New King James Version

Переклад Хоменка

Job Defends His Righteousness

“I have made a covenant with my eyes;
Why then should I [a]look upon a young woman?

1

«Я вчинив умову з моїми очима,
щоб на дівицю й не дивились!

2

For what is the allotment of God from above,
And the inheritance of the Almighty from on high?

2

І яка доля з висоти від Бога?
Яка спадщина від Всесильного з неба?

3

Is it not destruction for the wicked,
And disaster for the workers of iniquity?

3

Чи ж не погибель для безбожних?
Чи ж не нещастя лиходіям?

4

Does He not see my ways,
And count all my steps?

4

Чи ж він доріг моїх не бачить?
Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?

5

“If I have walked with falsehood,
Or if my foot has hastened to deceit,

5

Чи ж я ходив колись у неправді?
Чи мої ноги бігли за обманом?

6

[b]Let me be weighed on honest scales,
That God may know my integrity.

6

Хай мене зважить на вазі правдивій,
хай розпізнає Бог мою невинність!

7

If my step has turned from the way,
Or my heart walked after my eyes,
Or if any spot adheres to my hands,

7

Коли ж мій крок схибив з дороги,
і моє серце ходило слідом за очима,
коли до рук моїх прилипла якась пляма,

8

Then let me sow, and another eat;
Yes, let my harvest be [c]rooted out.

8

то хай я сію, а їсть хтось інший,
і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!

9

“If my heart has been enticed by a woman,
Or if I have lurked at my neighbor’s door,

9

А коли якась жінка звела моє серце,
коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —

10

Then let my wife grind for another,
And let others bow down over her.

10

то нехай моя жінка для другого меле,
інші нехай злягають з нею!

11

For that would be wickedness;
Yes, it would be iniquity deserving of judgment.

11

Бо це безславний вчинок;
переступ, що під суд підпадає,

12

For that would be a fire that consumes to destruction,
And would root out all my increase.

12

вогонь, що пожирає до загуби,
що ввесь мій урожай нищить дощенту.

13

“If I have despised the cause of my male or female servant
When they complained against me,

13

Якщо я правом мого раба легковажив
чи рабині, як вони правувалися зо мною,

14

What then shall I do when God rises up?
When He punishes, how shall I answer Him?

14

то що чинитиму, коли Бог устане
та розслідить? Що йому відповім я?

15

Did not He who made me in the womb make them?
Did not the same One fashion us in the womb?

15

Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні?
Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?

16

“If I have kept the poor from their desire,
Or caused the eyes of the widow to fail,

16

Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали,
або тьмарив очі вдовиці?

17

Or eaten my morsel by myself,
So that the fatherless could not eat of it

17

Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба?
Хіба не їв його й сиротина?

18

(But from my youth I reared him as a father,
And from my mother’s womb I guided [d]the widow);

18

Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько,
водив її вже з лона матері моєї!

19

If I have seen anyone perish for lack of clothing,
Or any poor man without covering;

19

Коли я бачив бідолаху без одежі,
чи злидаря, який не мав чим укритись,

20

If his [e]heart has not blessed me,
And if he was not warmed with the fleece of my sheep;

20

хіба мене не благословляли його стегна?
Хіба він вовною з моїх овець не грівся?

21

If I have raised my hand against the fatherless,
When I saw I had help in the gate;

21

А коли на сироту здіймав я руку,
бо бачив оборонця мого в брамі, —

22

Then let my arm fall from my shoulder,
Let my arm be torn from the socket.

22

то хай відпаде в мене від плеча моє рамено,
і хай моя рука відломиться від ліктя!

23

For destruction from God is a terror to me,
And because of His magnificence I cannot endure.

23

Бо страх Божий упав би на мене,
і перед величчю його не міг би я устоятись!

24

“If I have made gold my hope,
Or said to fine gold, ‘You are my confidence’;

24

Коли б на золото я покладав свою надію,
коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,

25

If I have rejoiced because my wealth was great,
And because my hand had gained much;

25

коли б я тішився моїм великим статком,
рукою моєю багато назбиравши,

26

If I have observed the [f]sun when it shines,
Or the moon moving in brightness,

26

коли б дививсь на сонце, як воно сяє,
та як пливе велично місяць,

27

So that my heart has been secretly enticed,
And my mouth has kissed my hand;

27

і тайкома пускав моє серце зблудити,
і цілував устами мою руку, —

28

This also would be an iniquity deserving of judgment,
For I would have denied God who is above.

28

це теж був би тяжкий переступ,
бо я б відрікався Бога, що на небі.

29

“If I have rejoiced at the destruction of him who hated me,
Or lifted myself up when evil found him

29

Чи я радів з нещастя мого супротивника?
Чи веселився, як його спіткало лихо, —

30

(Indeed I have not allowed my mouth to sin
By asking for a curse on his [g]soul);

30

я, що устам моїм не дозволяв грішити,
домагаючись його життя з прокльоном?

31

If the men of my tent have not said,
‘Who is there that has not been satisfied with his meat?’

31

Хіба челядь мого шатра не говорила:
Кого ж він не наситив м'ясом?

32

(But no sojourner had to lodge in the street,
For I have opened my doors to the [h]traveler);

32

Чужинець не спав ніколи на вулиці,
перехожому я відчиняв мої двері.

33

If I have covered my transgressions as[i] Adam,
By hiding my iniquity in my bosom,

33

Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи,
скривав у грудях мої хиби,

34

Because I feared the great multitude,
And dreaded the contempt of families,
So that I kept silence
And did not go out of the door —

34

боявся бо великої юрби,
лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?

35

Oh, that I had one to hear me!
Here is my mark.
Oh, that the Almighty would answer me,
That my [j]Prosecutor had written a book!

35

О, коли б уже хтось та мене переслухав!
Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!

36

Surely I would carry it on my shoulder,
And bind it on me like a crown;

36

Щождо книги, що написав мій позивайло,
то я носитиму її на плечах у себе,
я покладу її, немов вінець, на себе.

37

I would declare to Him the number of my steps;
Like a prince I would approach Him.

37

Я виявлю йому всі мої кроки;
неначе князь, я наближусь до нього!

38

“If my land cries out against me,
And its furrows weep together;

38

Якщо кричало проти мене моє поле,
і разом з ним плакали його борозни,

39

If I have eaten its [k]fruit without money,
Or caused its owners to lose their lives;

39

бо я його врожай з'їдав без грошей,
смутив життя його робітників, —

40

Then let thistles grow instead of wheat,
And weeds instead of barley.”
The words of Job are ended.

40

то хай замість пшениці вродить будяки,
замість ячменю — бур'ян!»

Parallel

New King James Version

Переклад Хоменка

Job 31

Йова 31