New King James Version

Переклад Хоменка

The Floating Ax Head

And the sons of the prophets said to Elisha, “See now, the place where we dwell with you is too small for us.

1

Пророчі учні сказали Єлисеєві: “Як бачиш, місце, де живемо ми при тобі, тісне для нас.

2

Please, let us go to the Jordan, and let every man take a beam from there, and let us make there a place where we may dwell.”
So he answered, “Go.”

2

Дозволь, отже, піти нам на Йордан і взяти кожному по деревині, щоб спорядити нам там місце, де б могли осістись.” А він сказав: “Ідіть.”

3

Then one said, “Please consent to go with your servants.”
And he answered, “I will go.”

3

Один з них просить: “Зроби нам ласку, іди з твоїми слугами.” І він сказав: “Добре, я піду.”

4

So he went with them. And when they came to the Jordan, they cut down trees.

4

От і пішов з ними. Прийшли вони на Йордан і заповзялися рубати дерево.

5

But as one was cutting down a tree, the iron ax head fell into the water; and he cried out and said, “Alas, master! For it was borrowed.”

5

Тим часом, як один рубав деревину, сокира впала в воду, і він скрикнув: “Ой, пане! Та вона ж позичена!”

6

So the man of God said, “Where did it fall?” And he showed him the place. So he cut off a stick, and threw it in there; and he made the iron float.

6

Божий чоловік каже: “Де вона впала?” Той показав йому місце. Тоді Єлисей зрубав шматок дерева, кинув туди — і сокира сплила.

7

Therefore he said, “Pick it up for yourself.” So he reached out his hand and took it.

7

Він і каже: “Лови!” Той простяг руку й узяв її.

8

The Blinded Syrians Captured

Now the king of Syria was making war against Israel; and he consulted with his servants, saying, “My camp will be in such and such a place.”

8

Одного разу, коли арамійський цар воював проти Ізраїля, порадив він своїм слугам: “Зробіть засідку ось там і там.”

9

And the man of God sent to the king of Israel, saying, “Beware that you do not pass this place, for the Syrians are coming down there.”

9

Та Божий чоловік послав до ізраїльського царя сказати: “Бережись проходити тим місцем, бо арамії сидять там у засідці.”

10

Then the king of Israel sent someone to the place of which the man of God had told him. Thus he warned him, and he was watchful there, not just once or twice.

10

Ізраїльський цар послав вивідати те місце, що вказав йому Божий чоловік. І так попереджав він його, і цар устерігся. Так не раз і не два.

11

Therefore the heart of the king of Syria was greatly troubled by this thing; and he called his servants and said to them, “Will you not show me which of us is for the king of Israel?”

11

Серце арамійського царя стривожилось цим. Скликав він своїх слуг і каже до них: “Чи не могли б ви мені сказати, хто мене зраджує ізраїльському цареві.”

12

And one of his servants said, “None, my lord, O king; but Elisha, the prophet who is in Israel, tells the king of Israel the words that you speak in your bedroom.”

12

Один із його слуг відповів: “Та ніхто ж інший, пане мій, царю, як пророк Єлисей, що в Ізраїлі! То він доносить ізраїльському цареві навіть слова, які ти промовляєш у себе в спальні.”

13

So he said, “Go and see where he is, that I may send and get him.”
And it was told him, saying, “Surely he is in Dothan.”

13

І повелів цар: “Ідіте та подивіться, де він. Пошлю за ним, щоб його взяли.” Як же донесли йому: “Ось він у Догані”,

14

Therefore he sent horses and chariots and a great army there, and they came by night and surrounded the city.

14

— то послав він туди коней, колісниці й багато військових. Прибули вони вночі й оточили місто.

15

And when the servant of the man of God arose early and went out, there was an army, surrounding the city with horses and chariots. And his servant said to him, “Alas, my master! What shall we do?”

15

Другого дня встав Божий чоловік уранці й вийшов — аж ось військові з кіньми й колісницями облягли навкруги місто. Слуга йому каже: “Горе, мій пане! Що нам оце чинити?”

16

So he answered, “Do not fear, for those who are with us are more than those who are with them.”

16

Він же сказав: “Не бійся, бо тих, що з нами, більш, ніж тих, що з ними.”

17

And Elisha prayed, and said, “Lord, I pray, open his eyes that he may see.” Then the Lord opened the eyes of the young man, and he saw. And behold, the mountain was full of horses and chariots of fire all around Elisha.

17

І почав Єлисей молитись і сказав: “Господи! Відкрий йому очі, щоб він бачив!” І відкрив Господь слузі очі, й дивиться він — гора навколо Єлисея, повна коней й вогненних колісниць.

18

So when the Syrians came down to him, Elisha prayed to the Lord, and said, “Strike this people, I pray, with blindness.” And He struck them with blindness according to the word of Elisha.

18

Як же арамії пустились проти Єлисея, він молився до Господа, промовлявши: “Побий, благаю, цих людей сліпотою!” І вдарив їх Господь сліпотою за словом Єлисея.

19

Now Elisha said to them, “This is not the way, nor is this the city. Follow me, and I will bring you to the man whom you seek.” But he led them to Samaria.

