New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

Satan Attacks Job’s Health

Again there was a day when the sons of God came to present themselves before the Lord, and Satan came also among them to present himself before the Lord.

1

Сталося ж одного дня, що сини Божі прийшли стати перед Господом; та прийшов і Сатана між ними стати перед Господом.

2

And the Lord said to Satan, “From where do you come?”
Satan answered the Lord and said, “From going to and fro on the earth, and from walking back and forth on it.”

2

І спитав Господь Сатану: Звідкіля прийшов єси? Відказав Сатана Господеві й говорить: Я ходив по землї й обійшов її навкруги.

3

Then the Lord said to Satan, “Have you considered My servant Job, that there is none like him on the earth, a blameless and upright man, one who fears God and shuns evil? And still he holds fast to his integrity, although you incited Me against him, to [a]destroy him without cause.”

3

І рече Господь Сатанї: А звернув ти ввагу на раба мого Йова? Другого бо такого нема на землї, такого щирого, справедливого, богобоязливого та щоб так цурався лихого.

4

So Satan answered the Lord and said, “Skin for skin! Yes, all that a man has he will give for his life.

4

І відказав Сатана й промовив: Шкуру за шкуру, а за свою душу оддасть чоловік усе, що має.

5

But stretch out Your hand now, and touch his bone and his flesh, and he will surely [b]curse You to Your face!”

5

Просьтягни тільки руку твою й торкнись костей його й тїла його, — чи благословити ме він тебе?

6

And the Lord said to Satan, “Behold, he is in your hand, but spare his life.”

6

І рече Господь Сатанї: Ну, він у руцї твоїй тільки душу (життє) його пощади.

7

So Satan went out from the presence of the Lord, and struck Job with painful boils from the sole of his foot to the crown of his head.

7

І пійшов Сатана зперед Господа, та вдарив Йова лютою проказою від підошов аж до тїмя.

8

And he took for himself a potsherd with which to scrape himself while he sat in the midst of the ashes.

8

І взяв він черепок, щоб ним скребтись, та й сїв на попелищі (далеко від господи).

9

Then his wife said to him, “Do you still hold fast to your integrity? [c]Curse God and die!”

9

І промовила до його жона його: Чи ти ще держати мешся твердо в твоїй праведностї? Занехай Бога й умри.

10

But he said to her, “You speak as one of the foolish women speaks. Shall we indeed accept good from God, and shall we not accept adversity?” In all this Job did not sin with his lips.

10

Він же промовив до неї: Ти плещеш таке, як яка безумна. Приймали ми добре од Господа, а лихого б то й не приймати? У всьому тому не провинив Йов устами своїми.

11

Job’s Three Friends

Now when Job’s three friends heard of all this adversity that had come upon him, each one came from his own place — Eliphaz the Temanite, Bildad the Shuhite, and Zophar the Naamathite. For they had made an appointment together to come and mourn with him, and to comfort him.

11

Перечувши три приятелї Йовові про все те нещастє, яке на його впало, пійшли, кожен із свого місця: Елифаз Теманський, Билдад Савхеаський й Зофар Наамський, й зійшлись, щоб пійти разом посумувати з ним і розважити його.

12

And when they raised their eyes from afar, and did not recognize him, they lifted their voices and wept; and each one tore his robe and sprinkled dust on his head toward heaven.

12

Споглянувши на його віддалеки, не познали його та й заплакали в голос; і роздер кожен одежу на собі, та й почали кидати порох проти неба понад головами своїми.

13

So they sat down with him on the ground seven days and seven nights, and no one spoke a word to him, for they saw that his grief was very great.

13

І седїли вони такенькі біля його на землї сїм день і сїм ночей, й нї один не говорив до його й слова, бачили бо, що біль його був надто великий.

Parallel

New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

Job 2

Йова 2