New King James Version

Переклад Хоменка

The People Confess Their Sins

Now on the twenty-fourth day of this month the children of Israel were assembled with fasting, in sackcloth, and with [a]dust on their heads.

1

Двадцять четвертого дня того ж місяця сини Ізраїля зібрались і постили в волосяницях із порохом на голові.

2

Then those of Israelite lineage separated themselves from all foreigners; and they stood and confessed their sins and the iniquities of their fathers.

2

Потомки Ізраїля відділились від усіх чужинців і встали та сповідалися з своїх гріхів і з беззаконь батьків своїх.

3

And they stood up in their place and read from the Book of the Law of the Lord their God for one-fourth of the day; and for another fourth they confessed and worshiped the Lord their God.

3

Потім, стоявши на своєму місці, четвертину дня читали книгу закону Господа, Бога свого, а четвертину сповідались і поклонялись Господеві, Богові своєму.

4

Then Jeshua, Bani, Kadmiel, Shebaniah, Bunni, Sherebiah, Bani, and Chenani stood on the [b]stairs of the Levites and cried out with a loud voice to the Lord their God.

4

На помості ж левітів стали Ісус, Бані, Кадмієл, Шеванія, Бунні, Шеревія, Бані та Хенані й гучним голосом закликали до Господа, Бога свого.

5

And the Levites, Jeshua, Kadmiel, Bani, Hashabniah, Sherebiah, Hodijah, Shebaniah, and Pethahiah, said:
“Stand up and bless the Lord your God
Forever and ever!
“Blessed be Your glorious name,
Which is exalted above all blessing and praise!

5

Тоді левіти Ісус, Кадмієл, Бані, Хашавнія, Шеревія, Годія, Шеванія і Петахія сказали: «Встаньте, благословіте Господа, Бога вашого, від віку й довіку.» І благословили ім'я твоє славне, що вище понад усяке благословення та хвалу:

6

You alone are the Lord;
You have made heaven,
The heaven of heavens, with all their host,
The earth and everything on it,
The seas and all that is in them,
And You preserve them all.
The host of heaven worships You.

6

«Ти, Господи, єдиний! Ти сотворив небо, небеса небес і все їхнє впорядження; землю й усе, що є на ній; моря й усе, що є в них. Ти живиш усе, й небесна рать перед тобою припадає.

7

“You are the Lord God,
Who chose Abram,
And brought him out of Ur of the Chaldeans,
And gave him the name Abraham;

7

Ти єси той Господь Бог, що вибрав Аврама й вивів його з Уру халдейського й дав йому ім'я Авраама.

8

You found his heart faithful before You,
And made a covenant with him
To give the land of the Canaanites,
The Hittites, the Amorites,
The Perizzites, the Jebusites,
And the Girgashites —
To give it to his descendants.
You have performed Your words,
For You are righteous.

8

Ти знайшов його серце вірним тобі, й уклав з ним договір, що даси його потомству землю ханаанян, хеттитів, аморіїв, перізіїв, євусіїв, гіргашіїв, і ти додержав твоє слово, бо ти справедливий.

9

“You saw the affliction of our fathers in Egypt,
And heard their cry by the Red Sea.

9

Ти узрів злидні батьків наших у Єгипті й почув їхній зойк над Червоним морем,

10

You showed signs and wonders against Pharaoh,
Against all his servants,
And against all the people of his land.
For You knew that they acted [c]proudly against them.
So You made a name for Yourself, as it is this day.

10

і виявив знаки й чудеса над фараоном, над усіма його слугами й над усім народом його краю, бо ти знав як згірдливо вони обходилися з ними, і вчинив єси собі ім'я, що по цей день існує.

11

And You divided the sea before them,
So that they went through the midst of the sea on the dry land;
And their persecutors You threw into the deep,
As a stone into the mighty waters.

11

Ти розділив перед ними море, і вони пройшли серединою моря по сухій землі, а тих, що за ними гнались, ти вкинув у глибінь, неначе камінь у буйні води.

12

Moreover You led them by day with a cloudy pillar,
And by night with a pillar of fire,
To give them light on the road
Which they should travel.

12

Ти хмарним стовпом вів їх удень, а вночі стовпом вогненним, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали вони йти.

13

“You came down also on Mount Sinai,
And spoke with them from heaven,
And gave them just ordinances and true laws,
Good statutes and commandments.

13

Ти зійшов на Синай-гору й говорив з ними з неба, дав їм суди справедливі, закони певні, постанови й заповіді добрі.

