New King James Version

Переклад Турконяка

Satan Attacks Job’s Health

Again there was a day when the sons of God came to present themselves before the Lord, and Satan came also among them to present himself before the Lord.

1

Було ж подібно до того дня, і ангели Божі прийшли, щоб постати перед Господом, а серед них прийшов і диявол.

2

And the Lord said to Satan, “From where do you come?”
Satan answered the Lord and said, “From going to and fro on the earth, and from walking back and forth on it.”

2

І Господь запитав диявола: Звідки ти йдеш? Тоді сказав диявол перед Господом: Я прийшов, пройшовши піднебесну і обійшовши всесвіт.

3

Then the Lord said to Satan, “Have you considered My servant Job, that there is none like him on the earth, a blameless and upright man, one who fears God and shuns evil? And still he holds fast to his integrity, although you incited Me against him, to [a]destroy him without cause.”

3

Сказав же Господь: Чи ж ти звернув увагу на Мого раба Йова? Адже немає з усіх, що на землі, такого незлобливого, як він, чоловіка, праведного, невинного, побожного, що віддаляється від усякого зла! Ще має незлобність. Ти ж дарма сказав знищити його маєток.

4

So Satan answered the Lord and said, “Skin for skin! Yes, all that a man has he will give for his life.

4

А диявол у відповідь сказав Господу: Шкіра за шкіру. Те, чим людина володіє, вона дасть у викуп за свою душу.

5

But stretch out Your hand now, and touch his bone and his flesh, and he will surely [b]curse You to Your face!”

5

Ні, але простягнувши Твою руку, доторкнися до його тіла і його костей. Чи ж не поблагословить Тебе в обличчя?

6

And the Lord said to Satan, “Behold, he is in your hand, but spare his life.”

6

Та Господь сказав дияволові: Ось Я передаю його тобі, тільки збережи його душу!

7

So Satan went out from the presence of the Lord, and struck Job with painful boils from the sole of his foot to the crown of his head.

7

Вийшовши від Господа, диявол уразив Йова страшними гнійними струпами — від голови аж до ніг.

8

And he took for himself a potsherd with which to scrape himself while he sat in the midst of the ashes.

8

І той узяв черепок, щоб зшкрябувати гній, і сидів на гноїщі за містом.

9

Then his wife said to him, “Do you still hold fast to your integrity? [c]Curse God and die!”

9

А коли пройшло багато часу, то його жінка промовила до нього: Доки терпітимеш, кажучи: 9a Ось почекаю час ще недовго, очікуючи надію мого спасіння. 9b Бо ось із землі знищено пам’ять про тебе, синів і дочок, болі й муки мого лона, які я надаремно боляче переносила. 9c Ти ж сам сидиш у гної червів, ночуючи на дворі. 9d А я мандрую і служу з місця на місце, і з дому до дому, очікуючи, коли зайде сонце, щоб я спочила від трудів і болів, які мене тепер охоплюють. 9e Але скажи якесь слово на Господа і помирай!

10

But he said to her, “You speak as one of the foolish women speaks. Shall we indeed accept good from God, and shall we not accept adversity?” In all this Job did not sin with his lips.

10

Він же, поглянувши на неї, сказав: Ти промовила, як одна з нерозумних жінок. Якщо ми прийняли добро з руки Господа, то хіба не перетерпимо зло? У всьому цьому, що з ним трапилося, Йов нічим не згрішив устами перед Богом.

11

Job’s Three Friends

Now when Job’s three friends heard of all this adversity that had come upon him, each one came from his own place — Eliphaz the Temanite, Bildad the Shuhite, and Zophar the Naamathite. For they had made an appointment together to come and mourn with him, and to comfort him.

11

Почувши про все зло, яке найшло на нього, троє його друзів прийшли до нього, — кожний з власної країни: Еліфас, цар теманський, Валдад, тиран савхейський, Софар, цар мінейський, і вони прийшли до нього одностайно, щоб його потішити і відвідати.

12

And when they raised their eyes from afar, and did not recognize him, they lifted their voices and wept; and each one tore his robe and sprinkled dust on his head toward heaven.

12

Побачивши його здалека, вони не впізнали його і, закричавши гучним голосом, заплакали, роздерши кожний свій одяг і посипавши себе землею.

13

So they sat down with him on the ground seven days and seven nights, and no one spoke a word to him, for they saw that his grief was very great.

13

Сім днів і сім ночей вони сиділи з ним, і ніхто з них не заговорив, бо бачили, що рана страшна і дуже велика.

Parallel

New King James Version

Переклад Турконяка

Job 2

Йова 2