New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

Job Deplores His Birth

After this Job opened his mouth and cursed the day of his birth.

1

Аж ось отворив Йов уста свої й проклинав день уродин своїх.

2

And Job [a]spoke, and said:

2

І почав Йов говорити:

3

“May the day perish on which I was born,
And the night in which it was said,
‘A male child is conceived.’

3

Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік!

4

May that day be darkness;
May God above not seek it,
Nor the light shine upon it.

4

Нехай би той день був темрявою; і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним!

5

May darkness and the shadow of death claim it;
May a cloud settle on it;
May the blackness of the day terrify it.

5

Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна; нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару!

6

As for that night, may darkness seize it;
May it not [b]rejoice among the days of the year,
May it not come into the number of the months.

6

А ніч тая — нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях!

7

Oh, may that night be barren!
May no joyful shout come into it!

7

О, ніч тая — нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!

8

May those curse it who curse the day,
Those who are ready to arouse Leviathan.

8

Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день*, та готові й дракона розбудити!

9

May the stars of its morning be dark;
May it look for light, but have none,
And not see the [c]dawning of the day;

9

Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,

10

Because it did not shut up the doors of my mother’s womb,
Nor hide sorrow from my eyes.

10

За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!

11

“Why did I not die at birth?
Why did I not [d]perish when I came from the womb?

11

Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?

12

Why did the knees receive me?
Or why the breasts, that I should nurse?

12

Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?

13

For now I would have lain still and been quiet,
I would have been asleep;
Then I would have been at rest

13

Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн

14

With kings and counselors of the earth,
Who built ruins for themselves,

14

З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,

15

Or with princes who had gold,
Who filled their houses with silver;

15

Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;

16

Or why was I not hidden like a stillborn child,
Like infants who never saw light?

16

Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.

17

There the wicked cease from troubling,
And there the [e]weary are at rest.

17

Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.

18

There the prisoners [f]rest together;
They do not hear the voice of the oppressor.

18

Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.

19

The small and great are there,
And the servant is free from his master.

19

Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.

20

“Why is light given to him who is in misery,
And life to the bitter of soul,

20

Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,

21

Who long[g] for death, but it does not come,
And search for it more than hidden treasures;

21

Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;

22

Who rejoice exceedingly,
And are glad when they can find the grave?

22

Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.

23

Why is light given to a man whose way is hidden,
And whom God has hedged in?

23

На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?

24

For my sighing comes before [h]I eat,
And my groanings pour out like water.

24

Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;

25

For the thing I greatly feared has come upon me,
And what I dreaded has happened to me.

25

Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.

26

I am not at ease, nor am I quiet;
I have no rest, for trouble comes.”

26

Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещастє!

Parallel

New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

Job 3

Йова 3