14

You made known to them Your holy Sabbath,
And commanded them precepts, statutes and laws,
By the hand of Moses Your servant.

14

Ти об'явив їм твою святу суботу й дав їм заповіді, постанови й закон через слугу твого Мойсея.

15

You gave them bread from heaven for their hunger,
And brought them water out of the rock for their thirst,
And told them to go in to possess the land
Which You had [d]sworn to give them.

15

І хліб із неба дав їм, заради їхнього голоду, і воду із скелі добув їм, ради їхньої спраги, і сказав їм, щоб ішли й зайняли землю, яку поклявсь єси їм дати.

16

“But they and our fathers acted [e]proudly,
Hardened[f] their necks,
And did not heed Your commandments.

16

Але вони й батьки наші були зухвалі, твердого карку, і вони не слухали твоїх заповідей;

17

They refused to obey,
And they were not mindful of Your wonders
That You did among them.
But they hardened their necks,
And [g]in their rebellion
They appointed a leader
To return to their bondage.
But You are God,
Ready to pardon,
Gracious and merciful,
Slow to anger,
Abundant in kindness,
And did not forsake them.

17

не хотіли слухати й не згадали про чудеса твої, які ти чинив з ними, були тугошиї й настановили провідника, щоб повернутись у свою неволю в Єгипет. Але ти — Бог скорий прощати, добрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, — ти їх не покинув.

18

“Even when they made a molded calf for themselves,
And said, ‘This is your god
That brought you up out of Egypt,’
And worked great provocations,

18

Навіть коли вони зробили собі вилите теля й сказали: Це твій Бог, що вивів тебе з Єгипту, і завдали великої зневаги, —

19

Yet in Your manifold mercies
You did not forsake them in the wilderness.
The pillar of the cloud did not depart from them by day,
To lead them on the road;
Nor the pillar of fire by night,
To show them light,
And the way they should go.

19

ти в великому твоєму милосерді не покинув їх у пустині; і хмарний стовп не відступив від них удень, щоб вести їх дорогою, ані вогненний стовп уночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали вони йти.

20

You also gave Your good Spirit to instruct them,
And did not withhold Your manna from their mouth,
And gave them water for their thirst.

20

Ти дав їм дух твій добрий, щоб врозумив їх, і манни твоєї не відняв від уст їхніх та й воду дав їм у їхній спразі.

21

Forty years You sustained them in the wilderness;
They lacked nothing;
Their clothes did not wear out
And their feet did not swell.

21

Сорок років харчував ти їх у пустині; нічого їм не бракувало, одежа їхня не зношувалась, ноги їхні не пухли.

22

“Moreover You gave them kingdoms and nations,
And divided them into [h]districts.
So they took possession of the land of Sihon,
[i]The land of the king of Heshbon,
And the land of Og king of Bashan.

22

Ти й дав їм царства й народи, і наділив їх ними, і вони забрали землю Сихона, хешбоньского царя, і землю Ога, царя башанського.

23

You also multiplied their children as the stars of heaven,
And brought them into the land
Which You had told their fathers
To go in and possess.

23

Синів їхніх ти розмножив, як зорі на небі, й увів їх у землю, про яку ти говорив батькам їхнім, що вони ввійдуть, щоб її посісти.

24

So the [j]people went in
And possessed the land;
You subdued before them the inhabitants of the land,
The Canaanites,
And gave them into their hands,
With their kings
And the people of the land,
That they might do with them as they wished.

24

І ввійшли сини, і посіли землю. Ти підбив під них мешканців краю, ханаанян, видав їх їм у руки, царів їхніх і народи краю, щоб вони робили з ними за своєю волею.

25

And they took strong cities and a rich land,
And possessed houses full of all goods,
Cisterns already dug, vineyards, olive groves,
And [k]fruit trees in abundance.
So they ate and were filled and grew fat,
And delighted themselves in Your great goodness.

25

І зайняли вони укріплені міста й родючу землю, і забрали доми, повні всякого добра, висічені криниці, виноградники, сади оливкові й силу дерев плодових. Отож їли вони, насичувались, товстішали, і розкошували з твоєї великої доброти.

26

“Nevertheless they were disobedient
And rebelled against You,
Cast Your law behind their backs
And killed Your prophets, who [l]testified against them
To turn them to Yourself;
And they worked great provocations.

26

Та все ж таки були вони неслухняні й бунтувались проти тебе; відкинули закон твій від себе; пророків твоїх, що умовляли їх навернутись до тебе, вбили вони, і допускалися великої зневаги.

