New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

Ahab Defeats the Syrians

Now Ben-Hadad the king of Syria gathered all his forces together; thirty-two kings were with him, with horses and chariots. And he went up and besieged Samaria, and made war against it.

1

Бенадад, царь Сирийський, зібрав усю військову силу свою; й з ним було трийцять і два князї з кіньми й колесницями; й пійшов, облїг Самарию й добував її.

2

Then he sent messengers into the city to Ahab king of Israel, and said to him, “Thus says Ben-Hadad:

2

І послав посли в город до Ахаба, царя Ізраїлського,

3

‘Your silver and your gold are mine; your loveliest wives and children are mine.’ ”

3

І повелїв сказати йому: Так говорить Бенадад: срібло твоє й золото твоє — воно моє, й твої молодицї й найлучші сини — мої.

4

And the king of Israel answered and said, “My lord, O king, just as you say, I and all that I have are yours.”

4

І відповів царь Ізраїлський і сказав: Як кажеш, мій пане царю, я твій з усїм, що маю.

5

Then the messengers came back and said, “Thus speaks Ben-Hadad, saying, ‘Indeed I have sent to you, saying, “You shall deliver to me your silver and your gold, your wives and your children”;

5

Посли прийшли однакже знов й казали: Так мовляє Бенадад: Я посилав сказати тобі, що срібло твоє й золото твоє, й молодицї твої й синів твоїх мусиш оддати менї;

6

but I will send my servants to you tomorrow about this time, and they shall search your house and the houses of your servants. And it shall be, that whatever is [a]pleasant in your eyes, they will put it in their hands and take it.’ ”

6

Тим то завтра о сїй добі пришлю до тебе людей моїх, щоб вони обшарили твою господу й господи підданих твоїх, і все, що вподобають, позабірали як власне своє.

7

So the king of Israel called all the elders of the land, and said, “Notice, please, and see how this man seeks trouble, for he sent to me for my wives, my children, my silver, and my gold; and I did not deny him.”

7

І скликав царь Ізраїлський всї громадські мужі в своїй землї та й каже їм: Бачите ясно, яке зло він задумав; він присилав до мене й зажадав моїх молодиць і дїтей, мого срібла й золота, та я не відказав йому.

8

And all the elders and all the people said to him, “Do not listen or consent.”

8

І відповіли йому всї громадські мужі й увесь люд: Не слухай й не згоджуйся.

9

Therefore he said to the messengers of Ben-Hadad, “Tell my lord the king, ‘All that you sent for to your servant the first time I will do, but this thing I cannot do.’ ”
And the messengers departed and brought back word to him.

9

І каже він послам Бенададовим: Скажіте мойму панові, цареві: Все, про що ти присилав первим разом до слуги твого, вчиню; сього ж не можу вчинити. І пійшли посли й віднесли йому відповідь.

10

Then Ben-Hadad sent to him and said, “The gods do so to me, and more also, if enough dust is left of Samaria for a handful for each of the people [b]who follow me.”

10

І прислав до його Бенадад, сказати: Нехай боги заподїють менї те й те, й ще більш причинять, коли пороху Самарийського стане на те, щоб узяти по жменї всїм людям, що я їх веду.

11

So the king of Israel answered and said, “Tell him, ‘Let not the one who puts on his armor boast like the one who takes it off.’ ”

11

Царь же Ізраїлський відповів: Скажіть йому: хто підперізується (зброєю), нехай не хвалиться так, як той, хто розперізується.

12

And it happened when Ben-Hadad heard this message, as he and the kings were drinking at the [c]command post, that he said to his servants, “Get ready.” And they got ready to attack the city.

12

Почувши сю відповідь саме тодї, як попивав із князями в своїх холодних шатрах, повелїв людям своїм: Облягайте місто! І вони облягли місто.

13

Suddenly a prophet approached Ahab king of Israel, saying, “Thus says the Lord: ‘Have you seen all this great multitude? Behold, I will deliver it into your hand today, and you shall know that I am the Lord.’ ”

13

І ось приступив один пророк до Ахаба, царя Ізраїлського, й рече: Тако глаголе Господь: Чи бачиш оцю велику купу? Я сьогоднї подам її тобі в руки, щоб ти зрозумів, що я Господь.

14

So Ahab said, “By whom?”
And he said, “Thus says the Lord: ‘By the young leaders of the provinces.’ ”
Then he said, “Who will set the battle in order?”
And he answered, “You.”

14

І спитав Ахаб: Через кого? І відказав він: Так говорить Господь: Через людей, що під земськими начальниками. І спитав далїй: Хто розпічне битву? Відказав той: Ти.

15

Then he mustered the young leaders of the provinces, and there were two hundred and thirty-two; and after them he mustered all the people, all the children of Israel — seven thousand.

