New King James Version

Переклад Огієнка

Nehemiah Sent to Judah

And it came to pass in the month of Nisan, in the twentieth year of King [a]Artaxerxes, when wine was before him, that I took the wine and gave it to the king. Now I had never been sad in his presence before.

1

І сталося в місяці ніса́ні, двадцятого року царя Артаксе́ркса, було раз вино перед ним. І взяв я те вино й дав цареві. І я, здавалося, не був сумни́й перед ним.

2

Therefore the king said to me, “Why is your face sad, since you are not sick? This is nothing but sorrow of heart.”
So I became [b]dreadfully afraid,

2

Та сказав мені цар: „Чому́ обличчя твоє сумне́, — чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця“. І я ве́льми сильно злякався!

3

and said to the king, “May the king live forever! Why should my face not be sad, when the city, the place of my fathers’ tombs, lies waste, and its gates are burned with fire?”

3

І сказав я до царя: „Нехай цар живе навіки! Чому́ не буде сумне́ обличчя моє, коли місто дому гробі́в батьків моїх поруйноване, а брами його попа́лені огнем!“

4

Then the king said to me, “What do you request?”
So I prayed to the God of heaven.

4

І сказав мені цар: „Чого ж ти просиш?“ І я помолився до Небесного Бога,

5

And I said to the king, “If it pleases the king, and if your servant has found favor in your sight, I ask that you send me to Judah, to the city of my fathers’ tombs, that I may rebuild it.”

5

і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподо́баний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробі́в батьків моїх, — і я відбуду́ю його“!

6

Then the king said to me (the queen also sitting beside him), “How long will your journey be? And when will you return?” So it pleased the king to send me; and I set him a time.

6

І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньо́му): „Скільки ча́су буде дорога твоя, і коли ти пове́рнешся?“ І сподо́балось це цареві, і він послав мене, а я призна́чив йому час.

7

Furthermore I said to the king, “If it pleases the king, let letters be given to me for the governors of the region beyond [c]the River, that they must permit me to pass through till I come to Judah,

7

І сказав я цареві: „Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи́ до намісників Зарі́ччя, щоб прова́дили мене, аж поки не прийду́ до Юдеї,

8

and a letter to Asaph the keeper of the king’s forest, that he must give me timber to make beams for the gates of the [d]citadel which pertains to the [e]temple, for the city wall, and for the house that I will occupy.” And the king granted them to me according to the good hand of my God upon me.

8

і листа до Асафа, дозо́рця царевого лісу, щоб дав мені де́рева на бру́сся для замко́вих брам, що належать до Божого дому, і для місько́го муру, і для дому, що до нього ввійду́“. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною.

9

Then I went to the governors in the region beyond the River, and gave them the king’s letters. Now the king had sent captains of the army and horsemen with me.

9

І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи́. А цар послав зо мною зверхників ві́йська та верхівці́в.

10

When Sanballat the Horonite and Tobiah the Ammonite [f]official heard of it, they were deeply disturbed that a man had come to seek the well-being of the children of Israel.

10

І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммоні́тянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопота́тися про добро для Ізраїлевих синів.

11

Nehemiah Views the Wall of Jerusalem

So I came to Jerusalem and was there three days.

11

І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні.

12

Then I arose in the night, I and a few men with me; I told no one what my God had put in my heart to do at Jerusalem; nor was there any animal with me, except the one on which I rode.

12

І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я ніко́му, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив.

13

And I went out by night through the Valley Gate to the Serpent Well and the [g]Refuse Gate, and [h]viewed the walls of Jerusalem which were broken down and its gates which were burned with fire.

13

І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела́ Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно огля́нув мури Єрусалиму, що були́ поруйно́вані,а брами його були попа́лені огнем.

14

Then I went on to the Fountain Gate and to the King’s Pool, but there was no room for the animal under me to pass.

14

І перейшов я до Джерельної брами та до царсько́го ставу, та там не було місця для перехо́ду худоби, що була́ підо мною.

15

So I went up in the night by the valley,[i] and [j]viewed the wall; then I turned back and entered by the Valley Gate, and so returned.

15

І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся.

16

And the officials did not know where I had gone or what I had done; I had not yet told the Jews, the priests, the nobles, the officials, or the others who did the work.

16

А заступники не знали, куди я пішов та що́ я роблю́, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічо́го не розповіда́в.

17

Then I said to them, “You see the distress that we are in, how Jerusalem lies [k]waste, and its gates are burned with fire. Come and let us build the wall of Jerusalem, that we may no longer be a reproach.”

17

I сказав я до них: „Ви бачите біду́, що ми в ній, що Єрусалим зруйно́ваний, а бра́ми його попа́лені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не бу́демо ми га́ньбою!“

18

And I told them of the hand of my God which had been good upon me, and also of the king’s words that he had spoken to me.
So they said, “Let us rise up and build.” Then they set[l] their hands to this good work.

18

І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: „Станемо й збудуємо!“ І зміцнили вони руки свої на добре ді́ло.

19

But when Sanballat the Horonite, Tobiah the Ammonite official, and Geshem the Arab heard of it, they laughed at us and despised us, and said, “What is this thing that you are doing? Will you rebel against the king?”

19

І почув це хоронянин Санваллат та аммоні́тянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і пого́рджували нами й говорили: „Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь?“

20

So I answered them, and said to them, “The God of heaven Himself will prosper us; therefore we His servants will arise and build, but you have no heritage or right or memorial in Jerusalem.”

20

А я їм відповів і сказав до них: „Небесний Бог — Він дасть нам у́спіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі!“

Parallel

New King James Version

Переклад Огієнка

Nehemiah 2

Неемії 2