Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New King James Version
Переклад Турконяка
І промовив Елісей: Послухай Господнє слово! Так говорить Господь: У цій годині завтра, мірка пшеничного борошна буде за сикль і дві мірки ячменю за сикль у брамах Самарії!
So an officer on whose hand the king leaned answered the man of God and said, “Look, if the Lord would make windows in heaven, could this thing be?”
And he said, “In fact, you shall see it with your eyes, but you shall not eat of it.”
And he said, “In fact, you shall see it with your eyes, but you shall not eat of it.”
І відповів тристат [1] , на руку якого цар опирався, і сказав Елісеєві: Ось, хіба поробить Господь отвори в небі, щоби збулося це слово? А Елісей сказав: Ось ти побачиш на свої очі, та з того не їстимеш!
The Syrians Flee
Now there were four leprous men at the entrance of the gate; and they said to one another, “Why are we sitting here until we die?
Now there were four leprous men at the entrance of the gate; and they said to one another, “Why are we sitting here until we die?
А біля брами міста були три прокажені чоловіки, і кожний сказав до свого ближнього: Чого ми тут сидимо, доки не помремо?
If we say, ‘We will enter the city,’ the famine is in the city, and we shall die there. And if we sit here, we die also. Now therefore, come, let us surrender to the army of the Syrians. If they keep us alive, we shall live; and if they kill us, we shall only die.”
Якщо скажемо: Увійдемо в місто, то в місті голод, і там помремо. Якщо тут сидітимемо, то також помремо. Тож тепер ходімо і попадемо до сирійського табору, може залишать нас живими, і житимемо. А якщо вб’ють нас, то помремо.
And they rose at twilight to go to the camp of the Syrians; and when they had come to the outskirts of the Syrian camp, to their surprise no one was there.
І вони встали в темряві, щоб іти до сирійського табору, і прийшли до частини сирійського табору, і ось немає там жодного чоловіка.
For the Lord had caused the army of the Syrians to hear the noise of chariots and the noise of horses — the noise of a great army; so they said to one another, “Look, the king of Israel has hired against us the kings of the Hittites and the kings of the Egyptians to attack us!”
Господь дав чути в сирійському таборі шум колісниць, іржання коней і голос великого війська. І промовив кожний до свого брата: Тепер цар Ізраїля найняв проти нас царів хетів і царів Єгипту, щоби виступили проти нас!
Therefore they arose and fled at twilight, and left the camp intact — their tents, their horses, and their donkeys — and they fled for their lives.
І вони піднялися, і в темряві втекли, і залишили свої намети, своїх коней і своїх ослів так, як є в таборі, а втекли задля своєї душі.
And when these lepers came to the outskirts of the camp, they went into one tent and ate and drank, and carried from it silver and gold and clothing, and went and hid them; then they came back and entered another tent, and carried some from there also, and went and hid it.
І ввійшли ці прокажені аж до частини табору, і ввійшли в один намет, попоїли, попили і взяли звідти срібло, золото та одяг, і пішли. Повернулися і ввійшли в інший намет, взяли звідти, пішли і заховали.
І сказав кожний своєму ближньому: Не так ми чинимо! Цей день є днем радісної звістки, а ми мовчимо! Якщо чекатимемо аж до світання, то знайдемо беззаконня! Тепер же ходімо, увійдемо і сповістимо в домі царя.
So they went and called to the gatekeepers of the city, and told them, saying, “We went to the Syrian camp, and surprisingly no one was there, not a human sound — only horses and donkeys tied, and the tents intact.”
І вони прийшли, закричали з брами міста і сповістили їм, гукаючи: Ми ввійшли в сирійський табір, і ось там немає чоловіка і людського голосу, хіба що тільки прив’язаний кінь, осел і їхні намети, так, як є.
And the gatekeepers called out, and they told it to the king’s household inside.
А воротарі закричали і сповістили всередину до дому царя.
So the king arose in the night and said to his servants, “Let me now tell you what the Syrians have done to us. They know that we are hungry; therefore they have gone out of the camp to [c]hide themselves in the field, saying, ‘When they come out of the city, we shall catch them alive, and get into the city.’ ”
І цар встав уночі, і сказав своїм слугам: Я сповіщу вам, що нам учинила Сирія! Вони взнали, що ми голодуємо, вийшли з табору і заховалися в полі, кажучи: Вийдуть з міста, і ми захопимо їх живими та ввійдемо в місто!
And one of his servants answered and said, “Please, let several men take five of the remaining horses which are left in the city. Look, they may either become like all the multitude of Israel that are left in it; or indeed, I say, they may become like all the multitude of Israel left from those who are consumed; so let us send them and see.”
І відповів один із його слуг, і сказав: Хай візьмуть п’ять оставлених коней, які тут залишились, ось вони є на всю безліч Ізраїля, яка залишилася, тож пошлемо туди і поглянемо.
Therefore they took two chariots with horses; and the king sent them in the direction of the Syrian army, saying, “Go and see.”
І взяли двох вершників на конях, і цар Ізраїля послав їх за царем Сирії, кажучи: Ідіть і роздивіться!
And they went after them to the Jordan; and indeed all the road was full of garments and weapons which the Syrians had thrown away in their haste. So the messengers returned and told the king.
І ті пішли за ними аж до Йордану, і ось уся дорога повна одягу і зброї, які Сирія покинула, коли вона перелякалася. І повернулися посланці, і сповістили цареві.
Then the people went out and plundered the tents of the Syrians. So a seah of fine flour was sold for a shekel, and two seahs of barley for a shekel, according to the word of the Lord.
І вийшов народ, і пограбували сирійський табір, і була мірка пшеничного борошна за сикль і дві мірки ячменю за сикль, — за Господнім словом.
Now the king had appointed the officer on whose hand he leaned to have charge of the gate. But the people trampled him in the gate, and he died, just as the man of God had said, who spoke when the king came down to him.
І цар виставив біля брами тристата, на руку якого цар опирався, та народ потоптав його в брамі, і він помер, як і сказав Божий чоловік, котрий сказав це, коли посланець зайшов до нього.
So it happened just as the man of God had spoken to the king, saying, “Two seahs of barley for a shekel, and a seah of fine flour for a shekel, shall be sold tomorrow about this time in the gate of Samaria.”
І сталося так, як сказав Елісей, звертаючись до царя: Дві мірки ячменю за сикль і мірка пшеничного борошна буде за сикль, — так буде в цій годині завтра в брамі Самарії!
Then that officer had answered the man of God, and said, “Now look, if the Lord would make windows in heaven, could such a thing be?”
And he had said, “In fact, you shall see it with your eyes, but you shall not eat of it.”
And he had said, “In fact, you shall see it with your eyes, but you shall not eat of it.”
Та тристат тоді відповів Елісеєві, і сказав: Хіба ось Господь відкриє отвори в небі, щоби збулося це слово! А Елісей сказав: Ось побачиш це на свої очі, та з того не їстимеш!