New King James Version

Переклад Огієнка

The Lord Comforts Zion

“Listen to Me, you who [a]follow after righteousness,
You who seek the Lord:
Look to the rock from which you were hewn,
And to the hole of the pit from which you were dug.

1

Почуйте Мене, хто жене́ться за праведністю, хто пошу́кує Господа! Погляньте на скелю, з якої ви ви́тесані, і на каменоло́мню, з якої ви ви́довбані.

2

Look to Abraham your father,
And to Sarah who bore you;
For I called him alone,
And blessed him and increased him.”

2

Гляньте на Авраама, ба́тька свого́, та на Сарру, що вас породила, бо тільки одно́го його Я покликав, але благословив був його та розмно́жив його.

3

For the Lord will comfort Zion,
He will comfort all her waste places;
He will make her wilderness like Eden,
And her desert like the garden of the Lord;
Joy and gladness will be found in it,
Thanksgiving and the voice of melody.

3

Бо Сіона Господь потіша́є, всі руїни його потіша́є, й оберта́є пустині його на Еде́н, його ж степ — на Господній садо́к! Пробува́тимуть в ньому уті́ха та радість, хвала́ й пісноспі́ви.

4

“Listen to Me, My people;
And give ear to Me, O My nation:
For law will proceed from Me,
And I will make My justice rest
As a light of the peoples.

4

Послухай Мене, Мій наро́де, і візьми до вух, ти племе́но Моє, бо вийде від Мене Зако́н, а Своє право́суддя поставлю за світло наро́дам!

5

My righteousness is near,
My salvation has gone forth,
And My arms will judge the peoples;
The coastlands will wait upon Me,
And on My arm they will trust.

5

Близька правда Моя: ви́йде спасі́ння Моє, а раме́на Мої будуть суд видавати наро́дам. Острови́ будуть мати надію на Мене і сподіва́ння свої покладуть на раме́но Моє.

6

Lift up your eyes to the heavens,
And look on the earth beneath.
For the heavens will vanish away like smoke,
The earth will grow old like a garment,
And those who dwell in it will die in like manner;
But My salvation will be forever,
And My righteousness will not be [b]abolished.

6

Здіймі́ть свої очі до неба, і погля́ньте на землю додо́лу! Бо небо, як дим, продере́ться, а земля розпаде́ться, мов одіж, мешканці ж її, як та воша, поги́нуть, — спасі́ння ж Моє буде вічне, а правда Моя не злама́ється!

7

“Listen to Me, you who know righteousness,
You people in whose heart is My law:
Do not fear the reproach of men,
Nor be afraid of their insults.

7

Почу́йте Мене, знавці правди, наро́де, що в серці його Мій Зако́н: Не бійтеся лю́дської га́ньби та їхніх обра́з не лякайтесь,

8

For the moth will eat them up like a garment,
And the worm will eat them like wool;
But My righteousness will be forever,
And My salvation from generation to generation.”

8

бо пото́чить їх міль, мов одежу, й як во́вну, черва́ їх зжере́, а правда Моя буде вічна, і спасі́ння моє з роду в рід!

9

Awake, awake, put on strength,
O arm of the Lord!
Awake as in the ancient days,
In the generations of old.
Are You not the arm that cut Rahab apart,
And wounded the serpent?

9

Збудися, збудись, зодягни́ся у силу, раме́но Господнє! Збудися, як у давнину́, як за поколі́ння вікі́в! Хіба це не ти Рага́ва зруба́ло, крокоди́ла здіра́вило?

10

Are You not the One who dried up the sea,
The waters of the great deep;
That made the depths of the sea a road
For the redeemed to cross over?

10

Хіба це не ти море ви́сушило, во́ди безодні великої, що мо́рську глиби́ну вчинило доро́гою, щоб ви́куплені перейшли́?

11

So the ransomed of the Lord shall return,
And come to Zion with singing,
With everlasting joy on their heads.
They shall obtain joy and gladness;
Sorrow and sighing shall flee away.

11

Отак визволе́нці Господні пове́рнуться та до Сіону зо співом уві́йдуть, — і на їхній голові буде радість відвічна, веселість та втіху ося́гнуть вони, а журба та зідха́ння втечуть!

