New King James Version

He has made everything beautiful in its time. Also He has put eternity in their hearts, except that no one can find out the work that God does from beginning to end.

11

Усе він сотворив свого часу гарно, й сьвіт вложив їм у душу; тільки що чоловікові не зрозуміти всього твору Божого з почину та й до кінця.

12

I know that nothing is better for them than to rejoice, and to do good in their lives,

12

Зрозумів я, що їм нема нїчого лучшого, як веселитись і чинити добре, поки й життя їх.

13

and also that every man should eat and drink and enjoy the good of all his labor — it is the gift of God.

13

І коли хто їсть і пє, й бачить добро в кожній працї своїй, то й се дар Божий.

14

I know that whatever God does,
It shall be forever.
Nothing can be added to it,
And nothing taken from it.
God does it, that men should fear before Him.

14

Зрозумів я, що все, що творить Бог, тріває навіки: нїчого до того придати й нїчого з того уймити; Бог чинить усе так, щоб перед ним почесть почувати.

15

That which is has already been,
And what is to be has already been;
And God [b]requires an account of [c]what is past.

15

Що було, те є й тепер; що буде, те вже було, — і Бог викликає знов те, що минуло.

16

Injustice Seems to Prevail

Moreover I saw under the sun:
In the place of [d]judgment,
Wickedness was there;
And in the place of righteousness,
[e]Iniquity was there.

16

Ще ж бачив я під сонцем: де б мала правда бути, там кривда; де б бути правосуддю, там кривосуддє.

17

I said in my heart,
“God shall judge the righteous and the wicked,
For there is a time there for every [f]purpose and for every work.”

17

І сказав я в серцї мойму: Праведного й безбожного судити ме Бог, бо прийде час про все, а тодї й суд на всякі вчинки.

18

I said in my heart, “Concerning the condition of the sons of men, God tests them, that they may see that they themselves are like animals.”

18

І сказав я в серцї мойму про дїтей людських, що Бог витрібовує їх, нехай знають, що й вони зьвіррє.

19

For what happens to the sons of men also happens to animals; one thing befalls them: as one dies, so dies the other. Surely, they all have one breath; man has no advantage over animals, for all is vanity.

19

Доля бо людська й доля зьвіряча однака; як сї вмірають, так і ті вмірають, і одно диханнє у всїх, а людина не переважує зьвіря, бо все марнота.

20

All go to one place: all are from the dust, and all return to dust.

20

Все йде в одно місце: взялось із перстї й усе вернесь у порох.

21

Who[g] knows the spirit of the sons of men, which goes upward, and the spirit of the animal, which goes down to the earth?

21

Хто бо знає, чи дух людський іде в гору, й чи зьвірячий дух ійде вниз, у землю?

22

So I perceived that nothing is better than that a man should rejoice in his own works, for that is his [h]heritage. For who can bring him to see what will happen after him?

22

Оце ж я побачив, що нема нїчого лучшого, як уживати чоловікові своєї працї; бо се доля його; бо хто приведе його поглянути на те, що послї него буде?

Parallel

New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

Ecclesiastes 3

Екклезіаста 3