15

І перелїчив він людей під земськими войтами, й найшлось їх двістї трийцять і два. Після їх же перелїчив увесь люд, усїх Ізрайлитян, сїм тисяч.

16

So they went out at noon. Meanwhile Ben-Hadad and the thirty-two kings helping him were getting drunk at the command post.

16

І вирушили вони о півднї, тим часом як Бенадад напивавсь до пяна в холоднику з трийцятьма й двома князями, що прийшли йому на підмогу.

17

The young leaders of the provinces went out first. And Ben-Hadad sent out a patrol, and they told him, saying, “Men are coming out of Samaria!”

17

Люде земських начальників вирушили перші. І вислав Бенадад, і сказали йому: Вирушили мужі з Самариї.

18

So he said, “If they have come out for peace, take them alive; and if they have come out for war, take them alive.”

18

І повелїв він: Чи вийшли вони з мирним задумом, чи з боєвим, хапайте їх живцем.

19

Then these young leaders of the provinces went out of the city with the army which followed them.

19

Скоро ж вирушили з городу люде земських начальників і військо за ним, —

20

And each one killed his man; so the Syrians fled, and Israel pursued them; and Ben-Hadad the king of Syria escaped on a horse with the cavalry.

20

Ударив кожен з них на свого противника. І повтїкали Сирийцї, Ізрайлитяне ж погнались за ними. А Бенадад, царь Сирийський, втїк на конї з кіннотою своєю.

21

Then the king of Israel went out and attacked the horses and chariots, and killed the Syrians with a great slaughter.

21

Царь же Ізраїлський вирушив та й забрав конї й колесницї, й завдав Сирийцям великий побій.

22

And the prophet came to the king of Israel and said to him, “Go, strengthen yourself; take note, and see what you should do, for [d]in the spring of the year the king of Syria will come up against you.”

22

І приступив пророк до царя Ізраїлського й рече йому: Держися мужно, міркуй й розваж, що тобі чинити, бо на той рік наступить знов на тебе царь Сирийський.

23

The Syrians Again Defeated

Then the servants of the king of Syria said to him, “Their gods are gods of the hills. Therefore they were stronger than we; but if we fight against them in the plain, surely we will be stronger than they.

23

Слуги ж царя Сирийського говорили йому: Бог їх — се бог гір, тим вони взяли над нами гору; коли б ми бились із ними на поділлї, так певно б ми їх переважили;

24

So do this thing: Dismiss the kings, each from his position, and put captains in their [e]places;

24

От же що зроби: відправ усїх царів із їх місць, а намість їх постав гетьманів;

25

and you shall muster an army like the army [f]that you have lost, horse for horse and chariot for chariot. Then we will fight against them in the plain; surely we will be stronger than they.”
And he listened to their voice and did so.

25

І назатягай собі стілько війська, скільки погибло в тебе, й коней й колесниць, скільки було коней й колесниць, та й битись мемо з ними на поділлї, так певно подужаємо їх. І послухав він їх ради й вчинив так.

26

So it was, in the spring of the year, that Ben-Hadad mustered the Syrians and went up to Aphek to fight against Israel.

26

На другий год зібрав Бенадад Сирийцїв та й двинув під Афек на війну проти Ізраїля.

27

And the children of Israel were mustered and given provisions, and they went against them. Now the children of Israel encamped before them like two little flocks of goats, while the Syrians filled the countryside.

27

Зібрались і Ізрайлитяне, й набравши живностї, вирушили їм на зустріч. І отаборились Ізрайлитяне навпроти них, як дві невеличкі козині купки, тим часом як Сирийцї вкрили землю.

28

Then a man of God came and spoke to the king of Israel, and said, “Thus says the Lord: ‘Because the Syrians have said, “The Lord is God of the hills, but He is not God of the valleys,” therefore I will deliver all this great multitude into your hand, and you shall know that I am the Lord.’ ”

28

І прийшов Божий чоловік та й промовив до царя Ізраїлського: Тако глаголе Господь: За те, що Сирийцї мовляли: Господь є Богом нагірнїм, а не Богом подолянським, подам я тобі на поталу сю величезну купу, щоб ви зрозуміли, що я Господь.

29

And they encamped opposite each other for seven days. So it was that on the seventh day the battle was joined; and the children of Israel killed one hundred thousand foot soldiers of the Syrians in one day.

29

І таборували вони один проти одного сїм день; на сьомий же день прийшло до бою, й вклали Ізрайлитяне одного дня Сирийцїв сто тисячей чоловіка піхоти.

30

But the rest fled to Aphek, into the city; then a wall fell on twenty-seven thousand of the men who were left.
And Ben-Hadad fled and went into the city, into an inner chamber.

30

Що ж позоставалось, повтїкали в город Афеку. Там же обваливсь мур на остальнїх двайцять і сїм тисячей чоловіка. Утїк же й Бенадад у місто та й бігав із однієї сьвітлицї в другу.