12

“I, even I, am He who comforts you.
Who are you that you should be afraid
Of a man who will die,
And of the son of a man who will be made like grass?

12

Я, — Я ваш Той Утіши́тель! Хто ж то ти, що боїшся люди́ни смерте́льної й лю́дського сина, що до трави він поді́бний?

13

And you forget the Lord your Maker,
Who stretched out the heavens
And laid the foundations of the earth;
You have feared continually every day
Because of the fury of the oppressor,
When he has prepared to destroy.
And where is the fury of the oppressor?

13

І ти забуваєш про Господа, що вчинив був тебе, що напну́в небеса́ Він та землю закла́в, і за́вжди щоденно лякаєшся гніву гноби́теля, що готовий тебе погуби́ти. Але де той гноби́телів гнів?

14

The captive exile hastens, that he may be loosed,
That he should not die in the pit,
And that his bread should not fail.

14

Закутий в кайда́ни неба́вом розв'я́заний буде, і не помре він у ямі, і не забра́кне йому його хліба.

15

But I am the Lord your God,
Who divided the sea whose waves roared —
The Lord of hosts is His name.

15

Бо Я — Господь, Бог твій, що збу́рює море, — й ревуть його хвилі, Господь Саваот Йому Йме́ння!

16

And I have put My words in your mouth;
I have covered you with the shadow of My hand,
That I may [c]plant the heavens,
Lay the foundations of the earth,
And say to Zion, ‘You are My people.’ ”

16

І кладу Я слова́ Свої в у́ста твої та ховаю тебе в тіні рук Своїх, щоб небо напну́ти та зе́млю закла́сти, і сказати Сіонові: Ти Мій наро́д!

17

God’s Fury Removed

Awake, awake!
Stand up, O Jerusalem,
You who have drunk at the hand of the Lord
The cup of His fury;
You have drunk the dregs of the cup of trembling,
And drained it out.

17

Збудися, збудися, устань, дочко Єрусалиму, що з руки із Господньої ви́пила ти келіх гніву Його́, чашу-келіха о́дуру випила, ви́цідила.

18

There is no one to guide her
Among all the sons she has brought forth;
Nor is there any who takes her by the hand
Among all the sons she has brought up.

18

Зо всіх тих сині́в, що вона породила, ніко́го нема, хто б прова́див її; зо всіх тих синів, яких ви́ховала, нікого нема, хто б підтри́мав її.

19

These two things have come to you;
Who will be sorry for you? —
Desolation and destruction, famine and sword —
By whom will I comfort you?

19

Ці дві речі спітка́ли тебе, — але хто пожаліє тебе? Руїна й недоля, і голод та меч, — хто розва́жить тебе?

20

Your sons have fainted,
They lie at the head of all the streets,
Like an antelope in a net;
They are full of the fury of the Lord,
The rebuke of your God.

20

Сино́ве твої повмліва́ли, лежали на ро́зі всіх ву́лиць, мов о́лень у тене́тах, повні гніву Господнього, крику Бога твого.

21

Therefore please hear this, you afflicted,
And drunk but not with wine.

21

Тому́ то послухай оцьо́го, убога й сп'яні́ла, але не з вина:

22

Thus says your Lord,
The Lord and your God,
Who pleads the cause of His people:
“See, I have taken out of your hand
The cup of trembling,
The dregs of the cup of My fury;
You shall no longer drink it.

22

Так говорить Господь твій, Господь і твій Бог, що на прю за наро́д Свій стає́: Ось ке́ліха о́дуру Я забираю з твоєї руки́, чашу-ке́ліха гніву Мого́, — більше пити його вже не бу́деш!

23

But I will put it into the hand of those who afflict you,
Who have said to [d]you,
‘Lie down, that we may walk over you.’
And you have laid your body like the ground,
And as the street, for those who walk over.”

23

І дам Я його́ в руку тих, що гноби́ли тебе, що вони до твоєї душі говорили: „Схили́сь, і по тобі ми пере́йдемо!“ І поклала ти спи́ну свою, немов землю, й як вулицю для перехо́жих.

Parallel

New King James Version

Переклад Огієнка

Isaiah 51

Ісаї 51