27

Therefore You delivered them into the hand of their enemies,
Who oppressed them;
And in the time of their trouble,
When they cried to You,
You heard from heaven;
And according to Your abundant mercies
You gave them deliverers who saved them
From the hand of their enemies.

27

Тому ти видав їх у руки ворогів їхніх, що їх гнобили; коли ж у лиху годину вони закликали до тебе, ти їх вислуховував з неба і, з великого твого милосердя, посилав їм визволителів, що визволяли їх із рук ворогів їхніх.

28

“But after they had rest,
They again did evil before You.
Therefore You left them in the hand of their enemies,
So that they had dominion over them;
Yet when they returned and cried out to You,
You heard from heaven;
And many times You delivered them according to Your mercies,

28

А коли мали вони спокій, то знову чинили зло перед тобою, і ти видавав їх у руки ворогів їхніх, то ці й панували над ними. Тоді вони знову закликали до тебе, й ти вислуховував їх з неба і, з великого милосердя, рятував їх багато разів.

29

And [m]testified against them,
That You might bring them back to Your law.
Yet they acted [n]proudly,
And did not heed Your commandments,
But sinned against Your judgments,
‘Which if a man does, he shall live by them.’
And they shrugged their shoulders,
[o]Stiffened their necks,
And would not hear.

29

Ти пригадував їм, щоб навернути їх до закону твого, але вони були зухвалі й не слухали заповідей твоїх, і грішили проти твоїх постанов, які дають життя тому, хто їх виконує. Вони бунтуючись, обернулися спиною, стали тугошиїми й не слухали.

30

Yet for many years You had patience with them,
And [p]testified against them by Your Spirit in Your prophets.
Yet they would not listen;
Therefore You gave them into the hand of the peoples of the lands.

30

Багато років ти був з ними терпеливим і впоминав їх духом твоїм через твоїх пророків, та вони не слухали; тоді ти видав їх у руки народів чужоземних,

31

Nevertheless in Your great mercy
You did not utterly consume them nor forsake them;
For You are God, gracious and merciful.

31

але в великому твоєму милосерді не винищив їх цілком і не покинув їх, бо ти — Бог добрий і милостивий.

32

“Now therefore, our God,
The great, the mighty, and awesome God,
Who keeps covenant and mercy:
Do not let all the [q]trouble seem small before You
That has come upon us,
Our kings and our princes,
Our priests and our prophets,
Our fathers and on all Your people,
From the days of the kings of Assyria until this day.

32

Тож і тепер, Боже наш, Боже великий, могутній і страшний, ти, що додержуєш союз і милость! Не маловаж усіма тими стражданнями, що спіткали нас, царів наших, князів наших, священиків наших, пророків наших, батьків наших і ввесь народ твій, від часів асирійських царів і по цей день.

33

However You are just in all that has befallen us;
For You have dealt faithfully,
But we have done wickedly.

33

Ти справедливий у всьому, що над нами сталося, бо ти чинив по правді, а ми чинили зло.

34

Neither our kings nor our princes,
Our priests nor our fathers,
Have kept Your law,
Nor heeded Your commandments and Your testimonies,
With which You testified against them.

34

Царі наші, князі наші, священики наші й батьки наші закону твого не додержувались і на заповіді твої та на упімнення твої, якими ти впоминав їх, не вважали.

35

For they have not served You in their kingdom,
Or in the many good things that You gave them,
Or in the large and rich land which You set before them;
Nor did they turn from their wicked works.

35

В державі своїй, у великім добрі твоїм, що ти їм дав, у землі просторій та родючій, що нею наділив сси їх, вони тобі не служили, ані й від лихих своїх учинків не відвернулись.

36

“Here we are, servants today!
And the land that You gave to our fathers,
To eat its fruit and its bounty,
Here we are, servants in it!

36

І от ми раби тепер; і на тій землі, що ти дав був батькам нашим, щоб живитись її плодами та її благами, — ось із нас наймити!

37

And it yields much increase to the kings
You have set over us,
Because of our sins;
Also they have dominion over our bodies and our cattle
At their pleasure;
And we are in great distress.

37

Врожай свій вона множить для царів, що ти настановив над нами за гріхи наші; вони панують над нашими тілами й над нашим товаром за своєю волею, а ми у великій нужді.»

Parallel

New King James Version

Переклад Хоменка

Nehemiah 9

Неемії 9