31

Ahab’s Treaty with Ben-Hadad

Then his servants said to him, “Look now, we have heard that the kings of the house of Israel are merciful kings. Please, let us put sackcloth around our waists and ropes around our heads, and go out to the king of Israel; perhaps he will spare your life.”

31

І кажуть йому слуги його: Ми зачували, що царі Ізраїлські милосердні; позволь же нам одягти чересла наші в вереттє, а на голови (шиї) взяти повороззя, та й пійти перед царя Ізраїлського; може, він зоставить тебе живим.

32

So they wore sackcloth around their waists and put ropes around their heads, and came to the king of Israel and said, “Your servant Ben-Hadad says, ‘Please let me live.’ ”
And he said, “Is he still alive? He is my brother.”

32

От і попідперізувались вереттєм, а на голови взяли повороззя, й подались до царя Ізраїлського та й промовили: Твій слуга Бенадад звелїв тобі сказати: Зостав мене з душею! Відказує той: А він ще жив? Він мій брат.

33

Now the men were watching closely to see whether any sign of mercy would come from him; and they quickly grasped at this word and said, “Your brother Ben-Hadad.”
So he said, “Go, bring him.” Then Ben-Hadad came out to him; and he had him come up into the chariot.

33

Люде сї взяли те за добрий знак і чимскорше підхопили слово з уст його та й промовили: Брат твій Бенадад. Він же каже: Йдїте й приведїть його. І вийшов до його Бенадад, і він посадив його на колесницю.

34

So Ben-Hadad said to him, “The cities which my father took from your father I will restore; and you may set up marketplaces for yourself in Damascus, as my father did in Samaria.”
Then Ahab said, “I will send you away with this treaty.” So he made a treaty with him and sent him away.

34

І сказав йому той: Городи, що позабірав отець мій у твого батька, я верну, й можна тобі мати в Дамаску базарі (про торги), як мій отець мав у Самариї; й я, вчинивши вмову, відїду собі. І вчинивши з ним умову, (Ахаб) відпустив його.

35

Ahab Condemned

Now a certain man of the sons of the prophets said to his neighbor by the word of the Lord, “Strike me, please.” And the man refused to strike him.

35

Під той час один з пророчих мужів сказав, по наказу Господньому, свойму товаришові: Попобий мене! Той же затявсь бити його.

36

Then he said to him, “Because you have not obeyed the voice of the Lord, surely, as soon as you depart from me, a lion shall kill you.” And as soon as he left him, a lion found him and killed him.

36

І сказав він до його: За те, що не послухав єси слова Господнього, скоро пійдеш від мене, убє тебе лев. І як пійшов той від його, наскочив на його лев, та й убив його.

37

And he found another man, and said, “Strike me, please.” So the man struck him, inflicting a wound.

37

І зустрів він другого чоловіка та й каже: Попобий же мене! І попобив його другий до рани.

38

Then the prophet departed and waited for the king by the road, and disguised himself with a bandage over his eyes.

38

Тодї пророк пійшов, зупинивсь на дорозї, де мусїв їхати царь, і зробив себе незнаним, повязавши повязю очі собі.

39

Now as the king passed by, he cried out to the king and said, “Your servant went out into the midst of the battle; and there, a man came over and brought a man to me, and said, ‘Guard this man; if by any means he is missing, your life shall be for his life, or else you shall [g]pay a talent of silver.’

39

Коли ж царь переїздив мимо, покликнув він до царя й сказав: Раб твій ходив на війну, аж ось хтось відійшов на бік і привів до мене чоловіка та й каже: Постережи сього чоловіка; коли ж не встережеш, так оддаси за його свою душу, або мусиш одважити талант срібла.

40

While your servant was busy here and there, he was gone.”
Then the king of Israel said to him, “So shall your judgment be; you yourself have decided it.”

40

Тим часом же, як твій раб робив то се, то те, той якось ізник. — Царь же Ізраїлський каже йому: Так говорить і твій вирок. Ти сам присудив його собі.

41

And he hastened to take the bandage away from his eyes; and the king of Israel recognized him as one of the prophets.

41

Він зняв хутенько повязь із очей, і царь впізнав його, що він із пророків.

42

Then he said to him, “Thus says the Lord: ‘Because you have let slip out of your hand a man whom I appointed to utter destruction, therefore your life shall go for his life, and your people for his people.’ ”

42

Той же сказав йому: Тако глаголе Господь: Ти випустив із твоїх рук чоловіка, що підпав під мій проклін; за те буде душа твоя за його душу й твій нарід за його нарід.

43

So the king of Israel went to his house sullen and displeased, and came to Samaria.

43

І подавсь царь Ізраїлський додому сумний й сердитий та й прибув у Самарию.

Parallel

New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

1 Kings 20

1 Царів 20