New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

Job Defends His Righteousness

“I have made a covenant with my eyes;
Why then should I [a]look upon a young woman?

1

З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.

2

For what is the allotment of God from above,
And the inheritance of the Almighty from on high?

2

Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?

3

Is it not destruction for the wicked,
And disaster for the workers of iniquity?

3

Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?

4

Does He not see my ways,
And count all my steps?

4

Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?

5

“If I have walked with falsehood,
Or if my foot has hastened to deceit,

5

Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —

6

[b]Let me be weighed on honest scales,
That God may know my integrity.

6

То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.

7

If my step has turned from the way,
Or my heart walked after my eyes,
Or if any spot adheres to my hands,

7

Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,

8

Then let me sow, and another eat;
Yes, let my harvest be [c]rooted out.

8

Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.

9

“If my heart has been enticed by a woman,
Or if I have lurked at my neighbor’s door,

9

Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,

10

Then let my wife grind for another,
And let others bow down over her.

10

Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.

11

For that would be wickedness;
Yes, it would be iniquity deserving of judgment.

11

Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;

12

For that would be a fire that consumes to destruction,
And would root out all my increase.

12

Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.

13

“If I have despised the cause of my male or female servant
When they complained against me,

13

Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,

14

What then shall I do when God rises up?
When He punishes, how shall I answer Him?

14

То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?

15

Did not He who made me in the womb make them?
Did not the same One fashion us in the womb?

15

Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?

16

“If I have kept the poor from their desire,
Or caused the eyes of the widow to fail,

16

Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?

17

Or eaten my morsel by myself,
So that the fatherless could not eat of it

17

Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?

18

(But from my youth I reared him as a father,
And from my mother’s womb I guided [d]the widow);

18

Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.

19

If I have seen anyone perish for lack of clothing,
Or any poor man without covering;

19

Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —

20

If his [e]heart has not blessed me,
And if he was not warmed with the fleece of my sheep;

20

Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?

21

If I have raised my hand against the fatherless,
When I saw I had help in the gate;

21

Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),

22

Then let my arm fall from my shoulder,
Let my arm be torn from the socket.

22

То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,

23

For destruction from God is a terror to me,
And because of His magnificence I cannot endure.

23

Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.

24

“If I have made gold my hope,
Or said to fine gold, ‘You are my confidence’;

24

Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?

25

If I have rejoiced because my wealth was great,
And because my hand had gained much;

25

Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?

26

If I have observed the [f]sun when it shines,
Or the moon moving in brightness,

26

Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,

27

So that my heart has been secretly enticed,
And my mouth has kissed my hand;

27

Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?

28

This also would be an iniquity deserving of judgment,
For I would have denied God who is above.

28

Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.

29

“If I have rejoiced at the destruction of him who hated me,
Or lifted myself up when evil found him

29

Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?

30

(Indeed I have not allowed my mouth to sin
By asking for a curse on his [g]soul);

30

Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.

31

If the men of my tent have not said,
‘Who is there that has not been satisfied with his meat?’

31

Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?

32

(But no sojourner had to lodge in the street,
For I have opened my doors to the [h]traveler);

32

Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.

33

If I have covered my transgressions as[i] Adam,
By hiding my iniquity in my bosom,

33

Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,

34

Because I feared the great multitude,
And dreaded the contempt of families,
So that I kept silence
And did not go out of the door —

34

То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.

35

Oh, that I had one to hear me!
Here is my mark.
Oh, that the Almighty would answer me,
That my [j]Prosecutor had written a book!

35

О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!

36

Surely I would carry it on my shoulder,
And bind it on me like a crown;

36

Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;

37

I would declare to Him the number of my steps;
Like a prince I would approach Him.

37

Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя.

38

“If my land cries out against me,
And its furrows weep together;

38

Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;

39

If I have eaten its [k]fruit without money,
Or caused its owners to lose their lives;

39

Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,

40

Then let thistles grow instead of wheat,
And weeds instead of barley.”
The words of Job are ended.

40

То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.

Parallel

New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

Job 31

Йова 31