New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

The Lord in Judgment and Salvation

Who is this who comes from Edom,
With dyed garments from Bozrah,
This One who is [a]glorious in His apparel,
Traveling in the greatness of His strength? —
“I who speak in righteousness, mighty to save.”

1

Хто се йде з Едому, в червоній одежі з Босору, такий величний в своїй одежі, що виступає в повнотї сили своєї? — Се я, — той що в устах його справедливість, я, сильний до рятовання.

2

Why is Your apparel red,
And Your garments like one who treads in the winepress?

2

Чом же одїж твоя червона, а ризи твої — мов у того, що топтав виноград у тискарнї?

3

“I have trodden the winepress alone,
And from the peoples no one was with Me.
For I have trodden them in My anger,
And trampled them in My fury;
Their blood is sprinkled upon My garments,
And I have stained all My robes.

3

Я топтав виноград сам один, не було зміж народів нїкого зо мною; і я потоптав їх у гнїву мойму, давив їх у досадї моїй; кров їх бризгала на мої ризи, от я й замаргав усю одїж мою;

4

For the day of vengeance is in My heart,
And the year of My redeemed has come.

4

День бо помсти мав я на умі, і настав рік визволу людей моїх.

5

I looked, but there was no one to help,
And I wondered
That there was no one to uphold;
Therefore My own arm brought salvation for Me;
And My own fury, it sustained Me.

5

Я дивився, й не було помічника; дивувався, що не було кому піддержати мене; та менї помогла рука моя, й досада моя — вона піддержала мене;

6

I have trodden down the peoples in My anger,
Made them drunk in My fury,
And brought down their strength to the earth.”

6

І потоптав я ворогів в гнїву мойму, розбив їх у досадї моїй, і полив землю їх кровю.

7

God’s Mercy Remembered

I will mention the lovingkindnesses of the Lord
And the praises of the Lord,
According to all that the Lord has bestowed on us,
And the great goodness toward the house of Israel,
Which He has bestowed on them according to His mercies,
According to the multitude of His lovingkindnesses.

7

О, вдячно буду згадувати змилуваннє Господнє, і буду славити Господа за все те, що Господь дарував нам; за всї блага для дому Ізраїля, які явив йому в милосердю свому і великій ласкавостї своїй.

8

For He said, “Surely they are My people,
Children who will not lie.”
So He became their Savior.

8

Він бо сказав: Вони ж народ мій, дїти, що не зломлять вірностї, — і він спасав їх.

9

In all their affliction He was [b]afflicted,
And the Angel of His Presence saved them;
In His love and in His pity He redeemed them;
And He bore them and carried them
All the days of old.

9

В кожній недолї їх він не покидав їх, і ангел лиця його рятував їх; з любови своєї й з милосердя свого визволяв їх; підняв їх і носив по всї днї давні.

10

But they rebelled and grieved His Holy Spirit;
So He turned Himself against them as an enemy,
And He fought against them.

10

Та вони неслухняні бували й печалї завдавали духові його; за те ж він одвертався і ставав їм неприятельом; і сам воював проти них.

11

Then he remembered the days of old,
Moses and his people, saying:
“Where is He who brought them up out of the sea
With the [c]shepherd of His flock?
Where is He who put His Holy Spirit within them,

11

Тодї згадав народ часи давні, Мойсейові: де він — той, що вивів їх із моря з пастирем овець його? де той, що сьвятого духа свого вложив йому в серце?

12

Who led them by the right hand of Moses,
With His glorious arm,
Dividing the water before them
To make for Himself an everlasting name,

12

Той, що вів Мойсея за праву руку величним рамям своїм; роздїлив перед ним води, щоб вічне вчинити імя собі;

13

Who led them through the deep,
As a horse in the wilderness,
That they might not stumble?”

13

Той, що вів їх через безоднї, мов коня степом широким, та й не спотикались.

14

As a beast goes down into the valley,
And the Spirit of the Lord causes him to rest,
So You lead Your people,
To make Yourself a glorious name.

14

Мов стадо, що легко сходить у долину, так дух Господень вів їх до впокою. Оттак водив ти твій нарід, щоб собі імя славне вчинити.

15

A Prayer of Penitence

Look down from heaven,
And see from Your habitation, holy and glorious.
Where are Your zeal and Your strength,
The yearning of Your heart and Your mercies toward me?
Are they restrained?

15

Споглянь же з небес, подивись із пробутку твого сьвятого й славного: Де любовний жар і кріпость твоя? — ласкавість твоя й милосердє твоє до мене — вони здержані!

16

Doubtless You are our Father,
Though Abraham was ignorant of us,
And Israel does not acknowledge us.
You, O Lord, are our Father;
Our Redeemer from Everlasting is Your name.

16

Нї, тілько ти — отець наш; бо Авраам нас не відав, та й не знав про нас Ізраїль; ти, ти, Господь, — отець наш; від віків на імя тобі: Відкупитель наш.

17

O Lord, why have You made us stray from Your ways,
And hardened our heart from Your fear?
Return for Your servants’ sake,
The tribes of Your inheritance.

17

Про що, Господи, допустив ти се на нас, щоб з путя твого ми збились, щоб закаменїло серце наше й перестало тебе боятись? Обернися ж задля слуг твоїх, задля поколїнь наслїддя твого.

18

Your holy people have possessed it but a little while;
Our adversaries have trodden down Your sanctuary.

18

На короткий час допалась вона народові сьвятостї твоєї, вороги бо наші взяли під ноги сьвятиню твою.

19

We have become like those of old, over whom You never ruled,
Those who were never called by Your name.

19

М и тепер такими стали, наче б ти нїколи й не володїв над нами, наче б імя твоє не йменувалось над нами.

Parallel

New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

Isaiah 63

Ісаї 63