!

Parallel

New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

2 Samuel 3

2 Самуїла 3