New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

Nehemiah Sent to Judah

And it came to pass in the month of Nisan, in the twentieth year of King [a]Artaxerxes, when wine was before him, that I took the wine and gave it to the king. Now I had never been sad in his presence before.

1

В місяцї Нисанї, на двайцятім року царя Артаксеркса, стояло перед ним вино. І я взяв вино та подав цареві, і, здавалось, не був я смутний перед ним.

2

Therefore the king said to me, “Why is your face sad, since you are not sick? This is nothing but sorrow of heart.”
So I became [b]dreadfully afraid,

2

Але царь промовив до мене: Чого ти сумний на виду; ти не слабий, сього не видко, а певно смуток на серцї? Я злякався вельми,

3

and said to the king, “May the king live forever! Why should my face not be sad, when the city, the place of my fathers’ tombs, lies waste, and its gates are burned with fire?”

3

І сказав цареві: Нехай живе царь по вік! Як же не має бути смутним лице моє, коли город, місце гробовищ батьків моїх, стоїть опустошене, й ворота його попалені огнем!

4

Then the king said to me, “What do you request?”
So I prayed to the God of heaven.

4

І сказав царь до мене: Чого ж ти бажаєш? Я помолився Богові небесному,

5

And I said to the king, “If it pleases the king, and if your servant has found favor in your sight, I ask that you send me to Judah, to the city of my fathers’ tombs, that I may rebuild it.”

5

І сказав цареві: Коли царська ласка, й коли слуга твій запобіг ласки перед лицем твоїм, то пошли мене в Юдею, в місто, де гробовища батьків моїх, щоб я одбудував його.

6

Then the king said to me (the queen also sitting beside him), “How long will your journey be? And when will you return?” So it pleased the king to send me; and I set him a time.

6

І сказав менї царь і цариця, що седїла коло його: Як довго протягнеться твоя вандрівка, й коли вернешся? І сподобалось цареві послати мене; й я означив час.

7

Furthermore I said to the king, “If it pleases the king, let letters be given to me for the governors of the region beyond [c]the River, that they must permit me to pass through till I come to Judah,

7

І сказав я цареві: Коли царська ласка, то дав би менї листи до зарічних начальників краєвих, щоб давали менї пропуст, доки я не дійду до Юдеї,

8

and a letter to Asaph the keeper of the king’s forest, that he must give me timber to make beams for the gates of the [d]citadel which pertains to the [e]temple, for the city wall, and for the house that I will occupy.” And the king granted them to me according to the good hand of my God upon me.

8

Та й лист до Асафа, доглядника лїсів царських, щоб дав менї деревнї на ворота в твердинї, що при домі Божому, й на міські мури, та на дім, в котрому б менї жити. І дав менї царь, бо добродїйна рука Бога мого була надо мною.

9

Then I went to the governors in the region beyond the River, and gave them the king’s letters. Now the king had sent captains of the army and horsemen with me.

9

І прийшов я до зарічних начальників краєвих і віддав їм письма царські. А царь послав був зо мною військових начальників із верховцями.

10

When Sanballat the Horonite and Tobiah the Ammonite [f]official heard of it, they were deeply disturbed that a man had come to seek the well-being of the children of Israel.

10

Коли перечув про се Санаваллат, Хороніт і Товія, слуга Амманицький, то їм стало дуже досадно, що прийшов чоловік піклуватись про добро синів Ізрайлевих.

11

Nehemiah Views the Wall of Jerusalem

So I came to Jerusalem and was there three days.

11

І прийшов я в Ерусалим. І пробув там три днї,

12

Then I arose in the night, I and a few men with me; I told no one what my God had put in my heart to do at Jerusalem; nor was there any animal with me, except the one on which I rode.

12

І встав я вночі, і кілька чоловік зо мною, і нїкому не сказав, що поклав Бог мій менї на серце зробити для Ерусалиму; животини ж не було при менї нїякої, окрім тієї, що на їй я їхав.

13

And I went out by night through the Valley Gate to the Serpent Well and the [g]Refuse Gate, and [h]viewed the walls of Jerusalem which were broken down and its gates which were burned with fire.

13

І проїхав я вночі через Долинні ворота перед Драконовою криницею до воріт Гнояних, і оглядїв я розвалені мури Ерусалиму й його ворота, спалені огнем.

14

Then I went on to the Fountain Gate and to the King’s Pool, but there was no room for the animal under me to pass.

14

І приїхав я до воріт Криничаних і до царського водопроводу, але там не було місця, щоб пройти животинї, що була підо мною,

15

So I went up in the night by the valley,[i] and [j]viewed the wall; then I turned back and entered by the Valley Gate, and so returned.

15

І я поїхав назад через потік вночі й оглядав мур, і, проїхавши знов через Долинні ворота, вернувся.

16

And the officials did not know where I had gone or what I had done; I had not yet told the Jews, the priests, the nobles, the officials, or the others who did the work.

16

І не знали начальники, куди я ходив, та що я роблю: нї Юдеям, нї сьвященникам, нї суддям, нї старшинам, нї иншим робітникам я до того часу нїчого не казав.

17

Then I said to them, “You see the distress that we are in, how Jerusalem lies [k]waste, and its gates are burned with fire. Come and let us build the wall of Jerusalem, that we may no longer be a reproach.”

17

Опісля же сказав я їм: Ви бачите нужду, в якій ми знаходимось: Ерусалим спустошений, й ворота його спалені огнем; ходїм, побудуймо мури Ерусалимські й не будьмо довше в пониженнї.

18

And I told them of the hand of my God which had been good upon me, and also of the king’s words that he had spoken to me.
So they said, “Let us rise up and build.” Then they set[l] their hands to this good work.

18

І я оповідав їм про добродїйну для мене руку Бога мого, а так само й слова царя, що він говорив менї. І сказали вони: будемо будувати, — і скріпили руки свої на добре дїло.

19

But when Sanballat the Horonite, Tobiah the Ammonite official, and Geshem the Arab heard of it, they laughed at us and despised us, and said, “What is this thing that you are doing? Will you rebel against the king?”

19

Почувши про се, Санаваллат, Хороніт та Товія, слуга Амманицький, та Гешем, Араб, сьміялись із нас і говорили з погордою: Що се за дїло, що ви робите? Чи не задумуєте ви часом збунтуватись проти царя?

20

So I answered them, and said to them, “The God of heaven Himself will prosper us; therefore we His servants will arise and build, but you have no heritage or right or memorial in Jerusalem.”

20

Я дав їм одповідь і сказав їм: Бог небесний, Він нам допоможе, а ми, слуги його, розпочнемо будувати; вам же нема частки, нї права нї згадки про вас у Ерусалимі.

Parallel

New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

Nehemiah 2

Неемії 2