19

Тоді Єлисей сказав їм: “Це не та дорога, це не те місто. Ідіть за мною, я вас приведу до того чоловіка, що ви шукаєте.” І привів їх у Самарію.

20

So it was, when they had come to Samaria, that Elisha said, “Lord, open the eyes of these men, that they may see.” And the Lord opened their eyes, and they saw; and there they were, inside Samaria!

20

А як прийшли вони в Самарію, Єлисей сказав: “Господи! Відкрий їм очі, щоб вони бачили!” І відкрив їм Господь очі, й побачили, що були посеред Самарії.

21

Now when the king of Israel saw them, he said to Elisha, “My father, shall I kill them? Shall I kill them?”

21

Побачивши їх, ізраїльський цар спитав Єлисея: “Чи мені їх вистинати, батьку?”

22

But he answered, “You shall not kill them. Would you kill those whom you have taken captive with your sword and your bow? Set food and water before them, that they may eat and drink and go to their master.”

22

Він же відповів: “Не вбивай їх! Хочеш убити тих, яких не взяв у полон твоїм мечем і твоїм луком? Постав перед ними хліб і воду, нехай їдять і п'ють, і нехай собі йдуть до свого пана.”

23

Then he prepared a great feast for them; and after they ate and drank, he sent them away and they went to their master. So the bands of Syrian raiders came no more into the land of Israel.

23

І справив їм бучний бенкет, і як вони понаїдались і понапивались, відпустив їх, і пішли вони до свого пана. З того часу арамії не сміли більш робити наскоків на Ізраїльську землю.

24

Syria Besieges Samaria in Famine

And it happened after this that Ben-Hadad king of Syria gathered all his army, and went up and besieged Samaria.

24

Після цього Бен-Гадад, арамійський цар, зібрав усе своє військо, двигнувся та й обложив Самарію.

25

And there was a great famine in Samaria; and indeed they besieged it until a donkey’s head was sold for eighty shekels of silver, and one-fourth of a [a]kab of dove droppings for five shekels of silver.

25

Настав великий голод у Самарії. Облога була така тяжка, що осляча голова коштувала 80 срібних шеклів, а чвертка каву дикої цибулі — 5 срібних шеклів.

26

Then, as the king of Israel was passing by on the wall, a woman cried out to him, saying, “Help, my lord, O king!”

26

І як ізраїльський цар проходив раз по мурі, заголосила до нього якась жінка: “Поможи, пане мій, царю!”

27

And he said, “If the Lord does not help you, where can I find help for you? From the threshing floor or from the winepress?”

27

Він відповів: “Коли тобі не допоможе Господь, то звідки я тобі поможу? З току чи чавила?”

28

Then the king said to her, “What is troubling you?”
And she answered, “This woman said to me, ‘Give your son, that we may eat him today, and we will eat my son tomorrow.’

28

Потім спитав її цар: “Що тобі?” А та: “Оця жінка мені сказала: Дай твого сина, ми його з'їмо сьогодні, а завтра з'їмо мого сина.

29

So we boiled my son, and ate him. And I said to her on the next day, ‘Give your son, that we may eat him’; but she has hidden her son.”

29

От ми й зварили мого сина, і з'їли; а як на другий день я їй сказала: — давай сюди твого сина, ми з'їмо його, — то вона сховала свого сина.”

30

Now it happened, when the king heard the words of the woman, that he tore his clothes; and as he passed by on the wall, the people looked, and there underneath he had sackcloth on his body.

30

Як же почув цар слова жінки, роздер на собі одежу; він же ходив по мурі, і народ бачив, що під сподом на його тілі було вереття.

31

Then he said, “God do so to me and more also, if the head of Elisha the son of Shaphat remains on him today!”

31

І сказав він: “Нехай Бог зробить мені сяк і так, та ще й причинить, коли голова Єлисея, сина Сафата, зостанеться сьогодні на плечах у нього.”

32

But Elisha was sitting in his house, and the elders were sitting with him. And the king sent a man ahead of him, but before the messenger came to him, he said to the elders, “Do you see how this son of a murderer has sent someone to take away my head? Look, when the messenger comes, shut the door, and hold him fast at the door. Is not the sound of his master’s feet behind him?”

32

Тим часом, як Єлисей сидів у своїй хаті, й старші сиділи в нього, послав цар поперед себе чоловіка. Та перш, ніж посланець увійшов до Єлисея, цей сказав старшим: “Гляньте, той син душогубця послав до мене чоловіка, щоб стяти мені голову. Глядіть же, як тільки посланець надійде, зачиніть двері й відіпхніть його дверима! Чи ж ви не чуєте за ним кроків його пана?”

33

And while he was still talking with them, there was the messenger, coming down to him; and then the king said, “Surely this calamity is from the Lord; why should I wait for the Lord any longer?”

33

Ще він говорив до них, а вже прибув цар до нього й каже: “Бачиш яке лихо від Господа! Чого ж мені ще звірятись на Господа?”

Parallel

New King James Version

Переклад Хоменка

2 Kings 6

2 Царів 6